«Справа лікарів». Європа - проти смертного вироку

Адже більшість звинувачених у Лівії – вже під прапором ЄС

… 5 болгарських медсестер та палестинський лікар перебувають під вартою у Лівії з 1999 року. Вперше їх засудили до розстрілу у травні позаминулого року. Суд визнав їх винними у свідомому зараженні ВІЛ 426 дітей, котрі тоді знаходилися у дитячому шпиталі «Аль-Фатих» міста Бенгазі. 25 грудня 2005 року Верховний суд Лівії скасував смертні вироки. Натомість зажадав повторного розгляду справи, з врахуванням «недотримання правил» під час арешту та допитів медиків. Повторний розгляд розпочався 11 травня нинішнього року. З того часу, як медики опинилися під вартою, 52 заражені дитини померли від СНІДу. І ось 19 грудня 2006 року медсестрам та лікарю суд знову виніс смертні вироки.

На вирок відразу відреагували відомі правозахисні організації. Так члени «Міжнародної амністії» осудили судове рішення. Вони закликали лівійську владу негайно заявити, що вирок ніколи не буде виконано. Адже страта – вкрай жорстоке, нелюдське покарання. І в цьому випадку воно було призначене після надзвичайно несправедливого суду. Так висловився Малкольм Смарт, директор програм «Міжнародної амністії» на Близькому Сході та у Північній Африці. «Вже вдруге цих шістьох медиків лівійські суди засудили до смерті. Як і під час попереднього суду, проти них знову використовувалися зізнання, які, як вони нераз заявляли, були вибиті з них катуваннями. При цьому адвокатам не дозволили залучити міжнародних фахівців. А висунуті лівійськими медичними експертами докази викликали сумнів у міжнародних медичних фахівців. Лише незаангажований суд може відкрити правду та домогтися справедливості для заражених ВІЛ дітей та їхніх батьків», наголосив Смарт.

За словами правозахисників, ситуація викликала серйозну стурбованість медпрацівників і правозахисних організацій. За твердженнями фахівців у галузі СНІДу, які виступили свідками у суді, причиною масового зараження дітей ВІЛ у Лівії була погана гігієна і повторне використання шприців у шпиталі. Цікаво, але спочатку обвинувачені медики «зізналися» у вчиненні цього злочину. Але потім відмовилися від показань. На обох судах вони відкинули звинувачення та заявили, що «зізнання» вони зробили під катуваннями у слідчому ізоляторі. Вони розповіли, що їх катували електричним струмом, били та підвішували за руки. Підсудні подали цивільний позов на 8 офіцерів поліції, військового лікаря та перекладача, звинувативши їх у нелюдському поводженні. Суд Тріполі 10 червня 2005 року визнав усіх 10 невинними.

Ситуація швидко вийшла на міжнародний рівень. ООН закликала Лівію скасувати смертний вирок. Там вважають, що його винесли без врахування доказів того, що вірус почав поширюватися у лікарні ще до приїзду обвинувачених. Експерти заявляють, що результати аналізів зразків вірусу СНІД й гепатиту, взятих у інфікованих, свідчать про те, що ВІЛ був там і раніше. До прибуття туди медиків з Болгарії та Палестини у березні 1998 року.

США також заявили, що продовжать спільну роботу з Болгарією на досягнення справедливого рішення справи болгарських медиків у Лівії. Президент США Джордж Буш розділив почуття болгарського народу з приводу «несправедливого вироку проти безвинних людей». А болгарський лідер Георгій Пирванов повідомив президента США, що місцеві організації та громадськість обурені та осуджують рішення лівійської Феміди.

Міжнародне співтовариство повинне вжити заходів для звільнення засуджених до страти. Так висловився керівник групи Європейських демократів у ПАРЄ, голова міжнародного комітету Ради Федерації Росії Михайло Маргелов.

Адвокати засуджених закликали уряди західних країн запровадити дипломатичні санкції проти Джамахирії. Французький юрист Емануель Елтіт повідомив газеті «Аш-Шарк аль-Аусат», що серед запропонованих контрзаходів: оголошення лівійського лідера Муамара Каддафі «персоною нон-грата» у європейських столицях. «Думаю, що Каддафі не прийматимуть у Європі доти, доки ці люди перебувають у в'язниці, а смертний вирок щодо них залишається у силі», сказав Елтіт. Крім цього, адвокати мають намір вивчити й запропонувати варіанти інших санкцій проти Лівії, що винесла «жорстокий, упереджений і несправедливий вирок».

