№22, листопад 2007

Зона митного контролю: норми та процедури

З огляду на послідовний курс України на вступ до Світової організації торгівлі, інтеграцію до Європейського Союзу і, відповідно, реформування зовнішньоекономічних відносин є потреба вдосконалити митне законодавство України, оскільки ще не всі правові норми відповідають міжнародним стандартам. Запровадження системи оформлення документів на митному кордоні за принципом «єдиний офіс» у всіх зонах митного контролю, оптимізація кількості пунктів пропуску через державний кордон; удосконалення системи контролю за транзитом високоліквідних товарів, що переміщуються нерезидентами, та приведення законодавства у відповідність до міжнародних стандартів були ще основою для реалізації Комплексної програми утвердження України як транзитної держави на період до 2000 року.

Головний елемент митної інфраструктури – пункт пропуску через державний кордон (далі – пункт пропуску) визначається ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» як спеціально виділена територія на залізничній чи автомобільній станції, у морському чи річковому порту, аеропорту (аеродромі) із комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюється прикордонний, митний та інші види контролю й транзит через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна [1].

Пункти пропуску відкривають за рішенням Кабінету Міністрів. Обов'язковою умовою для прийняття такого рішення є наявність договору з відповідною суміжною державою, за винятком пунктів пропуску для морського (річкового) та авіаційного сполучення, оскільки зазначені пункти пропуску не розташовані на лінії державного кордону і відкриті для заходження морських і повітряних суден незалежно від їхньої приналежності.

Відповідно до п. 3 Положення про пункти пропуску через державний кордон вони класифікуються:

– за категоріями – міжнародні (пропуск через державний кордон громадян і транспортних засобів будь-яких держав); міждержавні (пропуск через державний кордон громадян і транспортних засобів України та суміжної держави); місцеві (пропуск через державний кордон громадян України та суміжної держави, які проживають у прикордонних областях (районах), і транспортних засобів, що їм належать);

– за видами сполучення – автомобільні, залізничні, пішохідні, повітряні, поромні, річкові;

– за характером транспортних перевезень – пасажирські, вантажні, вантажопасажирські;

– за режимом функціонування – постійні, тимчасові;

– за часом роботи – такі, що працюють цілодобово, та такі, що працюють у визначений час [2].

Постанова Кабінету Міністрів № 484 від 06.05.1996 р. (зі змінами й доповненнями) «Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України» визначає пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення підакцизних товарів (наприклад, нафти та нафтопродуктів):

– Шегині, Порубне, Рені та ін. – для автомобільного сполучення;

– Ягодин, Рені, Сарни та ін. – для залізничного сполучення;

– Одеський морський торговельний порт, Іллічівський морський торговельний порт, Ренійський морський торговельний порт та ін. – для морського й річкового сполучення;

– Новоград-Волинський, Смига та ін. – для трубопровідного сполучення [3].

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Митного кодексу України (МКУ) з метою посилення державного контролю за переміщенням окремих видів товарів (наприклад, енергоносіїв) через митний кордон Кабінет Міністрів може визначати пункти пропуску на державному кордоні, через які можливе переміщення зазначених товарів.

Відповідно до ст. 6 МКУ митний кордон збігається з державним кордоном (за винятком меж території спеціальних митних зон).

Спеціальні митні зони (частина території, на якій запроваджено режим спеціальної митної зони) створюються відповідно до законодавства про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони (наприклад, «Яворів», «Порто-Франко») з визначенням її статусу, території, особливостей застосування законодавства на її території.

Відповідно до ст. 5 МКУ території спеціальних митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами України (крім випадків, визначених законами). Тож доцільніше було б розглядати території спеціальних (вільних) митних зон як частини митної території України, а товарам, що знаходяться в цих зонах, надати статусу таких, що знаходяться поза межами митної території України.

Оскільки митний кордон збігається з державним (за винятком спеціальних митних зон), то пункти пропуску на митному кордоні, через які, відповідно до міжнародних договорів, здійснюється переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, збігаються з пунктами пропуску через державний кордон.

