Депутати ухвалили нову редакцію закону про боротьбу з туберкульозом

Сьогодні, 22 березня, Верховна Рада 356-ма голосами ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» (нова редакція).

Згідно з текстом пояснювальної записки, проект розроблено за сприяння Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», яким реалізується програма «Зупинимо туберкульоз в Україні», із залученням провідних науковців у галузі фтизіатрії, експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я та інших міжнародних організацій, медичної громадськості та представників громадських організацій, які опікуються проблемою туберкульозу в Україні.  

Як зазначають автори документа, народні дептати Тетяна Бахтеєва та Раїса Сорочинська-Кириленко, проблема туберкульозу залишається надзвичайно гострою для українського суспільства. За критеріями Європейського бюро ВООЗ Україна віднесена до групи країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз і посідає сьоме місце в Європі після Казахстану, Молдови, Румунії, Киргизстану, Грузії та Росії.

Народні депутати підкреслюють, що показники захворюваності й смертності від початку епідемії туберкульозу в Україні (1995 рік) до 2009 року  збільшилися практично удвічі:

●  захворюваності на туберкульоз – з 41,7 до 77,8 осіб на 100 тис. населення;

●  смертності від туберкульозу – з 14,3 до 22,4 на 100 тис. населення.

Нині загальна кількість хворих, які перебувають під диспансерним наглядом у протитуберкульозних закладах, сягає 500 тисяч осіб, у тому числі кількість хворих на активні форми туберкульозу – 88 772. Минулого року загальна кількість дітей, уражених хворобою, становила 2,5  тисячі.

Серед причин такої негативної тенденції парламентарії називають руйнування наявної мережі протитуберкульозних диспансерів і санаторіїв, скорочення кадрового потенціалу фтизіатричної служби. Так, за період незалежності України кількість протитуберкульозних диспансерів зменшилася з 185 до 64; санаторіїв – із 132 до 37; фтизіатрів – із 3624 до 969.

Окрім того, залишається напруженою епідемічна ситуація в установах кримінально-виконавчої служби, де показник захворюваності на туберкульоз  перевищує середній по Україні в 13,4 разу. Так, у 2008 році показник захворюваності на туберкульоз в установах кримінально-виконавчої служби становив 1042,0 на 100 тис. населення за середнього по Україні 77,8 на 100 тис. населення. Тільки в 2008 році в слідчих ізоляторах виявлено 2034 хворих на туберкульоз, в установах виконання покарань – 2355.

Серед основних причин такого стану члени профільного Комітету з питань охорони здоров’я виокремлюють: недосконалість наявної системи виявлення та організації лікування хворих на туберкульоз; неадекватність профілактичних заходів масштабам епідемії та темпам її поширення; відсутність правових механізмів та відповідних умов для забезпечення ізоляції хворих на туберкульоз осіб, які ухиляються від лікування; відсутність єдиного комп’ютерного реєстру хворих на туберкульоз; незабезпеченість належного соціального захисту медичних працівників фтизіатричної галузі та осіб, що здійснюють конвоювання та охорону певних категорій хворих на туберкульоз, тощо.

Згідно з текстом закону протидія захворюванню на туберкульоз є складовою державної політики щодо забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров’я і життя людини захворювань, проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів з метою ранньої діагностики захворювань, надання гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги. Відповідно до законодавчого акта, здійснення протитуберкульозних заходів, забезпечення кожному громадянину в разі захворювання на туберкульоз безоплатності, доступності та рівних можливостей отримання відповідної медичної допомоги належать до завдань центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Також законом встановлено, що медична допомога, туберкулінодіагностика, хіміопрофілактика туберкульозу та санаторно-курортне лікування хворих на туберкульоз у державних і комунальних закладах охорони здоров’я надаються безоплатно.

Під час лікування хворі на туберкульоз безперебійно та безоплатно забезпечуються протитуберкульозними препаратами відповідно до їх переліку і обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Законом, зокрема, передбачено перелік осіб, які підлягають обов’язковим профілактичним обстеженням на предмет виявлення туберкульозу, та алгоритм проведення таких обстежень. Документом також впроваджується нова правова процедура організації лікування, яка дозволяє хворому, зокрема, обирати форму стаціонарного або амбулаторного лікування. Законом також заборонено продаж протитуберкульозних препаратів в аптеках без рецепту.

Автори законодавчої ініціативи підкреслюють, що виконання закону потребує додаткових бюджетних витрат, однак, «зважаючи на медико-соціальні збитки від туберкульозу, що сягають нині близько 2,7 млрд. грн. на рік, вони є цілком виправданими та життєво необхідними для досягнення позитивних зрушень у подоланні епідемії туберкульозу в Україні».