"Сучасний конституціоналізм" – зразок наукової творчості

У житті будь-якого суспільства питання його політичної організації об'єктивно відіграють одну з ключових ролей. У контексті визначення такої організації першорядне значення набуває проблематика функціонування держави. Вона зумовлює спрямованість наукових досліджень і практичних пошуків, пов'язаних із різними галузями публічного права, передусім із конституційними правом. Аж ніяк не випадковим є те, що вже понад п'ятнадцять років вітчизняні теоретики і практики державотворення переймаються визначенням архітектоніки незалежної держави, конструюванням юридичних (конституційних) форм її буття. Нерідко пошуки відповідних форм здавалися і здаються своєрідною імітацією, іноді їхні учасники добросовісно або не дуже помиляються. В інших випадках спостерігаються намагання поєднати власний досвід із досягненнями світового конституціоналізму, сполучити тези "створи нове" та "не нашкодь чинному й дієвому".

ються зусилля, щоб реалізувати конституційну реформу, а, ймовірно, ревізувати її. Важливим є і те, що, попри зусилля окремих представників вітчизняної науки, конституціоналізм залишається тією сферою теоретичних знань і практичних навичок, яка потребує обґрунтувань концептуального характеру. Про таку потребу свідчать і нещодавні зміни до Конституції України, а також результати реалізації деяких із відповідних нововведень. За будь-яких умов перспективи суспільного поступу передбачають надання зрозумілих відповідей на питання державно-правового розвитку нашої країни.

Тому гостроактуальною видається монографія відомого вченого-юриста й водночас досвідченого практика, судді Конституційного Суду України у відставці В. Шаповала "Сучасний конституціоналізм" (К.: Юринком Інтер, 2005, 560 с.). Це фундаментальне дослідження світової теорії і практики конституційного регулювання суспільних відносин, здійснене на основі насамперед порівняльного та історичного методів. Автор пропонує, по суті, панорамну картину сучасного стану конституціоналізму, спираючись на максимально велику за обсягом юридичну інформацію й засвідчуючи енциклопедичну обізнаність. Рецензованою книжкою охоплено практично всю проблематику, пов'язану з явищем конституціоналізму. При цьому зміст запропонованих узагальнень і висновків не викликає заперечень, хоча деякі "сюжети" спонукають до дискусії.

Здобутком треба вважати те, що в науковий і загалом інформаційний обіг на нашому терені введено зміст багатьох основних законів, переклади яких українською чи російською мовами відсутні. Аналіз монографії дає підстави стверджувати: її автор дослідив чи не вичерпне коло наукових джерел. Це дало змогу сформулювати стрижневі поняття з теорії і практики конституціоналізму, котрі мають послужити вітчизняним науковим колам і політикуму. Необхідно враховувати, що деякі з цих понять через певну самоізольованість і недостатню обізнаність про досягнення сучасної світової політико-правової думки використовуються у нас як своєрідні кліше. Як приклад можна навести поняття самого конституціоналізму. Автор цілком слушно трактує конституціоналізм як, по-перше, притаманну певному історичному етапу політико-правову ідеологію і, по-друге, адекватний такій ідеології зміст правового регулювання, що існує у формі основного закону держави.

Інші поняття з теорії і практики конституціоналізму сформульовані у викладі різних розділів монографії, зміст котрої, як зазначалося, відображає всю повноту явища конституціоналізму. З логічною послідовністю в книжці досліджено феномен Конституції як основного закону держави, основні характеристики конституційного права як галузі і як юридичної науки, поняття держави і суверенітету, територіальна організація держави, сучасні форми державного правління і форми державного устрою, взаємозв'язок внутрішньодержавного і міжнародного права, проблеми "соціалізації" конституційного регулювання, конституційні механізми реалізації народного суверенітету, а також конституційні статуси людини і громадянина. Виправданим є те, що як додаток ще раз оприлюднені витяги зі старої роботи автора, присвяченої унікальній за властивостями британській Конституції.

На окрему згадку заслуговують розділи монографії, присвячені принципу народного суверенітету та механізмам його реалізації. Автор приділяє значну увагу формам безпосередньої і представницької демократії, котрі покликані забезпечувати реалізацію згадуваного принципу. Серед усіх вищих органів держави слушно виділено парламент як загальнонаціональний представницький орган держави, однією з основних функцій якого є законотворення. Сторінки книжки, де йдеться про цей орган, містять докази відомої істини, за якою терміни "парламент" і "демократія" є синонімічними.

Акцентуючи на тому, що рецензована монографія може бути зразком наукової творчості, треба вказати, що у роботі недостатньо уваги приділено країнам, де державний лад побудований на інших засадах, ніж поділ влад. Монографія В. Шаповала "Сучасний конституціоналізм" істотно збагачує юридичну науку й водночас буде вельми корисна для широкого кола читачів, які цікавляться суспільно-політичною проблематикою.

Автор: Василь СІРЕНКО