З огляду на це було б доцільним:

– у назві ст. 95 МКУ та ч. 1 слова «через пункти пропуску на митному кордоні» замінити словами «у пунктах пропуску через державний кордон»; у першому реченні ч. 2 слова «через спеціально визначені пункти пропуску на митному кордоні» замінити словами «у спеціально визначених пунктах пропуску через державний кордон»;

– у ст. 48 МКУ слова «у пунктах пропуску на митному кордоні» замінити словами «у пунктах пропуску через державний кордон»;

– у ч. 1 ст. 44 МКУ слова «у пунктах пропуску через митний кордон» замінити словами «у пунктах пропуску через державний кордон».

Функціонування пункту пропуску, загальний порядок і послідовність проведення всіх видів контролю визначаються технологічною схемою, що є обов'язковою для послідовного виконання операцій митного контролю та митного оформлення, а також дій посадових осіб підрозділів митного органу під час здійснення цих операцій. Для кожного конкретного пункту пропуску розробляються детальні технологічні схеми (з урахуванням особливостей переміщуваних товарів, способів їх переміщення тощо), які затверджуються керівником митного органу за погодженням з органом охорони державного кордону, Мінтрансом та інших служб, задіяних у процесі митного контролю, на підставі Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що ними переміщуються, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів № 1989 від 24.12.2003 р. (зі змінами й доповненнями).

Докладні схеми митного контролю реалізуються через відповідні митні режими.

Відповідно до ст. 26 Закону «Про державний кордон України» органи охорони державного кордону за погодженням з Державною митною службою, Мінтрансом у пунктах пропуску через державний кордон установлюють відповідний режим – порядок перебування всіх осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов'язаної з пропуском через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна [1, c. 153].

Така правова категорія, як зона митного контролю, передбачена законодавством із питань митної справи з метою здійснення митного контролю в межах спеціально виділеної для цього території з особливим режимом знаходження в ній товарів, транспортних засобів, осіб, що переміщують через митний кордон товари і транспортні засоби, а також порядку здійснення в ній господарської діяльності (митно-брокерської, укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тощо).

Відповідно до ст. 48 МКУ і п. 3 Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування, затвердженого Постановою Кабміну № 1947 від 25.12.2002 р. (зі змінами й доповненнями), зони митного контролю створюються митними органами: в межах пунктів пропуску через державний кордон; у межах прикордонної смуги на державному кордоні; у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях; на територіях підприємств; на територіях спеціальних митних зон та в інших, визначених ними місцях [5] (такими можуть бути місця, на які поширюється дія окремих митних режимів, наприклад, митний склад).

Положення Митного кодексу РФ (МК РФ) та Митного кодексу Придністровської Молдавської Республіки (МК ПМР) щодо створення зон митного контролю дещо відмінні від наведених вище.

Так, відповідно до ст. 231 МК ПМР зони митного контролю створюються вздовж митного кордону ПМР; у місцях митного оформлення; в місцях розташування митних органів ПМР та інших, визначених Державним митним комітетом ПМР [6].

Згідно з п. 1 ст. 362 МК РФ зони митного контролю створюються вздовж митного кордону РФ; у місцях здійснення митного оформлення; перевантаження товарів, їх огляду та переогляду; в місцях тимчасового зберігання; в місцях стоянки транспортних засобів, що перевозять товари, які перебувають під митним контролем, та інших, визначених МК РФ [7] (наприклад, у місцях знаходження арештованих товарів – п. 2 ст. 377 МК РФ).

Слід зазначити, що у зв'язку з невизначеністю деяких ділянок державного кордону з Російською Федерацією, Молдовою та Білоруссю було б доцільним створити зони митного контролю вздовж державного кордону України в межах контрольованих прикордонних районів. Доцільність створення таких зон митного контролю визнано п. 6 Програми протидії контрабанди та реалізації на внутрішньому ринку незаконно ввезених товарів на 2000–2001 рр., затвердженої Постановою КМУ № 1608 від 26.10.2000 р. [4].

Отже, зону митного контролю можна було б визначити як територію вздовж державного кордону України, в межах якої митні органи здійснюють митний контроль, встановлюють митні маршрути переміщення товарів і транспортних засобів (за узгодженням із місцевими органами виконавчої влади, Держкомкордону, МВС України та Мінтрансу) і яка визначається адміністративно-територіальним устроєм міст та районів.

Установлення вздовж державного кордону зони митного контролю дало б можливість спільно з органами охорони державного кордону оперативно здійснювати заходи щодо боротьби з контрабандою та порушенням митних правил, які посягають на встановлений режим зони митного контролю, а також створило б правові підстави здійснювати функції контролю за переміщенням товарів та інших предметів у глибині цієї зони.

Залежно від режиму функціонування розрізняють постійні й тимчасові зони митного контролю.

Постійні зони митного контролю функціонують у межах пунктів пропуску через державний кордон та в місцях розташування підрозділів митних органів. Території та приміщення складів тимчасового зберігання, митних складів спеціальних митних зон також є постійними зонами митного контролю.

Тимчасові зони митного контролю створюються на час проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному контролю, у разі переміщення чи знаходження товарів поза межами встановлених місць митного оформлення (наприклад, у пунктах перевантаження товарів з переоформленням товаросупровідних документів), а також під час здійснення митними органами передбачених законодавством України дій, спрямованих на боротьбу з порушенням митних правил.

Тимчасові зони митного контролю може бути створено на підставі письмового рішення начальника митного органу (наприклад, начальника митного поста).

Межі тимчасової зони митного контролю позначаються спеціальними стрічкою, щитами тощо. Межі постійної зони митного контролю позначаються знаками прямокутної форми з написом українською та англійською мовами «зона митного контролю» («Customs control zone»). Для напису допускається використання й інших мов (окрім уже зазначених), якщо це доцільно під час створення конкретної зони митного контролю.

Режим функціонування зони митного контролю визначається Постановою КМУ № 1947 від 25.12.2002 р. «Про затвердження Порядку створення зон митного контролю та їх функціонування та Порядку надання дозволу на розміщення у зоні митного контролю споруд та об'єктів інфраструктури, що належать іншим, ніж митні, органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон».

Відповідно до ст. 51 МКУ режим зони митного контролю – це встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель і споруд, а також проведення господарської діяльності в зоні митного контролю. Отже, режим зони митного контролю – це порядок доступу в зону митного контролю й перебування в ній посадових осіб митних органів, що безпосередньо забезпечують процес митного контролю, посадових осіб інших контролювальних служб, громадян, які проходять митний контроль або вповноважені пред'явити для такого контролю товари й інші предмети, а також переміщення товарів та інших предметів за межі зони митного контролю.

Контроль за дотриманням режиму зони митного контролю покладається на посадових осіб підрозділів митних органів, котрі безпосередньо здійснюють процедуру митного контролю й митного оформлення, та посадових осіб митної варти, що забезпечують охорону зони митного контролю.

 

Джерела:

1. Закон України «Про державний кордон України». Митна справа: Митний кодекс України. Нормативно-правові акти. – Київ: Юрінком-Інтер, 2002. – С. 150.

2. Положення про пункти пропуску через державний кордон № 1203 від 03.08.2000 р. – Митна справа: Митний кодекс України. Нормативно-правові акти. – Київ: Юрінком – Інтер, 2002. – С. 159.

3. Постанова Кабінету Міністрів № 484 від 06.05.1996 р. «Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України». – Українська митниця–2: Довідник. – Київ: Лібра, 1997. – С. 531.

4. Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – С. 60.

5. Порядок створення зон митного контролю та їх функціонування. Митне законодавство України. – Київ, 2007. – 201 с.

6. Таможенный кодекс Приднестровской Молдавской Республики. – Тирасполь, 2006. – 477 с.

7. Таможенный кодекс Российской Федерации / Под. ред. Л. А. Лозбенко. – М.: НОРМА, 2004. – 656 с.

Автор: Ірина СПІВАК

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня