Храми Володимира Цимермана

Ім’я 45-річного Володимира Цимермана, жителя закарпатського села Туриця, можна сміливо заносити до Книги рекордів Гіннеса. Незважаючи на першу групу інвалідності (ураження опорно-рухової системи та головного мозку), він сконструював із сірників близько півсотні 9-куполових храмів (площа кожного з них – 400 кв. см).

Свої роботи Володимир навіть надсилав на православну виставку-продаж, яка проходила в Києві. Для «народження» одного храму він витрачає близько семи тисяч сірників (110 сірникових коробок). Головне «ноу-хау» – відсутність клею (який використовується лише в тому разі, коли всі дев`ять куполів необхідно досить міцно закріпити і з`єднати між собою з метою надійної поштової доставки тому чи іншому адресату).

Такий незвичайний конструкторський талант у Цимермана прокинувся після того, коли лікарі поставили йому страшний діагноз: оливо-понто-церебральна дегенерація. У таких людей уже на ранніх стадіях захворювання порушується хода, спостерігаються виражені коливальні рухи тулуба (внаслідок чого втрачається рівновага). В подальшому хворі не можуть самостійно ні ходити, ні сидіти, ні навіть повернутися у ліжку з боку на бік.

Це важке прогресуюче захворювання проявилося в нього ще 12 років тому. На той час Цимерман жив і працював на Камчатці, куди його відправили за комсомольською путівкою (після строкової служби в армії). Зважаючи на тяжку недугу, він був змушений повернутися до рідної неньки-України, де проживають старенькі батьки.

На жаль, розмір інвалідської пенсії у Володимира просто мізерний – 980 гривень. І, ясна річ, цих коштів дуже замало для того, щоб двічі на рік проходити повноцінний курс інтенсивного  лікування й закупляти дорогі медикаменти. Адже ситуація зі здоров`ям ускладнюється з кожним днем. Окрім ураження мозочку та опорно-рухової системи у Цимермана виявили ще два серйозні захворювання: прогресування цукрового діабету та накопичення рідини в легенях.

Звідки ж брати гроші на дороге лікування? На допомогу представників місцевої влади годі й сподіватися: отримав від них п’ять кубометрів дров – і на тому, як то кажуть, спасибі. Саме тому Володимир і вирішив будувати сірникові храми, а реалізовував їх за допомогою Ужгородського молодіжного братства на честь преподобного Алексія Карпаторуського. З цим братством інвалід познайомився після звернення до християнського сайта «Православ’я в Україні».

З тих пір братчики підтримують з ним дружні стосунки. Саме від них інвалід отримав у подарунок холодильник, комп’ютер, продукти харчування і навіть путівку до Виноградівського лікувального спецзакладу.

– Цимерман звернувся до нас років зо два тому, – розповідає голова Ужгородського молодіжного братства отець Віктор. – У його сім`ї була велика матеріальна скрута. Мізерні пенсії, відсутність побутових умов, які хоч би трохи полегшили життя інваліду, явно не додають оптимізму самотній людині. Ми почали йому допомагати. Між нами зав’язалася дружба. Володимир ожив, усміхнувся. Виготовлення сірникових храмів і в’язання шкарпеток – все це надає йому стимул жити.

За словами братчиків, Цимерман не втрачає віри у своє одужання і не втрачає зв'язків із зовнішнім світом! Ось як про нього говорить представник братства Олександр Онисько: «Він дуже великий оптиміст. Намагається знайти не лише заняття, а й засоби для виліковування. Прагне самостійно заробляти гроші й бути потрібним своїй сім’ї (живе з батьками і сестрою). На Новий рік навіть виготовляв декоративні ялинки. Незважаючи на тяжку хворобу, завжди просить, щоб йому дали якусь роботу. На жаль, на Закарпатті існують досить великі проблеми з працевлаштуванням таких людей. Коли я звертався до місцевого центру зайнятості, мені повідомили, що згідно з медичними документами Володимир – непрацездатний. Дізнавшись про це, Цимерман сказав, що хоче знову пройти медкомісію і таким чином довести своє право на працю. Коли представники Червоного Хреста подарували інвалідний візок, він відповів так: «Якщо я на цей візок сяду, то вже ніколи не встану». Тому й старається ходити власними ногами, опираючись на паличку. На відміну від інших він не спивається з відчаю й не падає духом».

Найближчим часом (у вересні) Володимиру потрібно пройти лікування в обласній лікарні. Для цього необхідно зібрати хоча б дві-три тисячі гривень. Але просити гроші закарпатський інвалід не звик. Йому ліпше зробити ще один мініатюрний храм й отримати за це хоча б невелику платню. А ще він вірить у чуйність наших сердець і сподівається на Божу милість, як, до речі, і кожен православний християнин.

Отож, дорогі читачі, не залишаймося байдужими до людського горя: чужого болю не буває. Допомогти ми можемо і щирою молитвою, і коштами на лікування, і продуктами харчування, і, звісно ж, покупкою мініатюрної церкви чи в’язаних шкарпеток.

P. S. Мобільний телефон Володимира: 097-009-76-46. Також можна звернутися і до представників Ужгородського молодіжного братства (050-249-64-14), які взяли його під свою опіку.

Поштова адреса для кореспонденції та грошових переказів: Закарпатська область, Переченський район, село Туриця, вулиця Зарічна, 16.

БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ: р/р 29244825509100, МФО 305299, ОКПО 14360570,

ІН 2457623831, № рахунку 4627087814266195. Призначення платежу — благодійна допомога Цимерману Володимиру Володимировичу.