Як це було, або Хроніка сутичок у Конституційному Суді

Конституційний Суд вирішив: рішення щодо конституційності Указу Президента про дострокове припинення повноважень Верховної Ради не повинно ні в кого викликати сумніви в законності та обґрунтованості, а тому процедура розгляду справи має бути з усіх позицій бездоганною. Що ж, добре прагнення – це вже частина справи, залишилося тільки його виконати.

День перший: питання й клопотання

Отож, 17 квітня КС розпочав відкритий розгляд подання 53 народних депутатів щодо відповідності Конституції указу Президента від 2 квітня 2007 року, яким достроково припинено повноваження Верховної Ради 5-го скликання. Перед будинком Конституційного Суду цього дня вишикувалися кількасот прихильників Партії регіонів і кілька десятків активістів «Пори». Втім, на тиск на суд ніхто не скаржився. На засідання з’явились усі вісімнадцять суддів, у тому числі й ті, що тиждень тому виступили з заявою про тиск на суддів, у якій повідомили, що не вважають за можливе брати участь у розгляді справи, доки не буде забезпечено належних умов роботи суду.
Засідання розпочалося питанням судді Віктора Шишкіна щодо правомірності участі у процесі представника Верховної Ради Ярослава Мендуся, якого уповноважила на це розпущена Президентом Верховна Рада (адже Указ про припинення повноважень парламенту чинний, тож він не може нікого уповноважувати діяти від свого імені). Однак головуючий навіть не поставив це питання на голосування, зважаючи на те, що представників Верховної Ради до справи залучив сам Конституційний Суд, зазначивши про це в ухвалі про відкриття провадження.
До речі, учасники процесу так і не дійшли єдиної думки, чи є повноважною Верховна Рада після оприлюднення указу Президента від 2 квітня. Неоднозначність змісту положень статті 90 Конституції дає можливість одній стороні відстоювати позицію про те, що повноваження парламенту припиняться лише у день відкриття першого засідання Верховної Ради нового скликання, а отже, на сьогоднішній день він продовжує виконувати свої завдання. При цьому представник Президента з посиланням на українське законодавство та міжнародну практику доводив зворотне: оскільки указ Президента чинний, Верховна Рада п’ятого скликання припиняє повноваження з дня набуття чинності указом, хоч народні депутати згідно зі статтею 81 Основного Закону продовжують здійснювати свої повноваження, безпосередньо не пов’язані з повноваженнями Верховної Ради, до дня відкриття першого засідання Верховної Ради наступного скликання.
Другу хвилю емоцій викликало клопотання представника Президента Володимира Шаповала, який заявив, що суд приймаючи ухвалу про порушення провадження у справі, порушив регламент Конституційного Суду, а саме, ухвала підписав неналежною особою. Як повідомив представник, цю ухвалу 3 квітня підписав заступник голови КС Валерій Пшеничний, який і «розписав» справу на Сюзанну Станік, тоді як у цей день голова суду Іван Домбровський був на робочому місці, а отже, ухвалу повинен був підписати саме він. Відповідь на це дав сам Валерій Пшеничний, який повідомив, що ухвала про відкриття провадження підписана ним не 3, а 5 квітня, коли голова КС був у відпустці, отже, підстав сумніватися у правомірності відкриття провадження і призначення судді-доповідача немає. В інтерв’ю журналістам Валерій Пшеничний повідомив, що навіть якщо Голова КС присутній на роботі, ухвалу про відкриття провадження може підписати і його заступник, якщо Голова Суду дасть відповідне доручення. А вибір судді-доповідача пан Пшеничний пояснив тим, що це перша в історії України справа щодо конституційності указу Президента про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, а тому її вирішення вимагає глибоких знань та значного досвіду, якими, на його думку, володіє суддя Станік.
Клопотання представника Президента щодо неправомірності призначення судді-доповідача змусило Сюзанну Станік перед виступом по суті справи висловити свої міркування щодо звинувачень у корупції, які напередодні розгляду справи поширилися у пресі з посиланням на в.о. голови СБУ Валентина Наливайченка. Зокрема, суддя-доповідач зазначила, що за жодних обставин вона не заявляє самовідвід і пообіцяла, що обов’язково вимагатиме офіційного спростування скандальної інформації після винесення рішення по справі щодо конституційності Указу Президента №264. Тож для прискорення розгляду пані Станік запропонувала суду всі наступні робочі дні присвятити саме цій справі, що й було закріплено відповідною ухвалою. Ймовірно, саме для того, щоб не гаяти часу, Сюзанна Романівна під час підготовки справи до розгляду вирішила не звертатися за висновками щодо питань, порушених у конституційному поданні, до юридичних навчальних закладів та наукових установ, як це звичайно робиться при розгляді справ Конституційним Судом, сподіваючись, що суддям вистачить кваліфікації розібратися у справі своїми силами. А допомогти їм у цьому мають представники сторін та учасників процесу: суб’єкта права на конституційне подання -- 53 народних депутатів – представляють Юрій Мірошниченко та Василь Богачук, позицію Президента відстоює уже згаданий Володимир Шаповал, який, до речі, заявив, що ця справа буде останньою для нього на посаді представника Президента в Конституційному Суді, і після винесення рішення він піде у відставку. Допомагали йому у процесі Ростислав Михеєнко та Ростислав Солодкий. Верховну Раду представляють постійний представник Верховної Ради в Конституційному Суді Анатолій Селіванов та народний депутат Ярослав Мендусь. Від уряду участь у справі беруть постійний представник Кабінету Міністрів в Конституційному Суді Василь Німченко, а також Павло Кондик та Олена Лукаш. Запрошено також представника Центральної виборчої комісії Марину Ставнійчук.
У ході розгляду справи позицію авторів конституційного подання висловив Юрій Мірошниченко, котрий повідомив, що Президент, який повинен діяти винятково в межах, на підставі та у спосіб, визначені Конституцією, має право достроково припинити повноваження Верховної Ради лише у трьох випадках, передбачених статтею 90 Основного Закону: у разі нестворення у місячний строк коаліції депутатських фракцій, у разі несформування протягом шістдесяти днів особового складу Кабінету Міністрів, а також якщо впродовж тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Оскільки жодна з цих підстав не є актуальною на сьогоднішній день, Президент не мав права достроково припиняти повноваження Верховної Ради. Крім того, за словами представника, вибори мають фінансуватися лише з державного бюджету, тоді як у чинному законі про державний бюджет видатків на ці цілі не передбачено, а отже, для проведення дострокових виборів необхідно спочатку внести відповідні зміни до бюджету, що може зробити тільки діюча і повноважна Верховна Рада. Обговоренням виступу представника суб’єкта права на конституційне подання завершився перший день розгляду справи.

