Мчать у прийдешнє баскі коні

Владислав Регентівський, київський пенсіонер, залюбки може претендувати на включення до Книги рекордів Гіннесса. Не братимемо всесвітній масштаб, але його творчі досягнення для України вражаючі. 35 персональних виставок, безліч майстерно виконаних картин на різноманітні сюжети, кілька зошитів відгуків, списаних захопленими відвідувачами на зустрічі з творами цього автора, грамоти, подяки. І це, враховуючи вельми важливу обставину, – пензель він взяв до рук лише 2004 року, коли вийшов на заслужений відпочинок, а до того жодної гадки не мав, що в ньому нуртує непересічний талант майстра В. Регентівський практично одразу стрімко й органічно увійшов у когорту українських митців, котрі подекуди роками долають нелегку стежку до слави та визнання.
Остання виставка Владислава Іполитовича й перша цього року відкриється якраз на Водохреще, 19 січня, та триватиме до 10 лютого в Територіальному центрі обслуговування пенсіонерів Голосіївського району міста Києва, де автор поряд із вже знайомими творами виніс на суд глядачів і новітній доробок, підказаний йому примхливою музою.

Творча манера майстра своєрідна. За своїм характером він романтик, йому хочеться, щоб було більше вітрил, води, лісу й взагалі краси. Стиль художника – цілковита промальовка найдрібніших деталей. До того ж він освоїв усі етапи підготовки  картини до зустрічі з глядачем. На картон наклеює полотно, після завершення чергового сюжету вкриває його лаком і сам виготовляє рамки. Завдяки цьому картина сприймається органічно, як довершений мистецький витвір.

"Коли я виписую кожну деталь, це приносить мені задоволення, – ділиться думками художник і розкриває маленький секрет. – Найскладніше за все було вловити перспективу. Цього вчаться роками, адже, наприклад, дерево чи будинок не може виглядати непропорційно великими порівняно з фронтальним зображенням на передньому плані". Вихід із становища митець знайшов доcить оригінальний. Він з цією метою освоїв комп’ютер, визначаючи з його допомогою все, що йому потрібно для здійснення задуму. Це, можна сказати, ще одна спеціальність, яку В. Регентівський опанував недавно.

Важко залишатися байдужим, споглядаючи такі картини майстра, як "Сільська ідилія", "Море і мрія", "Спогади про Дунай", "Баскі коні", "Трипільська дискотека", "Качки в тюльпанах". Багато картин засвідчують притаманне художнику почуття гумору. Можливо, саме тому раніше нікому не відомий художник став бажаним гостем і учасником низки важливих і цікавих виставок – "Милосердя", "Євробачення – 2005", "Ми духом незламні", експонування в Палаці спорту, галереї "Лавра". А ще – в недалекій перспективі запрошення на оглядини картин під склепінням Верховної Ради. "Коротше кажучи, підсумовує митець, – одна виставка плавно переходить в іншу". І так протягом року.

– Якби мене з ніг до голови обсипали золотом, я й тоді не зміг би нічого не робити, – каже Владислав Іполитович.

Не дають митцеві спокою спогади, бажання відгукнутися на непрості події сьогодення та хвилювання за майбутнє країни. Зовсім не випадково з’явився в художника триптих "Боже, Україну збережи!". Коли кожна людина діятиме, а не лише словесно декларуватиме свою любов до батьківщини, результат обов’язково буде. А сам живописець радить усім, незалежно від віку, шукати, пробувати, пробуджувати творчі сили, використовувати найменшу можливість розкрити самобутній внутрішній світ.