Картини — мої діти

Виставка творів відомої київської художниці Віри Баринової-Кулеби, що була розгорнута в Академії мистецтв України, пройшла з величезним успіхом, справивши яскраве враження на численних відвідувачів. Мистецькою силою зображення природи й селянського життя мисткиня ніби звернулася до наших споконвічних витоків, генетичних струн пам’яті, примусивши запитати себе: «Куди ми йдемо й чого прагнемо? А що ж буде з нами, нашими дітьми завтра?»

Поєднавши в творчому письмі високі традиції  української школи  образотворчості з найкращими здобутками європейського мистецтва, художниця досягла неповторності, самобутності самовираження. Її почерк не сплутаєш із жодним іншим. Творчість Віри Іванівни дістала високу оцінку її колег, метрів українського образотворчого мистецтва.

На виставці побувала Катерина Ющенко. Вона зазначила, що таке мистецтво збагачує нашу духовність.

Як формувався творчий світогляд члена-кореспондента АМУ, професора Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Віри Іванівни Баринової-Кулеби, звідки беруться теми, образи для картин?

Про це розповідає сама художниця: «Висить у мене в майстерні на шістнадцятому поверсі колиска. Як і я, вона довоєнна. Народила мене мати на хуторі Мельникове-Кулебине, що на Полтавщині, поблизу Гадяча. Ота колиска разом із сорочками, прядками з пережитого селянського життя, з розповідей моїх батьків та земляків, наче вимальовує оті картини. А вони — з моєї душі. Саме життя вчило селян жити. Хлібороб мусив вирощувати хліб. А матері — народжувати й виховувати дітей.