У Горошову. На Маланку

Попереду в сімнадцятирічного Назара -- дуже непроста ніч. Разом із дванадцятьма парубками він повинен буде обійти третину села й перетанцювати як мінімум з вісімдесятьма (!) незаміжніми дівчатами. І не просто перетанцювати -- виконати цілий обряд. Стародавній, гарний, життєстверджуючий. Як і саме свято Маланки.

Село Горошова на Тернопільщині дуже специфічне. Славиться воно не лише своїми помідорами й огірками, які є основою благополуччя практично всіх його жителів (за сезон «овочевий» бізнес приносить кожному тамтешньому сімейству як мінімум п'ять тисяч у.о.). Горошова -- населений пункт, віддалений від «цивілізації», тому тут фактично в первозданній чистоті збереглося чимало унікальних обрядів і звичаїв сивої минувшини.
-- Наприклад, це чи не єдине село в Україні, де пізньої весни досі святкують так зване Моління -- день, коли було скасовано панщину, -- розповідає директор туроператора «ОКСАМИТ-КЛ» (м. Тернопіль) Лідія Королюк. -- Спочатку всі жителі збираються на службу біля хреста, встановленого на ознаменування цієї події. Потім влаштовують імпровізований пікнік, після чого вирушають на центральний майдан і танцюють до цілковитого знесилля: вважається, саме в такий спосіб наші предки «вбивали» в землю панщину. На Великдень у Горошовій влаштовують «гаївки» -- після того, як люди розговілися, вони знову збираються біля церкви, де розпочинається дивовижне дійство з чудовими піснями, незвичайними іграми й танцями, яких ніде більше на Тернопільщині (а, можливо, й в усій Україні) не почуєш і не побачиш.

Ну, й, ясна річ, дуже «соковито» та гарно тут у ніч з 13 на 14 січня відзначають Маланку. До слова, і в цьому плані Горошова практично унікальна, оскільки цей стародавній звичай зберігся далеко не в усіх наших селах.

Роль Маланки завжди виконує молодий хлопець, переодягнений у жінку. Перевтілитися в Маланку вважається дуже почесною місією. Її удостоюється лише парубок, глибоко шанований однолітками. Усе село (а воно чималеньке, бо молодь звідси практично не їде) умовно ділять на три частини. Оскільки обійти потрібно всіх без винятку незаміжніх дівчат віком від 13 років, уночі в ньому господарюють аж три Маланки зі своїм почтом, також вдягненим в яскраві карнавальні костюми.

Сьогодні в Горошовій залишилося тільки чотири жінки похилого віку, котрі вміють правильно вбирати Маланку. Головна складність -- правильно замотати давній головний убір, який називається «пруг»: зшита вдвічі двометрова домоткана полотнина. Але спочатку майбутня Маланка вдягає лляну спідницю з вишитим подолом. Потім -- вишиванку. А вишиванки в Горошовій просто фантастичні! Річ у тім, що це село – знов-таки, одне з небагатьох, де збереглася особлива техніка вишивки бісером. Які твори мистецтва виходять «з-під пера» місцевих майстринь (а вміти вишивати повинна кожна жителька Горошової), жодними словами не описати. Дивовижа, суцільне замилування, та й годі!

Після сорочки -- черга зшитої з грубої тканини верхньої спідниці-горбатки. Її підперізують крайкою -- домотканим широким поясом. Крайку “ховають” під запаскою -- домотканим фартухом. Потім черга безрукавки-лейбика. І найрізноманітнішого намиста. Це вам і коралі, і гонзур -- намисто зі скла, і цьомпли -- пришиті до вишитої бісером оксамитки залізні підвіски.

На голові в Маланки має бути коса а-ля Юлія Тимошенко. Її плетуть з тюлю, ситцю або марлі. А вже на косу досить вигадливим способом кріпиться пруг. До нього пришивають бинди -- різнобарвні стрічки, віночок з аспарагусу й велику штучну квітку. Завершує образ яскравий макіяж. Усе, красуня готова!

Десь о сьомій годині вечора Маланки разом із усіма жителями й численними гостями Горошової, котрі спеціально приїхали сюди на свято, збираються на головному майдані, де розпочинається веселий і яскравий карнавал. Кого тут лишень немає! Онде хвацько крокують браві мушкетери, отам регочуть принцеси-кокетунки, раптом натовп розсікає зграйка справжнісіньких мумій, ліворуч -- група циркачів, за ними прямують чудовиська (правда, зовсім не страшні, а навіть вельми симпатичні)... А чого варті зроблені місцевими умільцями велетенські дракон, Дід Мороз або метелик! Про свинок -- символ нинішнього року -- узагалі розмова особлива. Паць у Горошовій минулої суботи та неділі було безліч і на будь-який смак. На майдані працювало навіть поросяче кафе, де милі панянки, вдягнені у відповідне вбрання, пригощали гостей різноманітною смакотою.

Після карнавалу всі розходяться по будинках на святкову вечерю. Її столичні журналісти, котрі на Маланку відвідали Горошову за запрошенням «ОКСАМИТ-КЛ», згадуватимуть ще дуже довго. Повірте на слово: таку неймовірно смачну кутю, такі чудові борщ, грибочки й варенички ми зроду-віку ніде не їли!..

Але хто смакує, а кому час і «на роботу». Підкріпившись, Маланка та її «гвардія» розпочинають обхід. І, не дай Боже, забудуть зазирнути до когось із дівчат -- не бачити тій щастя й гарного нареченого! Хай там що кажуть, а це дуже велика відповідальність -- принести в дім щастя. Чи бодай надію на нього...