Інтелектуальна зброя пробудженої нації

IV Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал – 2014». Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал». Київ.

Різниця між попереднім книжковим фестивалем і цьогорічним у тому, що тодішній був «до», а цей – «після». Утім, усе українське буття поділилося Майданом на тодішнє і теперішнє. Нація пробудилася, піднеслася над собою колишньою й сама собі здивувалася, адже подорослішала впродовж кількох місяців. На цьому тлі оновлено залунала й тема книги, зокрема, книги вітчизняної.

Бажання тотальних змін вплинуло на істотне множення осіб, для яких діє­слово «жити» тотожне дієслову «читати». П’ять днів поспіль вулицею Лаврською сунули нескінченні лавини цих жадібних до життєчитання людей. План із більш як 200 заходів ледь вмістився у восьмисторінкову фестивальну газету. Свій інтелектуальний цвіт – літераторів, видавців, художників, музикантів – делегували до бентежного Києва 10 країн. Особливо потужну команду привезла Франція, оскільки цього разу держава фігурувала на Книжковому Арсеналі як почесний гість.

Стереотип, мовляв, молодь нині не читає, і взагалі, нині мало хто читає, розвіявся під склепіннями старовинної споруди. На майданчиках фестивалю навіть можна було б зафільмувати стрічку про велику любов. До Книжки. Про те, як у кріслі заснула із соскою щаслива, втомлена враженнями дівчинка. Як інтелігентні дідусі ледь не посварилися, збираючи букети буклетів. Як пристрасно щось репетирував за кавою в тутешній «пироговій» літературно­акторський молодняк. А тим часом близька подруга Ромена Гарі – письменниця Міріам Аніссімов – розсипала дотепи на лекції про уславленого літератора. Атмосферу французького куточка нарівні з книжками створювали круасани, вино, камамбер. Дві панянки модельного типу скуповували нововидані романи Валерія Шевчука, супроводжуючи дійство словами захоплення: «Ох, як він пише!..». Відомий видавець вів за кавою одні перемовини за іншими, тоді як біля стенду з його продукцією точилася правдива битва за книжки. Перед навалою покупців продавець безпорадно волав у слухавку «Жадана всього розібрали! Везіть ще Жадана!». Біля бронзових скульптур проводили аматорські фотосесії відвідувачі, руки котрих відтягували розпухлі від нових придбань торбини…

Вітчизняні письменники виступили на Книжковому Арсеналі потужним фронтом. У різних главах фестивалю брали участь перші з перших: згаданий вище Жадан, а ще Забужко, Вінничук, Ірванець, Іздрик, Денисенко, Прохасько, Сняданко, Андрусяк… Разом із закордонними колегами вони йшли у народ, ділилися одкровеннями стосовно творчих лабораторій, дискутували в лабіринтах мудро організованого простору, роздавали автографи, а ще випробовували літературу на сумісність із музикою, образотворчістю, кінематографом.

Унаслідок спостережень виникли прості та важливі висновки. Українські видавництва прогресують. Українські письменники – поняття не з галузі фантазії. Українська книга – це звучить гордо. Читання – культ. Без нього неможливе існування цивілізованого українця, який виріс і подорослішав. Хоча в цьому житті завжди є куди рости.

Автор: Ольга КРАСОВСЬКА