Без вказівок із Києва

Рішення про об’єднання Великокучурівської сільської ради, до якої входять села Годилів і Снячів, було прийнято 14 серпня 2015 року. Чернівецька обласна рада призначила перші вибори об’єднаної територіальної громади на 15 жовтня того ж року. З-поміж п’яти кандидатів-самовисуванців на посаду сільського голови перемогу здобув Василь Тодеренчук, набравши 1877 голосів, що становить 39,6 відсотка. Згодом Великокучурівська територіальна громада успішно пройшла конкурсний відбір Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) «Реформа управління на Сході України» на створення центру надання адміністративних послуг (ЦНАП). Також отримано позитивні висновки щодо 5 поданих заявок на отримання державних субвенцій для розвитку інфраструктури територіальної громади. Про перші результати децентралізації, успіхи й проблеми розповідає сільський голова Василь ТОДЕРЕНЧУК.

— Ми розпочали роботу з роз’яснення своїх кроків і ухвалених рішень, — каже Василь Мірчевич. – Передовсім необхідно змінити світогляд людей, розповідаючи про повноваження громади, джерела її фінансування, тобто звідки беруться надходження до місцевого бюджету. Ці знання вже спрацьовують: об’єднані громади, наприклад, не «дерибанитимуть» землі, бо саме вони й забезпечують істотні надходження до бюджету.

— Вважаю, що потрібно прийняти компромісний варіант закону, щоб і об’єднані, і необ’єднані громади мали можливість управляти майном, а також землею, скажімо, за межами населених пунктів.

— Для успішного формування бюджету ми маємо 60 відсотків податку на додану вартість і п’ять відсотків акцизного збору. Це та «цукерка», якою стимулювали об’єднання громад. Сподіваюся, що так буде й надалі.

Також ми готуємо відповідні проекти, щоб під них отримати фінансування. Без ефективних проектів розвиток територій просто неможливий, у цьому майбутнє як нашої громади, так і держави загалом.

– Відверто скажу, що спочатку в децентралізацію віри не було. Всі думали, що розмовами все й закінчиться. Але такі настрої змінилися, щойно ми взялися за конкретні справи. Головне – залучати людей до розв’язання проблем. Зокрема, й таких, як організація вивезення сміття. Наші люди самоорганізувалися, почали платити по 150 гривень на рік і розв’язали цю проблему. Гуртом узялися за дороги. На їхнє будівництво збираємо кошти. Загалом із семи з половиною мільйонів, що мали, шість спрямували на дороги, намагаючись передовсім зробити їх там, де досі було бездоріжжя. Ось так у першочерговому порядку заасфальтували тисячу кілометрів шляхів. Упевнений, питання доріг актуальне не тільки у нас, а й по всій Україні.

– Передбачається, що дорожній фонд наповнюватиметься надходженнями від акцизного збору. Так кошти акумулюватимуться, а це, за попередніми підрахунками, майже 51 мільярд гривень. І тоді дорожній фонд відповідатиме за всі дороги в країні. Але я не впевнений, що це найкращий спосіб розв’язання проблем із нашими дорогами.

– Я не підтримую створення дорожнього фонду, бо вважаю, що керівник громади, так само як керівник уряду, має краще знати, куди спрямовувати наші бюджетні кошти. Якщо створять дорожній фонд, то в нас, зрозуміло, нічого не залишиться від того акцизу. І невідомо, коли дійде черга до наших доріг. А у нас чудовий екологічно чистий край. Тому ми повинні розвивати туристичну галузь. Причому унікальністю Чернівецької області слід скористатися в першу чергу. А хто до нас приїде, якщо не буде доріг? Звідки ми матимемо податки? Оновлення комунального господарства ще якось можна відкласти на пізніший термін, люди можуть почекати, але насамперед треба зробити так, щоб до нас приїздили туристи. Отже, ми маємо бути впевнені, що кошти будуть спрямовані туди, куди потрібно. Оскільки наразі немає необхідної прозорості в їх розподілі центральними органами, краще залишити кошти для будівництва доріг на місцях.

– Загалом у нас є будинки культури, лікарня, школа, дитячі садки… Тобто є майже все необхідне. Не погано б побудувати ще ЦНАП. Над цим ми й працюємо. Уже підписали відповідний меморандум із німецькою фірмою. Водночас добудовуємо дитсадок в Снячеві, плануємо побудувати нову школу в Тисовці, реконструювати всі будинки культури.

– Ці показники доведені й до працівників цих закладів. І вже, збираючи, наприклад, освітян, я прошу показати мені дані щодо ЗНО. І запитую: чого такі слабенькі? На батьківських зборах пояснюю, що відтепер нам уже треба думати не так про євроремонти й гарні столи, а про те, як покращити якість навчально­виховного процесу. Щоб наша школа конкурувала з гімназіями, скажімо, у Чернівцях і навіть Києві.

– Якби я був упевнений, що в мене на рік є, наприклад, 20 мільйонів гривень, то передовсім спрямував би значні кошти на навчання, щоб завтра освічені люди застосували здобуті знання і для облаштування водовідведення, і для енергозбереження, і для запровадження інших проектів. У підготовці справжніх менеджерів – наше майбутнє. Ось приклад. У бюджеті була дірка через те, що у Великокучурівській школі був допотопний газовий котел і довелося заплатити за газ
650 тисяч гривень. Ми порахували, що можна заощадити чималі кошти в майбутньому, витративши одноразово 600 тисяч на енергоефективний газовий котел. І таких шляхів економії ресурсів можна знайти багато.

— Хай це звучить неоригінально, але моя мрія — спроможна, міцна громада. Що для цього потрібно? Чи можна назвати цифри, як колись, пам’ятаєте, казав відомий персонаж Шура Балаганов, скільки йому треба для повного щастя? Важливіше, щоб децентралізація дала можливість нам самим подбати про дороги, дитсадки, школи. Щоб не було, як раніше, коли всі податки та фінасові потоки йшли до Києва, а ми потім зверталися туди з простягнутою рукою.

Фото Миколи БІЛОКОПИТОВА.

Автор: Іван ЗОРЯ