Свято яфини – цариці полонини

Кількість усіляких фестивалів та свят, які щороку влаштовують на Закарпатті, перевалила за півтори сотні. Чимало серед них гастрономічних: на честь полуниць, слив,  винограду, голубців, баношу, бринзи, ріпи, сала, перцю... У селах з угорським населенням є навіть бали – «яблучні» та «сливові». У цьому розмаїтті знайшли свою нішу організатори ще одного фестивалю – «Верховинська яфина» (місцева назва чорниці). Його започаткували там, де розкинулися найбільші в краї яфинники. Село Гукливий Воловецького району розташоване попід Боржавським хребтом, і там на сотнях гектарів росте чудодійна ягода.

Приїхавши в село напередодні свята, прогулювалися з товаришами Гукливим. На підході до приполонинських лісів побачили, як жінка та двоє підлітків тягли на собі нелегку ношу. З’ясувалося, спускалися звивистими стежками понад п’ять кілометрів з десятками кілограмів чорниці. Далі попрямують до станції Воловець. Жінка, її дочка та сусідський хлопчик приїхали по ягоди з Мукачевого. Стомлені, скупані у фіолетовому кольорі, але задоволені. Завтра можна буде вигідно продати чорницю  на ринку.
А у нас -- інша перспектива: побачити перший фестиваль яфини.

Ягідна вигода
Добре відомо, що і Гукливий, і інші села гірських районів годуються з яфин. Заготівельники з Хуста, Мукачевого, Міжгір’я та Іршави приймають продукцію чорничних полів по 16–20 грн. за кілограм. Налагоджено й очищення та сортування яфин, які в замороженому вигляді відправляють переважно до Італії. Щоб бути ближче до збирачів ягід, влаштовують приймальні пункти просто на полонині, виїжджаючи туди потужними ЗІЛами та «Уралами».
– Я за день збираю до 50 кілограмів ягід легонько, – каже Ганна Шобак. – Вранці встала і вийшла на полонину, до обіду назбирала, здала на машину, після обіду знову рву. Ввечері повертаюся додому. Майже все село збирає. За день можна набрати на 250-480 грн. За літо діти заробляють собі на книжки і на форму, дівчата – на золоті прикраси.
Разом із Ганною на полонину часто ходять її діти – дочка Василинка і син Василь.
– Якщо добра погода, все село йде в гори, – розповідає голова Гукливської сільської ради Федір Бирак. – За рік сільський бюджет отримує від заготівельних фірм 50–70 тисяч гривень у вигляді оплати за використання місцевих природних ресурсів. Заготівельники звітуються про кількість зібраного, і ми ведемо контроль.
Яфинові поля приваблюють і туристів, які бажають скуштувати ягід попід небесами.

Краса і настрій
Безсумнівно, ягоди заслужили на те, щоб віддати їм належне. Співорганізаторами фестивалю стали сільська рада і мілітарі-готель «Грін гоф».
З самого ранку над гукливським стадіоном лунала музика. Цим селом та іншими навколишніми населеними пунктами прокотився марш-парад квадроциклів з прапорами «яфинового» фестивалю. На першій машині, якою керував відомий в області організатор туризму волівчанин Сергій Грига, красувалася бронзова ягода.
– Яфини врятували життя тисячам і тисячам людей у нашому краї і за його межами, – сказав на відкритті заступник голови Воловецької районної ради Василь Лакатош. – Завдяки їм люди виживали і тоді, коли зупинилися підприємства, і тепер, в умовах кризи. На превеликий жаль, під виготовлений районною владою ще в 2003 році інвестиційний проект із переробки ягід інвестори так і не знайшлися, тож яфини продовжуємо відправляти за межі району та області. Звичайно, це відбилося і на їхній ціні, яка є дуже низькою, – 2–2,5 долара за кілограм. Західні бізнесмени продають півкілограма в Америку по 12-15 доларів. Тривожить і те, що останнім часом з’явилося чимало ділків, які хотіли б віддати полонини в оренду. Такі спритники знаходяться і в нашій області, і за її межами. Їм я хочу нагадати, що ще уряди Австро-Угорщини, буржуазної Чехословаччини, гортіївської Угорщини не віддавали полонини нікому, тому що там люди випасали худобу і годували свої сім’ї. Сподіваюся, що районна рада захистить полонини і що ними управлятиме громада.
Василь Лакатош висловив сподівання: через рік фестиваль стане обласним, а ще через рік об’єднає західні регіони України. Він запросив усіх підійти до того місця, де на спеціальному постаменті має бути встановлено «пам’ятник здоров’я».
Бронзову ягоду прикріпив до постаменту голова сільської ради Федір Бирак. А потім урочисто проголосив: «З установленням у нас пам’ятника чорниці Гукливий стає яфиновою столицею України».
Пластичний образ смачного символу полонин створив ужгородський скульптор Михайло Колодко, використавши для цього кілограм бронзи. Замовниками виступили мілітарі-готель «Грін гоф» і кафедра туризму Ужгородського національного університету.
Тим часом дівчата-яфини і хлопці-яфинчики роздавали гостям погарчики з ягодами. А тим часом бронзовій яфині на давали спокою бажаючі сфотографуватися. Одразу пішла в народ прикмета, мовляв, того, хто потримається рукою за ягоду, чекає удача на чорничних жнивах.

Справжня смакота!
Мабуть, зайве говорити про чорницю як про скарбницю вітамінів, про чудодійні властивості цієї ягоди (у народі найбільше цінують її здатність поліпшувати зір). На фестивалі гостям продемонстрували, скільки всього смачного  можна приготувати з яфини.
Пропонували горілку, настояну на чорниці і бруслині, яку тут називають «кам’янка». Із страв – гомбовці, млинці, вареники. У них яфини кладуть свіжими, пересипаними з цукром. Ягоди додають неповторного смаку тістечкам, паралельно виконуючи роль природного барвника.
Ми дізналися, що в баники (завиваники з тіста) газдині кладуть яфиновий леквар (повидло). Марія Бирак поділилася способом його приготування:
– Як із гори ягоди знесеме, то пересиплеме їх у каструлю, промиєме і начнеме варити. Один день вариме, другий, третій, кожний раз по кілька годин, і помішуєме. Вариме, аж доки вариво не загусне. Леквар можна додавати в тістечка, намащувати ним хліб до чаю.
 Яфини цінні й тим, що їх можна довго зберігати, пересипавши цукром. У такому разі ягодам не потрібні ні кип’ятіння, ні заморожування в камері, тож вітаміни не пропадають.
Фестиваль виконав свою основну місію – зібрав і розвеселив людей. А ще нагадав, що полонинські ягоди – безцінний дар природи, який слід берегти. Разом із полонинами.

Фото автора.