"Ніхто не піклується про своїх громадян більше, ніж ми самі..."

Президент Сирії Башар Асад, коментуючи революцію в Єгипті, впевнено казав, що в його державі подібної ситуації не буде, адже він провадить мудру та зважену політику, яка не припускає можливості революції. І вже через півтора місяця після заяви президента світ спостерігав: Египет, Туніс, Лівія, Ємен, а тепер – і Сирія…

Розташоване за 120 кілометрів на південь від Дамаска місто Дераа стало центром заворушень у Сирії, що почалися в середині березня. Поштовхом для безладів став арешт групи школярів, які писали на стінах антиурядові гасла. Люди вийшли на вулиці з вимогою звільнити підлітків. Пізніше акції протесту відбулися і в інших регіонах країни, зокрема, в містах Латакія, Баніяс, Хомс, Хама і деяких передмістях Дамаска.

Під час сутичок між маніфестантами та співробітниками правоохоронних органів у Сирії, за даними опозиції, загинуло більше 500 осіб. Протести опозиціонерів тривають, незважаючи на оголошену урядом широкомасштабну програму реформ. Зокрема, в країні скасовано надзвичайний стан, про що оголосив президент Башар Асад.

Антиурядове повстання набирає обертів, до того ж останніми днями влада країни жорстко придушує виступи, день у день опозиція зазнає дедалі більших втрат. У зв'язку з цим низка країн виступає за запровадження санкцій проти офіційного Дамаска, а деякі міжнародні актори стверджують, що ситуація в Сирії не загрожує міжнародній безпеці і не потребує міжнародного втручання.

США. Після початку масових протестів у САР перед Сполученими Штатами Америки знову постала складна дилема – визначити свою позицію щодо хвилі повстань, які охопили Близький Схід. Сирія у цьому контексті стала одним із найскладніших випадків.

Президент США Барак Обама та держсекретар Хіларі Клінтон засудили владу Дамаска за жорстоке придушення акцій протесту і висловили готовність блокувати прийняття Сирії до Ради ООН з прав людини. Нещодавно президент США підписав розпорядження про запровадження додаткових санкцій проти деяких сирійських високопосадовців та держструктур Сирії й Ірану. Аргументом для такого рішення стало те, що порушення прав людини залишається «надзвичайною загрозою національній безпеці, зовнішній політиці та економіці Сполучених Штатів». Окрім того, Білий дім попередив, що санкції можуть бути запроваджені й стосовно самого Башара Асада, якщо влада і далі застосовуватиме силу проти учасників антиурядових демонстрацій.

Однак високопосадовці утримуються від прямих заяв про те, що Асад більше не має політичної легітимності та не повинен керувати країною. До того ж невирішеним залишалося принципове питання щодо Лівії, Тунісу та Єгипту, яке гостро поставало перед Білим домом, – чи допомагати повстанцям у боротьбі з правлячим режимом. Американські політологи зазначають, що офіційний Вашингтон намагається позиціонувати себе як прихильника стабільності та спокою на Близькому Сході. Водночас адміністрація Обами неодноразово декларувала підтримку опозиційним силам, які протистояли авторитарним режимам у регіоні. Позиція Білого дому залежала ще й від того, чи є країна союзником США.

Ситуація із САР, як зазначають фахівці, стала свідченням розгубленості та нерішучості американської адміністрації. Деякі спостерігачі переконані, що така лінія поведінки певною мірою пояснюється браком у спецслужб США достовірної інформації про опозиційні сили. Відповідно, офіційний Вашингтон не може спрогнозувати сценарій розвитку подій і адекватно оцінити шанси на прихід повстанців до влади. Інші ж фахівці стверджують, що адміністрація Обами, на відміну від керівництва Буша, прагнула безконфронтаційним шляхом відокремити Сирію від Ірану, розв’язавши в такий спосіб низку проблем регіону.

Білий дім намагається маневрувати, виробляючи оптимальну політичну лінію. Американські ЗМІ нещодавно повідомили, що спецслужби контактують із опозиційними силами Сирії, оцінюючи масштаби та результативність можливої допомоги з боку США.

