Про що домовилися депутати різних скликань?

19 квітня Всеукраїнські загальні збори депутатів Верховної Ради різних скликань на кілька годин, немов фантастичною машиною часу, повернули їх у сесійну залу.

Ініціатори зібрання – народні депутати Володимир Яценко, Олена Крандакова, Сергій Кіяшко, Петро Толочко й Володимир Пєхота. У преамбулі поширеного ними відкритого звернення були такі рядки: "З огляду на непоступливість та безкомпромісність всіх учасників процесу, які виступають від імені народу та посилаються на його волю, вважаємо, що молодій демократії загрожує небезпека".

На порядок денний винесли лише одне питання – "Шляхи подолання політико-правової кризи влади". Відкриваючи збори, Голова Верховної Ради першого скликання Леонід Кравчук визначив метою з’ясувати, "чи нині ведеться боротьба за Україну чи за владу, щоб оволодіти Україною у своїх інтересах". Сидячи в президії в компанії Володимира Литвина й Олександра Ткаченка, Леонід Макарович налаштовував на конструктив присутніх, які іноді дозволяли собі не зовсім коректні політичні висловлювання, а між виступами зацитував Геродота: "Якщо немає протилежної думки, не можна вибрати найкращу".

На відміну від свого колеги, Голова Верховної Ради четвертого скликання Володимир Литвин досить песимістично охарактеризував нинішні політичні реалії. Присутні в залі підтримали його слова про неможливість захисту парламентаризму, якщо його не поважають навіть ті, на кому він має триматися. Він наголосив, що дострокове припинення повноважень представницького органу, Верховної Ради, рівнозначне спробам припинити повноваження народу – головного носія й джерела влади.

 "А ключовий момент полягає у затяжному протистоянні, протиставленні одних іншим, яке продовжується з 2004 року. Примирити ці два світогляди щодо внутрішнього облаштування і зовнішньополітичного позиціювання країни практично неможливо", – сказав голова парламенту четвертого скликання.

Промовці висловлювали різні, часто протилежні думки щодо причин нинішньої політичної кризи та шляхів її подолання. Проте більшість сходилися на тому, що консенсусу має бути досягнуто винятково за столом переговорів. "Легітимність" зібрання поставив під сумнів тільки Олександр Барабаш, віце-президент Асоціації народних депутатів: "Мене вповноважили виступити на цьому зібранні й висловити позицію асоціації, яка не вважає ці збори всеукраїнськими. Вони не є репрезентативними – це зібрання окремих народних депутатів кількох скликань". Пан Барабаш закликав колег не перебирати на себе повноваження інших гілок влади, коментуючи відповідність останніх нормативно-правових актів положенням Основного Закону. Радикальний варіант примусити Конституційний Суд оперативно розглянути Указ Президента про дострокове припинення повноважень Верховної Ради запропонував народний депутат першого скликання Валерій Пустовойтенко. Він вважає за доцільне закрити суддів цього поважного органу в буфеті, даючи їм тільки "водичку, якщо буде робота", а поїсти – лише в разі прийняття остаточного рішення. Якого саме, пан Пустовойтенко не зазначив.

Підсумком зборів стало ухвалення звернення, в якому наголошено, що Президент, Верховна Рада й Кабмін мають узяти участь у діалозі. Вихід із політичної кризи можливий через "нульовий варіант", коли глава держави відкликає свій указ, а парламент, у свою чергу, скасовує постанови.

Аналогічні пропозиції містяться в підготовленому Головою Верховної Ради Олександром Морозом проекті меморандуму примирення й порозуміння, який він готовий запропонувати Президентові та "іншим учасникам політичного дійства". Про це голова парламенту сказав у виступі перед делегатами IX Всеукраїнської конференції Союзу жінок України "За майбутнє дітей".