Мить, що дарує красу

8 жовтня — День художника

25 жовтня 1881

Пабло Пікассо розкрив таємницю свого успіху: «Енергетичний потенціал в усіх людей однаковий. Середня людина витрачає свій на дрібниці направо і наліво. Я спрямовую свій лише на одне – мій живопис і приношу йому в жертву все...» . Художника називали пихатим і самозакоханим, бо він не прислуховувався до думки публіки про своє мистецтво, а сам визначав для неї, що любити і чим захоплюватись. Упевненість Пікассо у власній неповторності не лишила байдужим світ, який слухняно почав вважати його справді геніальним. Неймовірна працездатність Пікассо, а він створював майже триста робіт на рік, зажила йому слави найплодовитішого живописця в історії людства! Його «Дівчата з Авіньйона» – картина складна, в якій поєднується вплив Сезанна, іспанської скульптури й африканського мистецтва, вважається витоком кубізму. Написана Пікассо у 26 років, вона здобула молодому митцю славу і визнання. Успіх не полишав його протягом усього життя. Пікассо знав: картини, продані задорого, це – слава. Одне залишилося незмінним у його мистецтві: воно мало «кровоточити й ранити почуття».

Молода київська художниця Ярослава Підвисоцька з тих митців, хто прагне впіймати та відтворити пензлем спалах життя. Її персональна виставка, яка нещодавно відбулася у затишній столичній галереї «Ірена», і мала таку назву – «Миттєвості буття». Це її не перша виставка. До цього були вже персональні, брала вона участь і в республіканських вернісажах; її роботи є у приватних колекціях нашої країни, Польщі, США.

Чергова виставка ще більше окреслила коло інтересів та захоплень талановитої художниці, її фахових надбань. Зауважимо лише, що Ярославу серйозно цікавить мистецька спадщина європейського імпресіонізму, постімпресіонізму, західноукраїнських майстрів кінця XIX–XX століть. Цьому сприяли, як наголосив на відкритті виставки кандидат мистецтвознавства доцент НАОМіА Володимир Могилевський, засади львівської художньої школи з її потягом до декоративності кольору, розкутості живописної манери. Все це взаємопов'язано у митця, адже Ярослава спершу навчалася у Київській республіканській художній школі імені Тараса Шевченка, у Львові – декоративно-прикладного мистецтва, графікі – знову у Києві. Творить у царині станкового живопису, графіки, дизайну костюмів. Досить професійними вважають фахівці її офорти до дипломної роботи – графічне оформлення збірки японської поетичної мініатюри хоку. Молода художниця уже встигла попрацювати за фахом і на українському телебаченні, і в столичних національному оперному та ляльковому театрах, де була причетна до виготовлення театральних костюмів та оформила кілька вистав. Сьогодні працює керівником студії «Живопис» у Київському Палаці дітей та юнацтва.

В експозиції нинішньої виставки Ярослави – живопис та ескізи театральних костюмів, де вона почувається однаково вільно. Багатьом колегам та прихильникам прекрасного особливо сподобалися картини-містерії «Зустріч» та «У пошуках щастя», видовищні «Портрет Анни», «Венеція», «Морська царівна». Багато добрих напутніх слів з уст відомих майстрів пензля і різця почула на виставці молода художниця. Як і нагадування про те, що до кращих часів усім митцям ще треба дожити. Народний художник України, член-кореспондент АМУ, завідувач кафедри графічних мистецтв НАОМіА Василь Перевальський, зокрема, зауважив:
– Я знаю творчий шлях художниці від навчання її у Палаці дітей та юнацтва і до виконання дипломної роботи. Бачу, як зростає вона від виставки до виставки. Нині у художників прекрасний і водночас нелегкий час, бо можуть малювати і виставляти все, що хочуть, та, на жаль, не завжди їхню творчість належним чином поціновують...

Автор: Володимир ПЕРЕТЯТКО