Ніндзюцу – бої без правил, або Як захиститися від нападника

В умовах розгулу злочинності, терористичної та воєнної загроз особиста безпека та виживання в екстремальних умовах дедалі частіше стають темою № 1. І ці знання потрібні не лише військовим, правоохоронцям, а й учителям, лікарям і, звісно, народним обранцям, які нерідко стають «живими мішенями». Знаннями з особистої безпеки ділилися на прес-конференції в Одесі президент Асоціації ніндзюцу України Олег Глєбов і його найкращі учні.

Наприкінці 1980­х шалено популярним був голлівудський блокбастер «Американський ніндзя». Пройшовши надлюдську за складністю фізичну та психологічну підготовку, розвідники­ніндзя, неначе граючись, долали фортечні стіни та яри, годинами могли перебувати під водою, «ходити» прямими вертикальними стінами й навіть стелями, а ще керувалися головним принципом: на полі бою – жодних правил.

Хвиля ніндзяманії прокотилася й вщухла. Мало хто довідався правди про найтаємніше з усіх бойових мистецтв Сходу – ніндзюцу. Навіть нині непросто знайти майстрів цього стилю єдиноборств, але вони є. Й «головним ніндзя України» є одесит.

Коли я познайомився з полковником Олегом Глєбовим, він проходив службу в управлінні корпусу ППО. Уже тоді його колеги­офіцери жартували, що скоро небо Вітчизни захищати буде нікому, крім Глєбова та його ніндзя, адже бойова техніка частин протиповітряної оборони раз у раз виходила з ладу, а от шаблі, «зірки», ножі завжди гострі.

«Чи доводилося застосовувати своє вміння на вулиці?» – цікавлюся в майстра. «Дуже рідко, – відповідає. – Завжди намагаюся мирно розв’язати конфлікт». Щоправда, пригадує, як усередині 1990­х на тренування прийшли шестеро бритоголових молодиків і почали пояснювати Олегові, що вони, мовляв, «вовки», а всі довкола – «вівці». І наостанок: «Платитимеш нам».

– Не заперечую, сказав тоді, але ви мені напишіть розписку, що згодні з тим, щоб я поламав вам руки, ноги, травмував хребет, очі. Шпана обіцяла повернутися до розмови, однак більше в спортзалі їх ніхто не бачив.

На прес­конференції майстер розповів про особливості репрезентованого ним бойового мистецтва й зауважив, що самим тільки опрацюванням ударів і викрутів навчання не обмежується.

– Ніндзюцу історично складалося так, що увага приділялася не лише застосуванню зброї й двобою голіруч. Тут потрібна також особлива психофізіологічна підготовка. Ми готуємося працювати не тільки фізично, а й інтелектуально, – підкреслив Олег Глєбов.

Юні ніндзя Андрій Поліщук, Віталій Будиловський, Артур Азаренков продемонстрували низку прийомів, найефективніших у разі нападу на вулиці. Вони пояснили присутнім, як найпростішим способом уникати ударів і хапків, як діяти, коли на тебе націлена холодна зброя.

Олег Глєбов зазначив, що однією з особливостей ніндзюцу є дотримування принципів стихій: повітря, вогню, землі та води. Учні діють згідно з їхніми властивостями, обираючи найдоречнішу в кожен із моментів бою. В арсеналі ніндзя досить широкий набір холодної зброї. Утім, майже все, що трапиться їм під руку, ніндзя можуть перетворити на зброю. До того ж зброю смертельну.

Учні майстра стверджують: цей стиль для них є можливістю й за себе постояти, й захистити своїх близьких.

Артур Азаренков розповідає:

– Раніше я займався боксом, але ніндзюцу розвиває всебічно, не лише навички бойових мистецтв. Ми опановуємо основи роботи з енергетикою, японську мову, вчимося долати проблеми, які можуть виникнути в житті.

Такі знання потрібні не тільки хлопцям, а й дівчатам, упевнений Олег Глєбов. У благополучній Німеччині після нещодавньої серії нападів до секцій бойових мистецтв почали масово звертатися охочі опанувати навички самооборони.

– Після кельнських подій телефонував мій учитель із Німеччини. Каже, в них у рази підвищилася відвідуваність. Люди записуються до секцій ніндзюцу, особливо дівчата та жінки.

На завершення іменитий майстер бойових мистецтв запропонував провести в Україні масові семінари з основ самозахисту, адже в наш неспокійний час ці навички можуть стати в пригоді будь­якої миті. Кожному з нас.

Автор: Євген ТИЩУК