Війна конституційних проектів

Нова конституція вже написана; а чи потрібні поправки до закону про кабмін – це ще невідомо, час покаже. Про це сьогодні, 1 січня в рамках засідання Українського прес-клубу повідомив лідер Компартії Петро Симоненко.
Зокрема він заявив: “Поки дехто з політиків займається пустопорожньою балаканиною про підготовку нової редакції Конституції, ми вже десять років тому пропонували відмінні підходи до організації влади в країні від тих, які були ухвалені в “конституційну ніч”. Сьогодні ми, з урахуванням досвіду попередніх десяти років та з огляду на стратегічні пріоритети суспільства і людини, внесли в нашу редакцію Конституції необхідні уточнення та корективи і наступного тижня зареєструємо у Верховній Раді відповідний законопроект”.
Це, безперечно, комуністична відповідь бютівцям, які оголосили про початок створення власного проекту нової конституції. Конституційний проект, який Петро Миколайович показав журналістам є добре забутим старим. Його у надрах КПУ створено ще в 1996 році. Але тоді в конституційному будівництві обійшлися без наробок комуністів. Але відкинутий камінь знадобився. Ні, не для того аби покласти його в основу нового конституційного реформування. А щоб шпурнути його в БЮТ. Звісно, будь-яка медіа-акція вимагає відповіді. БЮТ, пропонуючи створювати нову конституцію, „чіпляє” ЗМІ, створює інформаційний привід ведучи війну за електоральні душі. У відповідь КПУ – пропонує свій проект. І його зміст не має жодного значення.
Та все ж можна сказати і про зміст. Найсуттєвіша деталь: проектом не передбачається посади Президента України, держава проголошується парламентською республікою. Скасовуються місцеві адміністрації. Їхні функції передаються виконавчим органам, які формуватимуть місцеві ради. Тобто: відтворюється система управління, яка була чинною в СРСР.
Кореспондент „Віча” поцікавився: кому потрібна ця конституційна війна? Адже саме з приводу абстрактних конституційних положень і точиться непримиренна боротьба. У той час як щодо життєвих питань (соціального забезпечення, місцевого самоврядування та ін.) в суспільстві є згода. Тож чи не слушно оголосити мораторій на Конституційні перетворення?
Петро Симоненко був категоричний: конституційні хиби треба усувати.
Відповідь зрозуміла. А ціною, – ми пам’ятаємо – не перейматимуться.
Кореспондент поцікавився у Петра Миколайовича і тим чи не варто зміни до щойно опублікованого закону про Кабмін вносити синхронно із прийняттям закону про Президента. Щодо змін: лідер комуністів вважає, що їх доцільно вносити тільки після того як Закон буде перевірено на практиці. Якщо в процесі його застосування будуть виявлені хиби, тоді їх потрібно буде усувати. А про те чи є такі нормативні вади, наразі говорити зарано. Цікаво, що було б якби такий спосіб міркувань поділяли б, наприклад, фармацевти:
– А нумо даймо пацієнту ось цю пілюлю.
– А як помре?
– Як помре, змінимо рецептуру.
Чи хотів би хтось опинитися на лікарняному ліжку в такого ескулапа? Ні? А дарма. Не переймаймось, ми вже на ліжку.
Петро Миколайович вважає також, що у разі, якщо зміни і доведеться вносити, то прив’язувати їх до закону про Президента не варто. Чому? Ну ми ж пам’ятаємо, що керманич КПУ думає про посаду Президента.