передплата Українською | In English

№1, січень 2008

«Економічного колапсу не буде», – оптимістично прогнозує молодий науковець, кандидат економічних наук Сергій ЗАХАРІН

Поділитися:

Кандидат економічних наук Сергій ЗАХАРІН має два дипломи про вищу освіту. 1996 року закінчив Київський державний економічний університет за спеціальністю «Економіка підприємств», а 2000-го – Національний університет ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Правознавство». Працює старшим науковим співробітником Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України». Нині пише докторську дисертацію.
Коло наукових інтересів – регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності, особливості фінансування корпоративних інвестицій, стимулювання інвестиційно-інноваційної активності підприємств, дослідження державної інноваційної та науково-технологічної політики.

– Під час недавньої презентації результатів експертного опитування провідних українських економістів довелося почути, що практично всі вони дуже негативно оцінюють рівень і темпи детінізації української економіки. Хоча вже не один вітчизняний уряд божився вивести рідну економіку з тіні, на жаль, віз і нині там. Пане Сергію, на вашу думку, 2007-й у цьому сенсі додав оптимізму чи навпаки? Коли врешті-решт уся українська економіка не боятиметься сонячного світла, що для цього потрібно?

– Справді, значна частина української економіки й досі перебуває в тіні. У цьому переконують навіть показники державної статистичної звітності, згідно з якими населення витрачає більше грошей, аніж отримує. Також долучіть до графи «доходи» різноманітні соцільні виплати й перекази. Більшість економістів оцінюють ступінь тінізації вітчизняної економіки цифрою в 30–35%. Це дуже високий рівень, адже в інших країнах він не перевищує 5–10%.

До того ж українська тінізація має свої особливості. У нашій країні це – спосіб ведення бізнесу без збитків, спричинених надмірним фіскальним навантаженням й необхідністю виконання складних адміністративних процедур. У багатьох розвинених країнах основні податкові надходження забезпечують прямі податки, провідну роль серед яких відіграє податок на доходи фізичних осіб. А в нас – навпаки: вищі доходи казни забезпечують непрямі податки й податки, сплачувані юридичними особами. Наведу ще такий аргумент. За даними дослідження, проведеного економістами Світового банку, в Україні кількість обов'язкових платежів (податки, збори, внески тощо) дорівнює 98. На їхнє обрахування та сплату необхідно витратити в середньому 2185 годин на рік.

– Матінко рідна, тобто понад дев'яносто діб! А якщо візьмемо лише робочий час, то вийде більш як три чверті року. Коли ж працювати?

– Тому й не поспішають українські підприємці виходити «на сонце». Водночас у багатьох країнах обов'язкові платежі не перевищують півсотні (в Болгарії – 27, Польщі – 43, Казахстані – 34, Словаччині – 30, Чехії – 14, Албанії – 42), а витрачені на їхнє адміністрування години – 300. Ось у цій величезній різниці й ховається основна причина тінізації нашої економіки. Щоправда, є й інші, у тому числі політичні, економічні та соціальні.

– Чи зменшуватиметься рівень тінізації економіки в 2008 році?

– Так, можливо, але дуже повільно. Бо в країні фактично загальмовано реформування механізмів регулювання економічного розвитку, представники державного апарату не готові до співпраці з бізнесом на цивілізованих засадах. У багатьох галузях не подолано так звані корупційні схеми, що засвідчують статистика правоохоронних органів і повідомлення в засобах масової інформації.

– Ми вступили в новий рік без ухваленого Верховною Радою державного бюджету (причини загальновідомі). Водночас Україна й так не може похвалитися своїм бурхливим економічним розвитком. Тож чи не сповільниться останній іще більше за відсутності такого важливого фінансового документа?

– Життя без державного бюджету – не катастрофа. Адже, згідно зі статтею 46 Бюджетного Кодексу України, якщо до початку нового бюджетного періоду не набув чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів має право здійснювати держбюджетні витрати, але з певними обмеженнями. Зокрема, лише на цілі, визначені в згаданому законі на попередній бюджетний період і одночасно передбачені в проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабміном до Верховної Ради. Також щомісячні держбюджетні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період (окрім окремих випадків, зафіксованих законом).

– Чому ж тоді фахівці так негативно сприймають відсутність держбюджету?

– Тому що це завжди є свідченням відсутності консенсусу владної верхівки з ключових питань економічної політики. Крім того, не виключена ймовірність шкідливих макроекономічних наслідків. Адже уряд змушений фінансувати видатки без урахування нових політичних та економічних реалій. А капітальні витрати на модернізацію та інвестиційно-інноваційне оновлення взагалі призупиняються. Держава, між іншим, позбавляється можливості вести активну політику на міжнародних фінансових ринках. Ясна річ, страждає й населення, позаяк у цей час фактично не підвищуються розміри виплат працівникам бюджетних установ.

– Як і більшість громадян нашої держави, можу робити висновки про успішність чи неуспішність розвитку вітчизняної економіки відповідно до вмісту свого гаманця. Тобто, якщо мої доходи впродовж року не змінилися, а обов'язкові витрати (квартплата, продукти харчування, одяг, ліки тощо) значно зросли, виходить, економіка працює погано. Це – точка зору пересічного платника податків. А що думає стосовно цього економіст?

