Українське обличчя голоду

25 листопада – День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій

Скульптура худенької дівчинки з п'ятьма зламаними колосками постане в центрі меморіального комплексу, який увічнить пам'ять жертв голодомору. Саме так вирішило спеціальне журі, підбивши підсумки другого туру конкурсу, перший етап якого розпочався ще 1993 року. Після тривалих дебатів перемогу присудили столичному колективу на чолі з відомим художником Анатолієм Гайдамакою (скульптори Микола Обезюк та Петро Дроздовський, а також творча група галереї дизайну «Аратта»). Авторам найкращої роботи, вручивши премію в сумі 50 тисяч гривень, висловили чимало порад. Митці з олімпійським спокоєм вислухали і батьківські напучення ветеранів світових війн, і зауваження письменників, скульпторів та архітекторів. Незворушні були тому, що за багато років уже загартувалися в горнилі творчих змагань.

Проектом передбачено зведення пам'ятника, облаштування музею та дослідницького центру. А ось калиновий гай, на щастя, вже росте на схилах Дніпра. Там, біля парку Слави, має бути й меморіал. Попереду – звичне для українського культурного середовища: пекельні кола затвердження проектної документації та кошторису. І все ж столичні чиновники запевняють, що задум буде втілено в життя до 75-річчя голодомору, тобто в 2008-му.

Юне лице, яке стало українським обличчям голоду, страдницьке, скорботне й воднораз одухотворене. Дівчинка стоїть босоніж, заплетена коса спадає на худеньку спину. Україночку вже чекають каплиця святого Андрія Первозваного та триста кущів калини, які торік власноруч висадили перші особи нашої держави.