Відсутність мовної політики – це також політика

Знаєте, яка мова в світі найбільш захищена? Тобто котра з-поміж держав найбільше дбає про свою мову, про її чистоту та розвиток?

Прикро, але жоден з журналістів, присутніх на недавній прес-конференції в приміщенні Українського національного інформагентства – УКРІНФОРМ на тему “Швидка мовна допомога”. Чи стане громадська ініціатива державною справою? Неординарні погляди на вирішення мовного питання в Україні”, не зміг дати відповідь на поставлене запитання.

– Це – Японія, – просвітила представників ЗМІ керівник фірми літературного редагування і перекладів “Марія Волощак”, авторка посібника “Неправильно-правильно”, що витримує нині вже третє видання, Марія ВОЛОЩАК.

– Уявляєте, про це дбає держава, мові котрої нічого не загрожує, – продовжила далі пані Марія. –  Там немає жодної другої державної, ніхто не зазіхає на права останньої. Однак в Японії створено спеціальні державні установи, що дбають про чистоту мови, постійно стежать за мовною ситуацією в країні, складають реєстри нових слів, їхнього вживання. Є там навіть телевізійні серіали на лінгвістичні теми. У нас в Україні ми можемо лише позаздрити японцям, бо такого ставлення до мови у верхах ми не відчуваємо й не бачимо. Утім, коли ми покладатимемося лише на те, що одна тільки держава повинна забезпечити нормальне функціонування мови, то жодних зрушень не буде. Треба розпочинати з себе.

Набагато категоричнішим був інший учасник прес-конференції – доктор економічних наук, професор, заступник голови Міжнародної  спілки української мови НАН України Володимир ЧЕРНЯК.

– Мовне – надзвичайно важливе конституційне питання і в нашій державі воно не вирішене, – підкреслив він. – Фахівцями розроблено й підготовлено концепцію розвитку й функціонування української мови. Та ви чудово розумієте, що її ніколи не буде ухвалено в парламенті. Хто там це зробить? Мова – це дуже вигідна політична карта, яку щораз розігрують політичні сили перед черговими виборами. Переконаний, мова титульної нації не лише не має захисту на рідній землі, а й навіть не зберігається сьогоднішній її жалюгідний стан. Навпаки – робиться все для того, аби ситуацію з українською мовою як державною погіршити. Розмовляють російською депутати, міністри, віце-прем’єри. Не лише в себе вдома, на вулиці, а й на державній службі. Це – кричуща неповага до титульної нації.

Українська мова входить у тридцятку найпотужніших мов світу. Вона звучить у свідомості майже кожного сотого землянина на всіх меридіанах планети. Тому, справді, просто не вкладається в голові, як вона в країні, для котрої є рідною, може бути об’єктом витіснення. Проте ми, мабуть, єдина держава на планеті, де така безпрецедента ситуація має місце.

– У самій Україні політично складається так, що мова комусь заважає. Кому? – запитує голова Товариства укранської мови Київського національного університету ім. Т. Шевченка, доцент Інституту філології, науковий працівник Інституту укранської мови НАНУ Віталій РАДЧУК і сам відповідає. –  Річ у тім, що коли людина має рідну мову, вона мислить не як раб, а як вільна людина. І не забувайте: там, де розширюється сфера вживання однієї мови, там автоматично зменшується сфера вживання іншої. У нас не влада неукраїнська, у нас держава неукраїнська…

Складається враження, машина “швидкої” вже не врятує нашу мову. Тут потрібні значно серйозніші реанімаційні заходи. А що ви, шановні читачі, думаєте з цього приводу?