Шануймося, українці!!!

Чи модно сьогодні бути українцем?.. Наскільки ми пишаємося собою, громадяни України? Пошукаймо правдиві відповіді у суворій, прагматичній дійсності. Поглядаючи на  реалії українського життя з його буденними умовами, насущними  примхами в супроводі постійних виставоподібних владно-державницьких ігрищ. Справді. Такі запитання можуть видатися провокаційними. Або несвоєчасними. А в когось вони викличуть нестримне бажання відповісти так, що лексика вживаних слів перевершить усі надбання вуличного сленгу. Проте ці питання є насущними та важливими. Нарівні з іншими вони також  мали  своє осмислення й дослідження. І головне  –  мають відповіді. Оминемо політико-філософські роздуми при їх з’ясуванні. Бо, крім нагромадження слів і складних логічних конструкцій, нічого більш-менш конкретного не з`ясуємо. Звернімося одразу до соціології та її статистичних показників. Оприлюднено "Українськими Новинами" результати  нещодавнього дослідження, яке проводилося громадською організацією "Українське демократичне коло". Соціологами було  опитано 4998 осіб віком від 18 років. Похибка вибірки не перевищує 2%.

За  його результатами 65% опитаних  пишаються тим, що  є саме українцями. Проти 22%, які, навпаки, не горді від цього. А 13% з усіх опитаних узагалі було складно дати відповідь на поставлені запитання. Більша кількість гордих – на заході України та в місті Києві. Таких  налічується 79% і 74% відповідно. Найменше пишаються українським громадянством на сході, у центрі й на півдні України. Відсоток таких респондентів становив 60%, 58% і 58% відповідно. Опитувачі також просили відповісти на запитання: «Наскільки громадяни відчувають себе ближче до Радянського Союзу, ніж до України?» Тих, хто почувається ще в  Радянському  Союзі,  виявилося  34% від усіх опитаних, при цьому найбільший відсоток – на півдні і сході України, відповідно 57% і 54%.

 Маючи сьогодні такі показники, всім нам, особливо нашим політикам, необхідно задуматися над питаннями: «А чому щирих і відвертих українців тільки 65%? У якій країні тоді живуть інші? В країні, якої вже 20 років не існує?»

І в кожного з нас щодо поставлених запитань є власні міркування, відверті відповіді і потаємні роздуми. Та в будь-якому разі усі громадяни цієї країни – українці. Проте лише трохи відрізняємося один від одного – хто в цьому щирий, а хто – за графою в паспорті. Але й це не важливо. Важливо, що більшість із нас – українці за переконанням. Підкріплено таке твердження результатами  громадського опитування. Бути українцем сьогодні стає актуальніше, модніше й перспективніше. Тож, Пані та Панове, шануймося!!!