Нам кажуть: "Це неможливо зробити", а ми діємо. Навіть за всієї бідності сільського бюджету

Лише за останні роки ми зробили капітальний ремонт сільради, де плющало й капало, від стін відставала штукатурка, а взимку люди працювали у верхньому одязі. Торік упритул займалися ремонтом дільничної лікарні, приміщення поліклінічного відділення якої було в аварійному стані, а терапевтичне відділення потребувало нагального ремонту. Отож, виконавши величезний обсяг робіт, ми привели лікарню, можна сказати, до ладу. А цього року своїми силами плануємо там зробити каналізацію й виконати ще ряд робіт з доведення приміщень до існуючих стандартів.

В аварійному стані у нас також приміщення ФАПу в селі Федорівка. Спасибі голові СБК "Дружба" В. Масалабову, котрий виділив приміщення колишньої контори 3-го відділу, куди ми після капітального ремонту й перевели ФАП. Нині займаємося його оснащенням усім необхідним. А колишнє приміщення ФАПу переобладнали на житло для спеціалістів-медиків, бо, самі знаєте, у глибинку без надання квартир дуже важко заманити фахівців.

На це витратили 20 тисяч гривень. Гроші виділив і Київський міський голова Олександр Омельченко для допомоги в ліквідації наслідків новобогданівської техногенної катастрофи.

За рахунок коштів, виділених державою в рамках ліквідації наслідків цієї катастрофи, капітально відремонтовано середню школу та ФАП у селі Спаському. До речі, там створено фізіотерапевтичний кабінет, устаткуванню якого може позаздрити будь-яка районна лікарня. Водночас ці об'єкти було газифіковано.

Ще раніше багато сил ми вклали й у ремонт нашого сільського будинку культури.

До речі, минулого року відзначили п'ятиріччя танцювального колективу "Мрія". Завдяки натхненній праці його керівника – чудового спеціаліста Г. Ольховського цьому колективу присвоєно звання "зразковий". І це дало нам змогу ввести у штат будинку культури ще одну одиницю, що, безперечно, сприятиме зростанню майстерності його творчих колективів.

Велику роботу провели з газифікації села, ремонту дитячого садка "Тополя". У кожному селі сільради працюють бібліотеки, клуби. І хоча було важко, ми не пішли на скорочення штатів цих закладів, бо вважаємо: розвиток культури в нашій країні має бути на чільному місці.

А тепер про те, що не дає нам спокійно спати.

На жаль, як і у всіх, у нас є ціла низка проблем, які ми не можемо вирішити самотужки, без допомоги "згори".

Найперше – це завершення газифікації села.

Спорудження нової ГРП, яка зніме проблеми з передачею газу на вже газифіковані вулиці Трудову і Молодіжну, є життєвою потребою для села.

Інша проблема – водопостачання. Воду ми маємо, і ніколи не було випадків, щоб наші свердловини відключали за несплату за електроенергію. Але тривожить те, що в шести свердловинах водопідйомні колони вже відслужили свій строк і перебувають в аварійному стані.

Тож, як бачите, кожен день приносить нам певні радості від успіхів у роботі й водночас додає нових проблем, що важким тягарем лягають на наші плечі.

Але ми вже до цього звикли...

Автор: Наталія ОВСЯННІКОВА