Косово: хроніка конфлікту

Після розпаду Югославії на Балканському півострові спалахнула низка конфліктів, котрі мали як історичні, так і етнічні й релігійні причини.

Проте виняток становив Косовський конфлікт, що вибухнув на початку 1990-х років між албанською більшістю всередині краю й титульною сербською нацією, представники якої тут становили лише 10% населення. Проте історичне право сербів на ці території сягає 1389 року – битви на Косовому полі. Вона згуртувала сербів і дала змогу вистояти під час турецької навали. Та попри такий перебіг подій між сербами й албанцями ніколи не виникало особливих суперечок. Не було їх ані після Першої, ані після Другої світових воєн. А  після 1945 року Йосип Броз Тіто навіть ініціював статус автономії краю в складі Югославії, аби приглушити поодинокі виступи косоварів за приєднання до Албанії. Це дало змогу останнім тиснути на Белград, щоб визнати албанців як панівну націю Косово. Однак усе змінив 1981 рік. Після смерті Тіто було покладено початок «косовській інтифаді». Ось її основні етапи.

1981 рік – перші студентські заворушення в Приштині, що мали на меті об’єднання з Албанією. Відбувався саботаж сербських підприємств, розповсюджувалася література радикального спрямування. У відповідь на це офіційний Белград ввів у місто війська й розігнав бунтарів.