Право на житло: хто раніше встав, той кредит узяв

Закону, який регулював би молодіжне кредитування житла, нині немає. Законопроекти, що мають на меті розставити крапки над «i», містять низку суперечностей

В Україні катастрофічно зменшується кількість населення: хтось від'їжджає за межі батьківщини назавжди, хтось помирає в установлений долею час, хтось – зненацька. Збільшити кількість громадян у країні можна лише одним шляхом, іти яким і закликає нас з яскравих біг-бордів держава – «кохатися і плодитися». Заклик цей запозичено з Біблії, утім, авторство тут не важливе. Проблема зовсім в іншому. Де жити малим українцям зі своїми молодими батьками, які прислухалися до соціальної реклами і виконали спільний лозунг Української держави і Господа Бога?

Багато хто вже майже не пам'ятає часи, коли люди отримували квартири «безвозмездно, то есть даром». Нині квартири купують. Наш уряд як може допомагає молодим сім'ям, адже поклав на них відповідальне завдання – кількісно збільшувати націю. З цією метою вісім років тому було створено фонд сприяння молодіжному кредитуванню. А нині Комітет Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму ініціює ухвалення закону про цей самий фонд. Автор законопроекту народний депутат Євген Філіндаш – людина доволі молода і вочевидь воліє поліпшити ситуацію із житлом для молоді. Але не все так просто. Прописані в законопроекті ідеї, безперечно, корисні і, на перший погляд, дієві, але для молодих сімей можуть стати просто законодавчо установленим окозамилюванням. Бо якщо бюджет з якоїсь причини не надаватиме вчасно потрібних коштів, у багатьох претендентів на пільгові кредити, на жаль, є всі шанси постаріти в черзі і вийти з неї за віком, так і не скориставшись державними пільгами. Адже черга ця – на кредит, а не на житло. Зрозуміло, що повернути його можуть люди більш-менш самостійні і забезпечені добре оплачуваною роботою, отже, молодість сім'ї досить відносна.

Це одна з найпомітніших, але найменших проблем. Є багато таких, які не вирішує навіть новий законопроект. Наприклад, неможливо стати в чергу на пільговий кредит чи субсидію, не маючи прописки, яку нині начебто скасовано. Необхідно стояти в черзі на квартирний облік на поліпшення житла, а для цього жити у нестерпних умовах – із розрахунку менш як 7 м2 житлової площі на людину. Нескладно полічити, що у двокімнатній квартирі загальною площею 45 м2 має проживати більш як шість осіб. До речі, з 1922 до 1992 року в Україні діяла санітарна норма 9 м2 на особу.

Інший чинник, не передбачений новим законопроектом, – це категорія житла, для придбання якого видається пільговий кредит. У законодавстві України нині не існує розподілу житла на соціальне, елітне чи інше. Звісно, купувати за державні кошти найдорожче житло неможливо, але, що не заборонено... далі за текстом. І тут відкривається широке поле дій для людей з фантазією.

 Ринок житла в Україні за динамікою зростання цін обернено пропорційний зменшенню кількості нашого населення, тому вивірення кожної букви нового законопроекту – справа нагальна. Що швидше його доопрацюють і ухвалять, то більше коштів збереже держава, кредитуючи недешеве житло для молоді.