Тим часом інформовані французькі політичні джерела заявили ЗМІ, що мають місце і конфіденційні контакти з лівійським керівництвом. Вони спрямовані на врегулювання проблеми. Ці джерела переконані, що Тріполі «не пожертвує потенціалом нормалізації відносин з Європою і США, накопиченим останніми роками» і не піде на виконання вироку.

Сама Болгарія також звернулася з листом до керівників держав ЄС, НАТО та Ради Європи з проханням про підтримку світового співтовариства. Лист підписали президент Георгій Пирванов, прем'єр-міністр Сергій Станішев й голова Народних зборів Георгій Пиринський. «Усім нам необхідно мати єдину позицію та віднайти нові можливості справедливого рішення справи з п'ятьма європейськими громадянами», заявили вони.

З осудом смертельного вироку виступили: нинішній голова Комітету Міністрів Ради Європи Фьоренцо Стольфі, комісар Ради Європи з прав людини Томас Хаммарберг, глава російського МЗС Сергій Лавров та інші відомі політики світу. Так президент Франції Жак Ширак заявив, що шокований вироком. А у телефонній розмові зі своїм болгарським колегою Георгієм Пирвановим Ширак відзначив, що Єлисейський палац закликав владу Лівії бути милосердною. Канцлер Німеччини Ангела Меркель назвала рішення суду «жахливим». Вона висловила сподівання, що, незважаючи ні на що, засудженим буде надано шанс. Влада Італії також заявила про те, що сподівається на перегляд вироку. До цього лівійську владу закликав прем’єр-міністр країни Романо Проді.

В самій же Лівії картина була прямо протилежною тій, яка створилася у світі. Там люди виказували відверте обурення реакцією Заходу на смертний вирок болгарським медсестрам і палестинському лікарю. Державна газета «Аль-Джамахірія» зазначала, що світова громадськість дивиться на цю проблему однобоко. Після вироку на лівійських вулицях панував піднесений настрій. Особливо у родичів постраждалих дітей: люди ледь не святкували з приводу рішення про смертну кару для лікарів-іноземців.

Чи вдасться цивілізованому світу, зокрема, тому ж ЄС з його правозахисним арсеналом вплинути на Лівію? Чи спроможний Євросоюз змусити Лівію обернути рішення навпаки? Це "Вічу" прокоментував віце-президент Інституту європейської інтеграції Геннадій Друзенко:

- Наскільки я знаю, лівійці намагалися перевести все це у економічну площину. Була заявка, що вони готові помилувати болгарських медсестер – кожну за 1 мільярд доларів. Тобто, 5 мільярдів доларів і 5 болгарок залишаються живими. Звичайно, для Європи це звучить дико. Але слід пам’ятати, що жодних формально-юридичних зобов’язань щодо незастосування смертної кари, як виду покарання до іноземних громадян, у Лівії немає. Тобто, під дипломатичний чи консульський імунітет ці особи не потрапляють. І якщо виходити з букви закону, то формально і юридично начебто Лівія має право, відповідно до внутрішніх процедур, винести такий вирок особам, що перебувають під її юрисдикцією.

З іншого боку, якщо вийти з суто формально-юридичних критеріїв на певний юридично-політичний рівень, то, безумовно, Лівія зацікавлена в економічних стосунках з Європою. Бо лівійську нафту найкраще продавати саме у Європі. І, очевидно, згодом і газ, який там намагаються видобувати.

Наскільки Європа готова застосовувати жорсткі торгівельні санкції до країн, що не шанують права людини? Велике питання. Направду Рада Європи доволі галаслива, а ЄС доволі прагматичний. Достатньо поглянути на обіг Євросоюзу з режимом у Білорусі щоб переконатися, що частка ЄС у зовнішній торгівлі Білорусі більша, ніж у тієї ж демократичної України. Тобто питання стоїть так – якщо б було консолідоване бажання, у ЄС вистачить політичних та економічних інструментів, щоб впливати на Лівію. З іншого боку, наскільки ЄС зможе консолідуватися й застосувати цей механізм жорсткого тиску? Бо якщо, приміром, в Америці таке рішення ухвалює одна особа, то у ЄС треба зібрати 25 схвальних рішень, а з 2007 року – вже 27. Чи зможуть вони консолідуватися з Болгарією й виступити, як один – велике питання. Принаймні я зараз не пригадаю, коли ЄС міг виступити єдиним фронтом з жорсткими санкціями тоді, коли порушуються права осіб однієї з держав. І це одна з головних проблем Євросоюзу – брак консолідації зусиль його членів».