«Героїня часу і жеркиня мистецької честі»

 Українська поетеса та письменниця, непересічна особистість Ліна Костенко, яка роками не з’являється «на люди» в Києві, здається, відступилася від самітництва. І сталося це в столичному Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Привід – вручення їй мантії та диплома почесного професора цього навчального закладу, а також презентація  в студентській аудиторії нової книжки поетеси «Річка Геракліта».
Її, привітно усміхнену і дещо розгублену, 20 вересня щирими й довготривалими аплодисментами вітали в актовій залі члени вченої ради, викладачі, аспіранти, студенти. Подія для університету справді неординарна. Адже Ліна Василівна свого часу навчалася в цьому виші, тоді ще педінституті, і, як вона зізналася, «крізь вікна аудиторії частенько задивлялася на велич Володимирського собору, а інколи навіть тікала з лекцій до Шевченкового парку милуватися щедрою палітрою осені»… Таке щире зізнання споріднило поетесу з аудиторією, а студентський гімн «Гуадеамус» у виконанні хору майбутніх педагогів поклав початок відвертій і щирій розмові. Ліна Костенко наголосила, що живемо ми всі у важкий час – відчуваємо брак естетики як повітря. Двадцяте століття, на жаль, не скінчилося – за ним клубочиться отруйний дим невирішених проблем минулих десятиліть. А нове століття проектує ті зловісні тіні на екран майбутнього. Трагізм і в тому, що українському письменництву доводиться боротися за українське слово. Боляче від апогею фальші, від поширення у суспільстві комерціалізму, від бажання окремих владців продати власну батьківщину й за гроші придбати за морями-океанами нову. Все це – омана. Праві грузини, які стверджують: можна прожити без газу, без вугілля, а без гордості – ні! Поетеса висловила впевненість, що така гордість є в нашого сучасного студентства, зокрема драгоманівців. На ці слова  вся зала піднялася й відповіла шквалом оплесків.
Запрошений до слова відомий письменник, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка Валерій Шевчук відзначив непересічну роль в історії цілої плеяди «українок-постатей»: Роксолани, Марусі Чурай, Олени Пчілки, Лесі Українки, Олени Косач, Олени Теліги і, звичайно ж, Ліни Костенко. Ліна Василівна, за його словами, «героїня нашого часу і жеркиня мистецької честі».
– Літературно-філософські роздуми видатної української поетеси виливаються на сторінках «Річки Геракліта» у багатоголосну симфонічну поему, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів, – констатувала упорядник книжки, донька Ліни Костенко, професор римського університету «Ла Сап’єнца» Оксана Пахльовська, презентуючи видання драгоманівцям.
– Звичайно, Річки Геракліта як такої у природі немає, наголосила упорядник. – Але тим більше вона є. Тим більше – вона скрізь. Це може бути річечка дитинства і ріка народу – Дніпро зі зруйнованими порогами, це історичні Стугна і Альта… Уздовж цих рік  видимі і невидимі причали. А щоб до них дістатися, треба пливти. Головне – не спинитися. На берегах Річки Геракліта пляжів немає. Тож немає часу для відпочинку…
Віриться, що почесний професор драгоманівського вишу Ліна Костенко й надалі засіватиме слово добра і правди, витримуватиме «високовольтну лінію духу» в ім’я розквіту України.