передплата Українською | In English

№5, березень 2016

У домі мамина молитва

Коли кожен із нас іде захищати Батьківщину, то вдома залишає найрідніших. Для механіка-водія першого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади Олега Кравця це дві жінки – мама Зоряна й сестра Ірина.

Доки він «там», у їхньому домі живе мамина молитва. Нехай не чутно, нехай подумки, але вона звучить завжди. Адже рідна дитина «там»… Зі слів сина мати знає лише те, що він механік­водій бойової машини піхоти. Щовечора Олег телефонує й бадьорим дзвінким голосом сповіщає, що все гаразд, що він у теплі й ситий. Але мамине серце не обманеш, воно відчуває все – і радість, і біль.

– У нашій родині завжди була гордість за захисників України, – розповідає Зоряна. – Ще коли жив наш дідусь, а Олег ходив до школи, то дідо завжди казав йому, що справжній чоловік повинен мати військовий гарт. Тому рішення Олега піти на контракт для мене було цілком логічним.

Було це ще до подій на Майдані й окупації Росією Криму. А коли події в нашій державі почали розвиватися стрімко, мамине серце не витримало. Вона просто сховала документи сина, аби той не пішов у військкомат.

– Але він мене підманув тоді, – пригадує Зоряна. – Сказав, що на роботу терміново потрібен паспорт. І, коли я діставала його, підгледів, де ховаю документи. Коли Олег пішов у військкомат, я страшенно за нього хвилювалася. Однак нині пишаюся мужнім учинком сина. І радію, що мій син є захисником України.

Олег зі своєю бойовою машиною пройшов найважчі передові позиції оборони від російсько­терористичної навали. Але жодного разу не поскаржився, не сказав мамі зайвого слова, щоб не ранити матусине серце.

– Жодного разу я не пошкодувала, що Олег надягнув військовий однострій, – продовжує мати солдата. – Більше того, нині ми всіляко підтримуємо його прагнення вступити до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Адже бути офіцером надзвичайно почесно.

Погоджується з мамою й донька Ірина, сестра Олега.

– Ми всі прагнемо захищати Україну, – каже вона. – І хотіли б робити все можливе, щоб наша держава була сильною й квітучою. Звісно, в силу своїх можливостей допомагаємо бійцям на фронті, бо там такі самі хлопці, як мій брат. Я щиро тішуся тим, що він боронить свою країну, для мене й для багатьох людей він є героєм.

Нині Олег перебуває на ротації. І час від часу, між заняттями з тактики, відвідує родину. Кожен такий приїзд – сімейне свято.

Підполковник Тарас ГРЕНЬ.
Західний регіональний медіа-центр
Міністерства оборони України.

Автор:

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Журнал Віче

Віче №15/2016 №15
серпень 2016
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Рахункова палата позитивно оцінила роботу корпоративного блоку Фонду держмайна 17 листопада

Тупнула ніжкою Вікторія Сюмар: Не кажіть про „Віче”, бо буде скандал. Ср, 28 грудня 2016

Усіх застерігає Вікторія Сюмар Ср, 28 грудня 2016

Шлях до нації: словенська модель постсоціалістичного суспільного розвитку Ср, 28 грудня 2016

Привітання Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергія Власенка та членів Комітету з Днем місцевого самоврядування Вт, 13 грудня 2016

ВИЇЗНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ «ІНТЕРНЕТНІ ЗМІ: специфіка, контент, просування. Чт, 08 грудня 2016

Ігор ШЕМОЧЕК: «Я дістав гранату й розігнув один вусик. Я тримав її на той випадок, якщо зустріну не тих...» Пн, 14 листопада 2016

Пр деякі попередні оцінки діяльності Адміністрації Президента США Д.Трампа Пн, 14 листопада 2016

Луганське обласне телебачення веде репортаж з Сєверодонецька… Наталя Дніпренко та Андрій Куликов під егідою Укртелерадіопресінституту провели лекції та майстер-класи для місцевих журналістів Пт, 04 листопада 2016

М18 – це активна молодь Вт, 01 листопада 2016