Банкують усі!

Україну продовжують розбурхувати корупційні політичні скандали. На їх тлі вельми знаковим видається той факт, що закон, який передбачає фінансування партій із державного бюджету, не запрацює з 1 липня поточного року.

Справи Іванющенка та інших одіозних соратників Віктора Януковича, котрим завдяки друзям у новій владі та ручній вітчізняній судовій системі вдалося не тільки втекти з країни, а й знятися з розшуку Інтерполом й досі залишатися безкарними, є ключовими випробуваннями для Генерального прокурора Юрія Луценка. Чи буде нарешті конфісковано награбовані попереднім режимом активи та покарано тих, хто продовжує бути «смотрящими» на олімпі влади, чи виявлять принциповість черговий Генпрокурор і нові антикорупційні структури, покаже найближчий час. Не меншим іспитом для Луценка та Холодницького стане й справа про «чорну бухгалтерію» верхівки Партії регіонів.

Нагадаємо: 31 травня народний депутат України Сергій Лещенко та журналісти Севгіль Мусаєва­Боровик і Антон Марчук опублікували частину документів із «амбарної книги» цієї партії за друге півріччя 2012 року. Згідно з оприлюдненими матеріалами, регіонали витратили на політичну корупцію за згаданий період 66 мільйонів доларів. Раніше про передання матеріалів із так званої чорної каси в Національне антикорупційне бюро заявив колишній перший заступник Голови СБУ Віктор Трепак. За тиждень керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назар Холодницький заявив, що у справі може бути допитано близько 100 осіб. «Я особисто є процесуальним керівником у цій справі, я особисто допитував колишнього першого заступника Голови СБУ Трепака», – зазначив керівник САП. Він також пообіцяв, що цю справу буде обов'язково розслідувано й передано до суду.

Суспільство має право отримати повну інформацію за всі роки. Однак головна причина того, що ці документи спливли лише тепер, на думку більшості політологів, така: мовляв, протягом усіх цих двох років інформація в матеріалах коригувалася, а з ключовими героями «чорної каси» велися й продовжують вестися переговори.

Втім, усі ми пам’ятаємо телерепортажні кадри з Межигір’я, зняті під час виловлювання з тамтешніх водойм тих «амбарних книг».

Після втечі Януковича «чорна бухгалтерія» мала піти на дно. Але ті, хто намагається сховати кінці у воду, в прямому сенсі не знають законів фізики.

Представники фракцій коаліції в кулуарних розмовах кажуть, що нині «під Верховною Радою» ходить багато представників різних політичних партій (як радикально правих, так і лівих), котрі готові на все, аби фрагменти «амбарної книги» з їхніми прізвищами та отриманими ними сумами ніколи не були оприлюднені. Бо добре знають Кримінальний кодекс…

Тим часом закон, що передбачає фінансування партій із державного бюджету, не запрацює з 1 липня поточного року. Про це 6 червня заявила заступник Голови Верховної Ради Оксана Сироїд в ході «круглого столу» на тему політичної реформи. «Тому, що закон містить достатньо норм відсилань, які говорять, що і хто повинен зробити, щоб ці зміни до закону почали працювати», – пояснила вона.

Річ у тім, що для реалізації закону відповідні рішення мають прийняти Національне агентство з питань протидії корупції, Центральна виборча комісія (термін повноважень більшості членів якої вже давно добіг кінця), а також Рахункова палата (що також потребує ротації).

Як відомо, ще 8 жовтня Верховна Рада підтримала законопроект № 2123 про внесення змін до законодавства в частині запобігання та протидії корупції, який передбачає фінансування з держбюджету політичних партій, що подолали 5­відсотковий бар'єр на парламентських виборах. Закон передбачає, що державне фінансування партій має розпочатися з 1 липня 2016 року…

Якщо звернутися до історії нашої країни, то на перших у незалежній Україні виборах до парламенту більшість людей висували з міркувань суспільної користі. Але вже згодом довкола виборів з'явився серйозний грошовий ценз. Олігархат виник як неминучий наслідок процесу первісного нагромадження капіталу, й товстосуми для вирішення своїх питань почали купувати політиків, брати на утримання політичні партії, активно впливати на прийняття рішень. Тоді й почалася епоха політичної корупції. Процес її вкорінення стався за часів Кучми, активно тривав за часів Ющенка й розквітнув за Януковича. Буяє вона й нині, навіть після крові на Майдані та клятв над трунами Героїв про те, що нова влада покладе їй край і покарає всіх винних, щоб уникнути рецидивів.

У законодавстві поняття цього банкування не визначене, проте воно широко використовується в політичному бутті. Є різні дефініції, та якщо коротко, то політична корупція – це зловживання владою, використання її заради розширення власного владного ресурсу, заради одержання неправомірної вигоди. Наслідком цього є руйнування демократичних інститутів, падіння довіри до влади. Що ми нині й маємо в Україні.

Автор: Яна ОСАДЧА