Авторитетне видання “The Washington Post” з посиланням на матеріали «WikiLeaks» заявило, що Державний департамент з 2006 року передав сирійським опозиціонерам за кордоном близько 6 млн доларів на фінансування телеканала «Barada TV» зі штаб-квартирою в Лондоні. Він транслював передачі на територію Сирії і мав за мету дискредитацію режиму Башара Асада. Окрім того, кошти використовувалися для фінансування опозиційної діяльності всередині країни. Фінансування, розпочате адміністрацією Джорджа Буша,  продовжив Барак Обама, навіть попри певне покращення відносин Вашингтона із офіційним Дамаском.

Європа. Велика Британія, Німеччина, Португалія і Франція жорстко засуджують владу Сирії.

Міністр закордонних справ ФРН Гідо Вестервелле закликав до швидкого запровадження санкцій проти Сирії. Він запропонував запровадити також  ембарго на постачання зброї Дамаску, заборону на поїздки членів сирійського керівництва в країни Євросоюзу. Вестервелле також закликав припинити розгляд проекту угоди між ЄС та САР про асоціацію. Німецький міністр назвав очевидним сигналом сирійському керівництву результат консультацій країн ЄС, що відбулися в Брюсселі. У ході цієї зустрічі посли країн Євросоюзу домовилися про встановлення ембарго на постачання зброї Сирії.

Прес-секретар верховного комісара ЄС із зовнішньої політики Майкл Менн заявив, що Євросоюз розглядає можливість вжиття санкцій щодо Сирії. За його словами, обмежувальних заходів може бути вжито дуже швидко, але для цього потрібна згода всіх 27 країн ЄС.

Росія. Москва під час вирішення питання щодо Сирії в Раді безпеки ООН дала зрозуміти, що не підтримує початку міжнародної військової операції проти режиму Башара Асада.

Пояснюючи таку позицію РФ, директор Російського Інституту політичного та військового аналізу Олександр Шаравін зазначив: «Потрібно розуміти, що для Росії важливішою є полеміка світової спільноти довкола Сирії, ніж, наприклад, щодо Лівії. Річ у тому, що з Лівією у нас не було діючих військових контрактів». «А ось із Сирією у нас тривала військова співпраця. Якщо піде Асад, це стане для нас серйозною проблемою. Наразі майже вся зброя в Сирії російського виробництва. До того ж ми не лише постачаємо у цю країну різні види зброї – танки, літаки, системи ППО – а й займаємося ремонтом, обслуговуванням цієї техніки, що також приносить великі гроші».

Згадаємо, що в 2007 році міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявляв, що продаж російської зброї Сирії не порушує балансу сил в близькосхідному регіоні. «Все, що ми продаємо, цілковито транспарентне, відповідає і нашим міжнародним зобов'язанням, і нашому законодавству у сфері експортного контролю – одному з найжорсткіших у світі, і визначаючи номенклатуру наших поставок, ми не допускаємо постачань, які порушуватимуть баланс сил в регіоні», – повідомив тоді С.Лавров на прес-конференції в ООН з питань врегулювання ситуації на Близькому Сході.

Однак повідомлення про те, що Росія збирається продати Сирії зенітно-ракетні системи С-300, С-400, і також партію літаків МіГ-31, викликали шквал емоцій в Ізраїлі та США, що змусило російських оборонників спростовувати ці чутки. Як раніше зазначав директор Центру аналізу стратегій і технологій Руслан Пухов, з 2004 року, коли з Сирією проводилися активні переговори щодо військово-стратегічної співпраці, з цією країною було погоджено постачання обмеженої кількості зенітних комплексів малого та середнього радіусів дії. Це свідчить про те, що Москва в постачаннях суто оборонних систем орієнтується на малопотужну зброю, яка не здатна знизити рівень безпеки Ізраїлю, відзначав він. Проте Росія має комерційні інтереси в регіоні, а Сирія – один з небагатьох партнерів Москви в арабському світі, тому цілковито відмовитися від постачання їй зброї не можна, констатував експерт.

Отже, на сьогоднішній день втручання міжнародної спільноти в сирійську ситуацію обмежується лише санкціями США, а сама влада САР наполегливо радить міжнародному співтовариству не повторювати лівійської помилки. «Ніхто не піклується про своїх громадян більше, ніж ми самі. Мирні демонстрації можна безперешкодно проводити по всій Сирії, якщо вони не призводять до насильницьких дій та актів. Якщо ж відбувається насильство, то будь-який уряд у світі підтримуватиме мир, порядок, використовуватиме силу проти насильства», – вважає постпред Сирії при ООН Башар Джаафарі.