У другу з вічностей

Життя – це дуже короткий час між двома вічностями.
 Т. Карлейль

У другу з вічностей 2 січня 2012 року поринула сильна, вольова, енергійна Тетяна Мисковець. Людина сонця та життєствердного оптимізму, яка своєю усмішкою та щирістю зігрівала оточуючих її людей, яка вважала, що «кожний день вартий того, щоб зустріти його із вдячністю до Бога».
Член Національної спілки художників України, талановита майстриня художнього текстилю Тетяна Мисковець протягом майже десяти років очолювала секцію декоративно-прикладного мистецтва Київської організації НСХУ. Днями її численні друзі та колеги зібралися разом у столичній галереї «Мистець», щоб пам’янути Тетяну. Організували експозицію її робіт заступник Голови НСХУ М. Кіщук, голова Київської організації НСХУ Леонід Сотник, заслужений діяч мистецтв Зоя Чегусова, мистецтвознавець і близька подруга М. Семесюк багато інших людей – знайомих, близьких говорили, згадували про неї, споглядали її творіння.
Чи слова скорботи, висловлені друзями та колегами, чи картини, виконані самою Тетяною, чи яблука, які лежали на столі, зібрані її руками – щось змусило всіх цього вечора відчувати присутність пані Тетяни. Утім, людина жива доти, доки жива пам’ять про неї. І гарну, добру, чуйну людину, людину серця, якою була Тетяна, пам’ятатимуть.
 А Андрій, її син, нестиме світло сонця, що було у материних очах. І навіть у тих яблуках, що червоною скатертиною лежали на столі.