Великий екран у зоряному світлі

Київський міжнародний кінофестиваль, за сезоном народження – весняний, цього року прописався в оксамитовому вересні.

Та це не єдина відмінність третього екранного форуму від двох попередніх. Найнеймовірніша новація – формат open air, по-нашому – «просто неба». Натовп кіноманів збирався впродовж тижня вечорами біля велетенського екрана на Софійській площі. Частина переглядів відбувалася також у стінах Софії Київської. Креативність щодо майданчиків форуму зумовила фінансова скрута: саме вона спонукала організаторів до кмітливості. Володаря гран-прі в основному конкурсі повного метра визначали глядачі, голосуючи на сайті КМКФ.

У програмі повнометражок змагалися лише 8 картин, дібраних із 400 пропозицій. У короткому метрі на пальму першості претендували два десятки стрічок. Та й реєстр зірок – істотний чинник будь-якого поважного кінофоруму – значно скромніший, ніж попередніми роками. Проте, звісно, найважливішим для команди фестивалю є збереження його непоганого реноме, напрацьованого свого часу під авторитетним крилом пана Ступки.

З-поміж відомих особистостей на КМКФ були помічені режисер Аталай Ташдикен (Туреччина), український та канадський актор-режисер Григорій Гладій, актор Еммануїл Віторган (Росія), Анжело Іаконо (Італія) – продюсер, що співпрацював із Федеріко Фелліні. Художня рада складалася з вітчизняних знаменитостей – Ади Роговцевої, Лариси Кадочнікової, Михайла Голубовича, Руслани Писанки, Ніни Ілліної, Романа Балаяна, Олександра Ітигілова, Володимира Бистрякова, Андрія Куркова. На фестиваль не випадково запросили мешканців музичного олімпу – композитора Вадима Храпачова, лідера шведського гурту «Vacuum» Матіаса Ліндблума та згаданого вище Бистрякова. Концепт форуму базувався на взаємопроникненні кіно й музики. Та з огляду на те, що фестиваль відкривала виставка фотохудожника Миколи Гнисюка, під приціл потрапили й інші, споріднені з екранним мистецтвом музи.

Головна інтрига, зрозуміло, – хто переможці? У розділі короткометражних стрічок на першу сходинку потрапив грузинський фільм «Через Горі» Георгія Барбакадзе. А серед повнометражних картин узяла гору «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» Михайла Іллєнка. Технічне непорозуміння під час перегляду фільму на Софійській площі (не запустився жорсткий диск, через що показ перенесли на пізніший час) компенсувала загострена увага та підтримка численних глядачів. Фанат яхтових подорожей на довгі відстані Михайло Іллєнко зафільмував екзотичну історію радянського льотчика Івана Додоки, котрий втік із берієвського концтабору до племені канадських аборигенів. Мало того: став його вождем та батьком трьох індіано-українців…

Замість резюме. В одному інтерв’ю голова Держкіно Катерина Копилова заявила, що кількість кінофестивалів в Україні має бути обмежена, зважаючи на жалюгідні обсяги фільмового виробництва та невідповідність рівня деяких форумів світовим стандартам. У контексті цієї заяви залишається побажати Київському міжнародному кінофестивалю сягнути цих самих стандартів та дожити до тієї доби, коли держава хвалитиметься перед планетою всією своїм кіно. Його кількістю, а головне – якістю.

Автор: Ольга КРАСОВСЬКА