Замість блискучих кубків - зброя Майдану

Зброю Майдану – шматки бруківки одержали переможці Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA замість традиційних кубків. 27 березня в Будинку кіно відбулася церемонія нагородження.

Як сказав Кріс Макдоналд, один із членів журі, президент найбільшого в Північній Америці фестивалю документального кіно Hot Docs, Docudays UA уже давно вийшов за межі України та навіть Європи і став без перебільшення всесвітньо відомим. Цього року «документальні дні» кіно про права людини відбулися уже в одинадцяте.

Як і щороку, у столичному Будинку кіно режисери­документалісти з усіх куточків планети демонстрували свій погляд на найактуальніші суспільно­політичні проблеми людства. Проте цьогорічний фестиваль, зрозуміло, був акцентований на фільмах про громадянські протести та одну з їх причин – корупцію. Docudays UA зайняв свою нішу в українській Революції гідності, оскільки, після подій на Майдані, став віддзеркаленням того, за що боролися українці.

Уже традиційно церемонія відкриття фестивалю завершувалася картиною, котрої немає в конкурсній програмі і яка, проте, завше висвітлює найактуальніші суспільні питання. В контексті зимових протестів в Україні цьогорічний фестиваль не могла відкривати стрічка, що не стосувалася б тих подій. Фільм «Євромайдан. Чорновий монтаж» став присвятою тим, хто творив революцію і хто віддав за неї життя. Оскільки режисери, які документували ці події, мали обмаль часу, аби зробити повнометражний фільм, організатори прийняли рішення поставити в один логічний ряд і хронологічну послідовність — так звані ескізи, «чорнові монтажі» короткометражних фільмів кількох українських та російських документалістів про події на Майдані.

Переповнений зал Будинку кіно сприйняв стрічку дуже емоційно, особ­ливо кінцівку, де йдеться про Небесну сотню. Для більшості присутніх кадри на екрані були особистою рефлексією пережитого, багато хто не стримував сліз. Після перегляду глядачі довго не розходилися. Пісню­реквієм пам’яті Небесної сотні «Пливе кача» виконала Мар`яна Садовська, опісля зал в один голос заспівав Гімн України.

Цьогорічна конкурсна програма вразила не менше, ніж фільм. Режисери, вже традиційно, змагалися за нагороди у трьох конкурсах – DOCU/ЖИТТЯ, DOCU/ПРАВО, DOCU/КОРОТКО, а також за спеціальний приз від студентського журі.

Головний приз у номінації DOCU/ЖИТТЯ здобула стрічка «Останній лімузин» росіянки Дар’ї Хльосткіної. Як зазначили члени журі: «За благородне, співчутливе змалювання життя працівників державної фабрики, що загубились у реформах, але не в людяності».

У конкурсі DOCU/ПРАВО перемог­ла «Материнська мрія» режисера Валері Ґуденуса зі Швейцарії. Цей фільм вразив журі глибоким особистим, проникливим та художнім відображення контраверсійної та соціально важливої правозахисної проблеми, яка стосується долі жінок і дітей у всьому світі.

За поетичну чуттєвість і повагу до людських таємниць журі конкурсу DOCU/КОРОТКО відзначило стрічку Оксани Бураї «Лізо, ходи додому!».

Приз студентського журі отримав режисер Араш Лахуті з Ірану за фільм «Далекобійник і лис» – оптимістичну історію про захоплення дов­жиною в життя.

За стрічку «Йоанна» приз глядацьких симпатій дістався Анеті Копач із Польщі.

Традиційно організатори фестивалю визначили свого фаворита і присудили приз імені Андрія Матросова польському фільмові «Щоденник подорожі» режисера Пьотра Стасіка.

Зазначимо, що найкращі роботи з цьогорічного Docudays UA восени вирушать у «мандрівний фестиваль» великими містами України.

Автор: Тарас РОМАНЮК