Гордість Одеського авіаційного заводу – його ветерани

На думку генерального директора підприємства Віталія Юхачова, особлива гордість заводу — його колектив, у якому почесне місце посідають ветерани, представники трудових династій, носії кращих традицій та передового досвіду.

— Від мене як від керівника, звичайно, значною мірою залежать пошук нових можливостей розвитку підприємства, а також втілення в життя перспективних проектів. Але без висококваліфікованих фахівців, яких у нас працює близько тисячі, Одеський авіаційний завод не мав би тих здобутків, про які ми можемо сьогодні з гордістю говорити, — констатує Віталій Володимирович.

У цьому йому допомагають заступники і керівники відділів. Зокрема, Ольга Березинська, Володимир Стойчук, Павло Куліков, Іван Ніневський, Микола Неделко, Олег Долженков, Олександр Федоренко та інші.

Днями колектив заводу провів на заслужений відпочинок ветерана Великої Вітчизняної війни полковника у відставці Василя Ямскова, якому виповнилося 92 роки. Василь Андрійович є, без перебільшення, легендарною людиною, адже відпрацював він, по суті, два трудові життя. Перше розпочалося в травні 1941 року, коли після дострокового закінчення Московського військового училища зв’язку розпочав службу в містечку Тульчин, що на Вінниччині. На початку Великої Вітчизняної війни Василь був серед тих, хто захищав Київ, Черкаси, стримував наступ гітлерівців на Донбас. Пізніше воював на Карельському фронті, визволяв Варшаву, Прибалтику, брав участь у Берлінській операції.

Згодом молодший лейтенант Василь Ямсков став досвідченим фахівцем-авіатором. Тому по закінченні війни йому запропонували після навчання на відповідних курсах продовжити службу. Значна частина офіцерської служби Василя Андрійовича пов’язана з Одеським військовим округом, куди після закінчення Військово-повітряної інженерної академії імені М. Є. Жуковського він повернувся для продовження служби в авіачастинах.

На Одеському авіаремонтному заводі він почав працювати в 1971 році після звільнення в запас зі штабу 5-ї повітряної армії. Фахівцю, в активі якого були грунтовні знання авіаційної техніки та багаторічний досвід її експлуатації, тут були особливо раді.

Правду кажуть, що історія складаться з доль окремих людей. І це добре усвідомлюєш у музеї авіації Одеського авіаційного заводу. Тут чимало стендів присвячено кращим працівникам підприємства, кавалерам ордена «Артур Анатра». Серед них — начальник цеху з ремонту двигунів Олександр Федоренко, старший експерт Петро Матіїк, старший контрольний майстер Олександр Гострик, слюсар цеху Ігор Гридюшко, головний технолог заводу Віра Гірич тощо.

— Серед наших працівників чимало тих, хто віддав заводу понад півстоліття, — розповідає директор музею авіації Анатолій Шевченко. — Це, наприклад, Анатолій Тимофійович Сівак, Яків Йосипович Петраш. Невдовзі їхні лави поповнять Гридюшко, Тимченко, Ніневський тощо.

74-річний Яків Петраш представник трудової династії. Адже на підприємстві ще у 1914 році працював його батько Йосип Іванович, пізніше — з 50-х років минулого століття — брат Микола Йосипович. Сам Яків Йосипович тут працює вже понад 50 років. А загальний робочий стаж цієї родини на підприємстві становить 99 років! Безпосередньо Яків Йосипович пройшов усі ланки професійного зростання: був учнем слюсаря, слюсарем, контрольним майстром, виробничим майстром, а нині працює в пожежній охороні заводу.

— На заводі створені унікальні умови для працівників, — розповідає Яків Петраш. — У переважній більшості ми можемо безкоштовно обідати. Також на підприємстві виплачують грошову допомогу на оздоровлення.

