Віват, літописці сьогодення!

Напередодні Дня журналіста Голова Верховної Ради Володимир Литвин привітав представників «четвертої влади» з професійним святом.

У зверненні спікера до газетярів, телевізійників, працівників радіо та інтернет-видань, зокрема, йдеться:

«Загальновідомо, і у дні свята вам традиційно нагадують, що журналістика – це не просто професія. Це поклик серця, відгукнувшись на який людина назавжди позбувається спокійного, безтурботного життя. Адже свідомо обирає роль незручної людини, шлях постійного руху у пошуках правди, щоденного творчого горіння, безперервних намагань знайти відповідь на безліч нелегких запитань.

Про журналістику часто говорять як про «першу чернетку історії» та «літературу нашвидкуруч». І з цими визначеннями важко не погодитися. Ви, справді, відіграєте роль літописців сьогодення і виявляєте неабияку майстерність у володінні словом навіть в оперативних репортажах і новинах. Та все ж таки найчастіше вживаним синонімом журналістики є «четверта влада». Іноді політики, намагаючись наговорити медійникам якомога більше компліментів, особливо в святкові дні, називають вас навіть «першою владою». Втім, визначальним, на мою думку, в цьому є не порядковий номер, а збереження головної сутності будь-якої влади – незалежності і відповідальності. Саме незалежність і відповідальність журналістики гарантують просування держави демократичним шляхом. Тож ЗМІ мусять не кокетувати, не ворогувати, не зливатися в повному єднанні з іншими трьома гілками влади, а бути вільними у виконанні свого головного завдання – тримати руку на пульсі часу, нести людям правду. І тільки правду.

Без сумніву, свобода слова в Україні стала одним із найвагоміших завоювань останніх років. І держава має докласти всіх зусиль до її непорушності. Особливо за нинішніх реалій. Проте вважаю за необхідне зауважити: це вулиця з двостороннім рухом. Стан свободи слова залежить не тільки від правильних законів, а й від вимогливості журналіста до самого себе. Журналістський успіх – це перш за все здатність завоювати довіру. Але раз і назавжди авторитет і довіра не даються. Кожним своїм словом, кожним телевізійним сюжетом, статтею чи репортажем ви знову й знову складаєте іспит на довіру. Утримати журналістику від сповзання до рівня «добре організованої та інституйованої плітки» – важлива суспільна місія українських журналістів, яка гідна їхнього професійного покликання.

Попри всі проблеми та виклики, які сьогодні постають перед вітчизняним медіа-простором, очевидним є той факт, що українська журналістика відбулася. Я точно це знаю. Адже в ній працюють мужні, талановиті, сумлінні, віддані своїй справі люди. Дуже шкода, що в цей день я не маю можливості потиснути руки всім тим, з ким мені випала честь співпрацювати, чиї матеріали читаю чи дивлюся по телевізору, і тим, з ким ще доведеться  познайомитися. Але всім – студентам журфаків і визнаним медіа-корифеям, репортерам загальнонаціональних видань і редакторам районних газет, зіркам телевізійних екранів і золотим голосам радіоефіру – я бажаю вільних думок, яскравих ідей, поваги колег, пошани читачів, глядачів та слухачів і невичерпного запасу здоров´я і натхнення.

Нехай вас ніколи не залишає задоволення від вашої професійної діяльності та впевненість у тому, що вона дуже важлива і необхідна всім нам!».     

У стінах Верховної Ради відбулося нагородження найкращих журналістів.

Фото Миколи БІЛОКОПИТОВА.