Панове, чи хочемо ми спростити кольорову гаму?

«Укладімо коаліцію!» — так варто назвати мозаїку або «пазли» на тему  конфігурації складових української влади. Якби ж то наперед знати, який її «узор»  справді  найефективніший для держави та її громадян. Утім, Президент України зазначив, що готовий прийняти будь-яку коаліцію. Чи не свідчить це про його впевненість у тому, що будь-яка парламентська більшість ефективна? І справа тільки в  її наявності як суб’єкта, котрий візьме всю повноту відповідальності за політичне й соціально-економічне становище в державі, наш поступ на шляху до європейської спільноти? Тоді чому лунають слова «зрада» та «бокові романи»? Чи глава держави впевнений: його воля як гаранта Конституції буде домінуючою, хоч би яку коаліцію уклали нині самі  партійні фракції парламенту чи вже після виборів у найближчому майбутньому? А сам парламент буде керований Президентом?

Фракція БЮТ і дві третини «Нашої України — Народної самооборони» підписали спільну заяву про готовність відновлення «старої нової коаліції». Мабуть, зволікають ті, хто чекає сигналу від свого лідера. А він вагається. Великодушно «дарує» ще кілька днів для, так би мовити, пошуку компромісу. Очевидно, останній  усе ж таки полягає у втіленні схеми зі зміни прем’єра за будь-якої умови — чи то відновлення «старої нової коаліції» (БЮТ і «НУ—НС»), чи то створення коаліції на трьох (БЮТ, частина «НУ—НС» і Блок Литвина), чи переформатування в «нову більшість» (БЮТ і Партія регіонів). А можливо, хтось ще й досі  мріє  про більшість у вигляді 170 голосів «регіоналів» і 71 «НУ—НС», попри жодні попередні заяви з обох боків? Адже нині, навіть після листопада, постати перед виборцем небезпечно для політичних сил, котрі розтринькали довіру. Тож, мабуть, на думку глави держави, легше змінити прем’єра. Незважаючи на прийняття парламентською фракцією БЮТ усіх умов партнерів по демократичній коаліції. Отже, тепер вагоме слово мають сказати «регіонали»: чи проголосують вони за відставку Тимошенко? Якщо так, то дочасних виборів парламенту, принаймні цього року, може й не бути. Мабуть, у площині таких альтернатив намагається скласти парламентські «пазли» Президент України. А як не вийде, сподівається на вдаліший набір партійних кольорів в урнах. Виборчих. Однак тоді, здається, на великодушність глави держави вже мало хто зважатиме. Країни шкода.

Автор: Світлана ПИСАРЕНКО