Мікрорайон – макроконтроль

Перший комітет з'явився ще тоді, коли не було навіть законодавчої бази

Історія створення мікрорайонних комітетів цікава не тільки рівнем громадської активності, а й тим, що перший комітет створили тоді, коли й мови не було про відповідну законодавчу базу.

Закон України "Про органи самоорганізації наслення" побачив світ у 2001 році, а в місті на той час уже діяли три мікрорайонні комітети. Бо ще в 1998-му ми розробили Положення про органи самоорганізації населення. За два місяці залагодили всі організаційні питання, і незабаром у місті утворився перший мікрорайонний комітет.

Це сталося на початку 1999-го, коли було створено орган самоорганзіації населення мікрорайону Казнівка. Комітет зареєстрували з правом юридичної особи, отримали власну печатку, кутовий штамп, офіційні бланки. Посади голови й секретаря комітету оплачуються за рахунок міського бюджету. Для забезпечення діяльності мікрорайонного комітету міська рада виділила частку комунального майна. Згодом утворилися комітети ще чотирьох мікрорайонів. Усі фінансові операції вони здійснюють через централізовану бухгалтерію міськвиконкому. Беручи до уваги їх значущість, у січні 2003 року рішенням міської ради посади голів та секретарів комітетів увели до структури її апарату. Депутати міськради ухвалили також рішення про їх оплату, затвердили положення про преміювання. Розпорядження міського голови про преміювання голів і секретарів комітетів видається щомісячно.

Чинниками, які стимулювали нас до створення дієвих органів самоорганізації населення, стали, зокрема, з одного боку, бажання громадськості впливати на розв'язання конкретних проблем будинків, вулиць, мікрорайонів, а з другого – зацікавленість міської влади розвантажити свою діяльність від таких питань, що можуть вирішуватися безпосередньо на місці. Адже площа міста велика, окремі мікрорайони віддалені від центру.

Сьогодні основні повноваження, які надаються органам самоорганізації населення, досить чітко виписано в Законі України "Про органи самоорганізації населення". Однак кожен комітет має і суто свої повноваження, що надаються йому на представницьких зборах мікрорайону.

Наведу такий приклад. Скажімо, комітет самоорганізації населення мікрорайону Завокзалля протягом року провів 11 засідань, "круглий стіл". На прийомі побувало понад 700 завокзальців. Тільки різного характеру довідок видано 880! А ще – оформлення документів на субсидії, розгляд скарг, складання актів на надання матеріальної допомоги, укладання угод між вуличними комітетами мікрорайону та комібнатом комунальних підприємств на послуги тощо. У цьому переліку є і святкові заходи міста, в яких активну участь беруть комітети.

Показовим у відносинах між міською владою та комітетами є існування в стуктурі міської ради окремого відділу – по роботі з органами самоорганізації населення та з питань внутрішньої політики. Представники влади постійно взаємодіють із органами самоорганізації населення, проводять тематичні навчання, семінари, надаючи можливість головам комітетів брати участь у засіданнях міської ради, виконавчого комітету. Щопонеділка – в апаратних нарадах міського голови, а ще – в роботі галузевих комісій. Забезпечують комітети передплатою місцевої періодики, організовують щомісячні виїзні прийоми міського голови, його заступників у комітеті, депутатів міської ради.

Голови комітетів мікрорайонів реально впливають на політичний клімат у мікрорайонах не тільки через участь у робочих органах міської ради, а й через підтримку (або непідтримку) того чи іншого міського депутата, яка часто є визначальною в його перемозі на виборах.

І насамкінець про найнеобхідніші умови для створення та діяльності комітетів.

Головне – ніколи не створювати комітет міською радою без ініціативи мешканців. Надаючи дозвіл на його створення, треба взяти до уваги, чи є в майбутньому комітеті справжній лідер, чи може міська влада забезпечити комітет приміщенням і бодай мінімальним фінансуванням. Представники місцевої влади мають бути готові виступити миротворцями в можливих конфліктах між головами вуличних, будинкових комітетів, з одного боку, та керівництвом комітетів мікрорайонів – з другого.

Автор: Віктор КАМІНСЬКИЙ