Дорогі співвітчизники, друзі й колеги!

Двадцять один рік тому в історії України і всієї Центрально-Східної Європи сталася подія, яка засвідчила кінець тоталітарного більшовицького безумства, поклала край понад трьохсотлітньому існуванню нашої Батьківщини як колонії Російської імперії.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України, у момент загального переляку з приводу здійсненої у Москві спроби державного перевороту (ГКЧП), прийняла Акт проголошення незалежності України.

Ця подія стала точкою відліку нового часу, початком творення незалежної України, відкрила можливості для руху нашої країни по шляху самостійного суверенного розвитку як європейської цивілізованої Держави Українців.

Цей Акт набув всенародного схвалення у грудні 1991 року, коли понад 90% громадян України з радістю висловили своє бажання жити у власній незалежній суверенній державі, в якій, як писав великий Тарас, «своя правда, і сила, і воля».

Нині, через двадцять один рік після численних «реформ» і «реформаторів», ми з Вами добре бачимо, яка «правда», чия сила і воля панує в Україні. І тому  кожен з нас має підстави вважати, що сталося не так, як  гадалося.

Сталося саме так, бо більшість громадян-виборців обирали собі відповідних поводирів Українського Народу. Обрали й нинішніх. Щиро кажучи, обирали безвідповідально. Багато хто й досі вважає, що “від мене нічого не залежить”.

На жаль, такого переконання дотримуються мільйони громадян України, котрі досі не усвідомили, що голос кожного на виборах є визначальним.

Упродовж двадцяти одного року наша Батьківщина щоразу більше стає обплутаною путами брехні, щоразу більшими стають прибутки багатіїв і чимдалі важче стає жити трудящим, яких держава кинула напризволяще – виживай, як хочеш.

Внаслідок безвідповідальності й байдужості Українців до власної Батьківщини ми нині живемо в державі, яка не має справедливого судочинства, не має реального місцевого самоврядування, не дає можливості громадянам реалізувати своє право на чесне підприємництво, не має нормальної системи охорони здоров’я, культури, освіти, виховання.

Україна не має навіть війська, здатного захистити суверенітет і незалежність нашої Вітчизни.

Все продається і купується. Навіть державні посади. Корупція пронизала всі верстви суспільства, а мафія давно перетворилась на державну інституцію. Україна за цілим рядом показників відкотилась назад, до початку 80-х років минулого століття. За всіма рейтингами наша країна перебуває серед найгірших у світі, прірва між багатіями-корупціонерами при владі й кинутими напризволяще збіднілими пересічними громадянами дедалі збільшується.

За допомогою проросійських сил у Києві Москва продовжує відверту експансію в усіх сферах життя, поступово нарощуючи свою присутність в Україні, а по суті – поступово ліквідуючи незалежність України.

Свято Незалежності – це нині свято зі сльозами на очах.

Але ми сподіваємося, що молоде покоління, яке народилося вже у формально незалежній Україні й щойно входить у суспільні процеси, не змириться з нинішнім станом справ і побудує систему гідного життя в нашій Батьківщині.

Із цією надією і вірою у відновлення України бажаю вам, мої дорогі, здоров’я, витримки, сил і натхнення для доброї справи світлого перетворення України на щасливий край, в якому насправді буде своя українська правда, сила і воля.  І тоді ми святкуватимемо не один День, а всі дні й всі роки будуть радісними Днями Незалежності.

Щиро ваш Віталій КОРЖ,
народний депутат України.