– Давайте проаналізуємо дані статистики. У січні–жовтні 2007-го порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 29,1%. Наявний дохід, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 25,8%. А реальний наявний, визначений з урахуванням цінового чинника, – на 12,1%.

Торішнього жовтня порівняно з жовтнем 2006-го номінальні доходи населення зросли на 34,7%. А наявний і реальний наявний доходи – відповідно на 31,6% і 14,7%. Перший у розрахунку на одну особу за жовтень 2007-го становив 961,1 грн. проти 726,3 грн. за відповідний період минулого року.

Витрати населення в січні–жовтні 2007-го порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшилися на 33,3%. Приріст заощаджень досяг 38,844 млрд. грн. Отже, дані державної статистики дозволяють зробити висновок, що реальні доходи населення зростають, а значить, зростає і його економічне благополуччя.

– Пане Сергію, однак гаманець стрімко худне…

– Із другого боку, не слід забувати про чинник високої інфляції. Населення перебуває під впливом «інфляційного шоку». Споживчі настрої погіршуються. Погіршується відповідно й структура споживання. Люди активно купують продукти харчування, недорогі (і часто-густо сумнівної якості) речі, а темпи зростання заощаджень, які є основою чистих інвестицій, швидко сповільнюються.

– Звісно, якби не інфляція, рівень якої перевищив навіть найпесимістичніші прогнози, українцям, мабуть, жилося б трішки краще. Чи лихоманитимуть інфляційні процеси нашу державу й упродовж 2008 року?

– Прогнозування темпів інфляції – складна річ. Адже на неї впливає дуже багато чинників, у тому числі й позаекономічних, які майже неможливо адекватно врахувати, вибудовуючи прогноз. Зверніть увагу, усі економісти (включаючи й працівників провідних міжнародних організацій), котрі виступали з публічними прогнозами рівня інфляції на 2007 рік, помилилися в своїх оцінках. Нині вже всім зрозуміло: державна антиінфляційна політика є недосконалою та потребує негайного реформування. Можу припустити, що рівень інфляції 2008-го також буде досить високий, можливо, не менше 10%. Бо не розв'язано основних проблем – призвідників цінової нестабільності. Це й подорожчання газу, і надмірні соціальні зобов'язання держави, і високий рівень так званих самовитрат у багатьох галузях економіки, і зловживання з бюджетними видатками, і недосконале регулювання цін природних монополій, і невиправдана лібералізація тарифоутворення, особливо на місцевому рівні.

– Як відомо, уряд Віктора Януковича обіцяв зробити 2007-й роком розвитку, роком інновацій та інвестицій в українську економіку? Інноваційну політику попереднього Кабміну експерти оцінюють негативно. Те саме можна сказати і про інвестиції?

– Динаміка інвестицій загалом позитивна. Протягом торішніх січня–вересня освоєно (використано) капітальні інвестиції на суму 118,3 млрд. грн. Це більше аналогічного показника 2006-го на 38,6 млрд. грн., або понад 48%. Відповідно до прогнозів, за результатами 2008 року капітальні інвестиції досягнуть 40% ВВП. Ми спостерігаємо позитивну тенденцію нарощування їх обсягів. Тобто темпи зростання інвестицій вищі за темпи економічного зростання. Але при оцінці інвестиційної активності має значення не лише їхня «кількість», а передусім «якість». Інакше кажучи, найважливіше, куди вкладаються інвестиції. Проте з цим у нас велика проблема. Інвестиційні ресурси отримують або некапіталомісткі види діяльності, яка реалізується в умовах пільгового (із спрощеним режимом) оподаткування, або капіталомісткі підприємства із застарілими технологіями. Майже зовсім не фінансуються проривні інноваційні проекти в сфері високих технологій. Дуже повільно оновлюється технологічна база в машинобудуванні. А вартість основних засобів наукових установ і організацій узагалі знизилася.

– На вашу думку, дострокові парламентські вибори боляче вдарили по українській економіці? Узагалі, наскільки негативно позначаються на ній наші «довгограючі» політичні баталії? Торішнього літа фахівці стверджували, що запас міцності вітчизняної економіки ще не вичерпався. Однак він не безмежний. Чи не здатна політична ситуація в країні спричинити справжній економічний колапс?

– Політичні події 2007-го не стали вирішальним чинником пригнічення економічної активності. Узагалі українська економіка протягом 2005–2007 років показала високу адаптивність до політичних викликів. Водночас у результаті дострокових парламентських виборів економічна політика держави довгий час залишалася пасивною, бюджетний процес фактично було зірвано, через що урядові структури та великі компанії позбавилися змоги адекватно й виважено планувати свою діяльність. Проте я оптиміст і сподіваюся: економічного колапсу в нашій країні не буде. Треба працювати...

 

 Інтерв'ю взяла
Наталка СЕМИВОЛОС.

 

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата