передплата Українською | In English

№5, березень 2016

У домі мамина молитва

Поділитися:

Коли кожен із нас іде захищати Батьківщину, то вдома залишає найрідніших. Для механіка-водія першого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади Олега Кравця це дві жінки – мама Зоряна й сестра Ірина.

Доки він «там», у їхньому домі живе мамина молитва. Нехай не чутно, нехай подумки, але вона звучить завжди. Адже рідна дитина «там»… Зі слів сина мати знає лише те, що він механік­водій бойової машини піхоти. Щовечора Олег телефонує й бадьорим дзвінким голосом сповіщає, що все гаразд, що він у теплі й ситий. Але мамине серце не обманеш, воно відчуває все – і радість, і біль.

– У нашій родині завжди була гордість за захисників України, – розповідає Зоряна. – Ще коли жив наш дідусь, а Олег ходив до школи, то дідо завжди казав йому, що справжній чоловік повинен мати військовий гарт. Тому рішення Олега піти на контракт для мене було цілком логічним.

Було це ще до подій на Майдані й окупації Росією Криму. А коли події в нашій державі почали розвиватися стрімко, мамине серце не витримало. Вона просто сховала документи сина, аби той не пішов у військкомат.

– Але він мене підманув тоді, – пригадує Зоряна. – Сказав, що на роботу терміново потрібен паспорт. І, коли я діставала його, підгледів, де ховаю документи. Коли Олег пішов у військкомат, я страшенно за нього хвилювалася. Однак нині пишаюся мужнім учинком сина. І радію, що мій син є захисником України.

Олег зі своєю бойовою машиною пройшов найважчі передові позиції оборони від російсько­терористичної навали. Але жодного разу не поскаржився, не сказав мамі зайвого слова, щоб не ранити матусине серце.

– Жодного разу я не пошкодувала, що Олег надягнув військовий однострій, – продовжує мати солдата. – Більше того, нині ми всіляко підтримуємо його прагнення вступити до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Адже бути офіцером надзвичайно почесно.

Погоджується з мамою й донька Ірина, сестра Олега.

– Ми всі прагнемо захищати Україну, – каже вона. – І хотіли б робити все можливе, щоб наша держава була сильною й квітучою. Звісно, в силу своїх можливостей допомагаємо бійцям на фронті, бо там такі самі хлопці, як мій брат. Я щиро тішуся тим, що він боронить свою країну, для мене й для багатьох людей він є героєм.

Нині Олег перебуває на ротації. І час від часу, між заняттями з тактики, відвідує родину. Кожен такий приїзд – сімейне свято.

Підполковник Тарас ГРЕНЬ.
Західний регіональний медіа-центр
Міністерства оборони України.

Автор:

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Звільнення за законом про люстрацію порушило права українських чиновників – ЄСПЛ Сьогодні, 17 жовтня

В ЄС анонсували успішне завершення епопеї з Brexit Сьогодні, 17 жовтня

Brexit: Британія і ЄС наблизилися до угоди, але деталі досі не узгодили Сьогодні, 17 жовтня

Офіційно: нова Єврокомісія не запрацює вчасно Вчора, 16 жовтня

Берлін і Париж вітають позитивні зрушення в реалізації "Мінська" Вчора, 16 жовтня

Італія запровадить новий податок для Facebook, Google та Amazon Вчора, 16 жовтня

Новий склад Єврокомісії не розпочне роботу з 1 листопада - ЗМІ Вчора, 16 жовтня

Україна та Франція домовились спільно виробляти патрульні катери Вчора, 16 жовтня

Гетманцев про нелегальний гральний бізнес: Якщо він залишиться, то ми напрасно прийшли до влади Вчора, 16 жовтня

Петро Петриченко: Пенсіонери сьогодні не потрібні українській владі Вчора, 16 жовтня