Гордиться підприємством й інший представник трудової династії слюсар-механік 5-го розряду, багаторазовий переможець заводських змагань, кавалер ордена Трудової Слави III ступеня Володимир Русавський. На заводі він працює з 1964 року. Опанував спеціальність слюсаря-механіка, а в період з 1978 по 1988 рік очолював бригаду з ремонту кисневого обладнання.

— Мій батько, Тихон Якович, працював тут з 1946 по 1986 рік. Він був спочатку водієм, а згодом і начальником гаража. Тут також 20 років працювала і моя сестра Людмила — електромеханіком. А нині працюють мої двоюрідні брати, — згадує Володимир Тихонович.

Цікавлюся в мого співрозмовника, в чому таємниця довголіття та працездатності заводчан?

— Серед нас чимало ентузіастів своєї справи, — каже він. — Але головне — потрібно любити свою роботу, досконало вивчити всі її нюанси.

Серед працівників заводу чимало учасників бойових дій. Один із них — капітан запасу, старший виробничий майстер з ремонту авіаційних двигунів Анатолій Мординський, якій тричі був у Афганістані. Нещодавно Анатолій Антонович у «двадцять шостий раз» відзначив свій другий день народження. 1 лютого 1987 року під час третього відрядження до Афганістану, техніка військово-транспортного літака Ан-26 відділяли від смерті кілька сантиметрів. Під час перевірки несення служби караульних, що охороняли авіатехніку, в нього вистрілив снайпер, але куля лише збила з його голови шапку.

— Якщо щиро, то про це не хочеться навіть згадувати, — каже він. — Я працюю на авіаційному заводі вже 13-й рік і дуже вдячний всім спеціалістам та робітникам цеху ремонту авіадвигунів. Вони прийняли мене до свого колективу та багато чого навчили...

Одне слово, добре помітно, що про людей на заводі дбають. На соціальний пакет щорічно виділяється 2,5 млн гривень. Зокрема, 600 тисяч гривень спрямовується на лікування працівників.

– За домовленістю з деякими медичними закладами і аптеками ми оплачуємо нашим працівникам лікування. Водночас усі наші працівники мають медичне страхування, – розповідає голова профспілки ДП «Одеський авіаційний завод» Володимир Тищенко. – Під час відпустки працівники заводу разом зі своїми сім’ями можуть відпочивати на оздоровчій базі в місті Іллічівську. За путівки вони сплачують лише 10 відсотків від їхньої загальної вартості.

– Наприклад, два тижні відпочинку нашим працівникам коштують 200 гривень, тоді як повна вартість путівки близько 2000 гривень. Загалом щоліта від нашого підприємства на цій базі відпочиває понад 700 людей. Якщо нашому працівникові за станом здоров’я краще пройти реабілітацію у спеціалізованих санаторіях, то ми теж оплачуємо йому лікування, — додає Володимир Тищенко.

Для працівників Одеського авіаційного заводу передбачені щорічні премії. Якщо людина пропрацювала на заводі рік — вона отримує 500 гривень, три роки — 2000 гривень, п’ять років — 3000 гривень тощо. А за 50 років роботи нагороджують премією розміром 15 000 гривень.

На підприємстві постійно дбають про підвищення заробітної платні, особливо тим працівникам, професії яких є ключовими для заводу.

— В міру можливостей намагаємося підтримувати усіх членів колективу, — підсумував голова профспілки ДП «Одеський авіаційний завод» Володимир Тищенко.

На знімку: Генеральний директор Державного підприємства «Одеський авіаційний завод», кандидат технічних наук, заслужений машинобудівник України Віталій Юхачов та колектив заводу щиро вітають з виходом на заслужену  пенсію ветерана Великої Вітчизняної війни, полковника у відставці  92-річного Василя Андрійовича Ямскова;  представник трудової династії слюсар-механік 5 розряду, багаторазовий переможець заводських змагань, кавалер ордена Трудової Слави III ступеня Володимир Русавський.

Фото автора.