День другий: що гарантує Гарант?

Другий день засідань розпочався сутичками. Прихильники опозиції намагалися перегородити доступ до приміщення КС представникам сторін, журналістам і головне – суддям.
О 9,30, як і заплановано, голова КС Іван Домбровський розпочав засідання, однак через відсутність кворуму (блокаду вдалося "пробити" лише шістьом суддям) початок було перенесено. Вирішило ситуацію втручання бійців «Беркута»: усі судді та учасники процесу зайняли свої місця і засідання продовжилося.
Цього дня дійшла черга до представника Президента, який у своєму виступі доводив, що статтею 90 Конституції передбачено не виключний перелік підстав для припинення Президентом повноважень Верховної Ради. На думку Володимира Шаповала, право Президента достроково припинити повноваження парламенту випливають зі змісту статті 102 Конституції, яка визначає, що Президент є гарантом додержання Конституції. Тож як гарант він зобов’язаний відповідно реагувати на порушення Верховною Радою положень Основного Закону, яким є масове поповнення коаліції за рахунок депутатів з опозиційних фракцій. До заходів такого реагування, як свідчить і міжнародна практика, належить також припинення повноважень парламенту. При цьому – стверджував представник Президента – саме таке розуміння найбільше відповідає закріпленому Конституцією принципу верховенства права. Крім того, за його словами, Україна – це єдина європейська держава, у якій закріплено право, а не обов’язок Президента припинити повноваження парламенту в разі порушення останнім норм Конституції.
Виступ представника Президента з урахуванням перерв тривав п’ять з половиною годин, після чого йому довелося відповідати на численні запитання суддів. Цьому було присвячено також увесь третій день засідання КС, однак і його не вистачило на обговорення позиції Президента по справі.
Судячи з усього, боротьба підходів до розуміння положень Конституції продовжиться не лише у відкритій частині засідання, в межах якої ще необхідно заслухати представників Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Центральної виборчої комісії, а й у закритій, коли суддям доведеться приймати остаточне рішення.