передплата Українською | In English

№1, січень 2007

Серйозна гра в демократію

Поділитися:

Що таке громадянська освіта у школах України, чи правильно ми називаємо те, що робимо у цьому напрямі й чи правильно робимо взагалі? Навряд чи я зможу дати вичерпні відповіді на ці питання, але принаймні хочеться їх порушити.

По-перше, не погоджуся з терміном «громадянська освіта» хоча б тому, що в усіх підручниках і посібниках з такою назвою йдеться про вивчення основ демократії, отже, варто було так і назвати цей курс.

По-друге, вивчення основ демократії має починатися з чіткого розуміння, що саме потрібно вивчати за відповідно вибудованою програмою викладання предмета. До речі, рекомендації американської організації «Система досконалої освіти» та Інституту Хадсона передбачають чотири основних компоненти навчальної програми.

Перший – теоретичні джерела і різноманітні напрями розвитку демократичної думки. Тобто дослідження розвитку демократії від Давньої Греції та Риму до повалення диктатур у двадцятому столітті.

Розділ знайомить із найважливішими історичними документами, такими, як Велика хартія вільностей, французька Декларація прав людини і громадянина, «Білль про права» у США, прийнята ООН Декларація прав людини та інші.

Другий компонент допомагає учням зрозуміти, як демократичні ідеї були втілені у конкретні соціально-політичні інституції і реалізовувалися на практиці за різного часу у країнах світу.

Третій – має забезпечити вивчення й аналіз історії розвитку демократії у тій країні, де живуть учні.

І, нарешті, завдяки четвертому учні розуміють сучасний стан демократії у світі, де вона існує, де за неї борються і які є її альтернативи.

Готуючи статтю, переглянув підручники «Основи правознавства», «Людина і світ», «Всесвітня історія», «Історія України», «Українознавство та власне «Громадянська освіта», і виявив, що жоден із них не містить цих чотирьох компонентів. Більше того, одні теми дублюються, а деяких просто не вистачає, щоб дотриматися зазначених вимог для досягнення ефективності навчання.

Зрозуміло, що єдиної думки стосовно запровадження ідеї громадянської освіти не було – чи окремим предметом, чи комплексно, інтегруючи її елементи до змісту інших предметів.

Тож значно кращий вигляд має позакласна робота. Принаймні, у ній є зрозумілим стратегічне значення громадянської освіти – демократизація всіх сфер життя.

До переліку форм позакласної роботи передусім хотілося б внести шкільне самоврядування, шкільну пресу, «Євроклуби», «Дебат-клуби» та інші, котрі найліпше залучають учнів до активного, спільного, заснованого на критичному аналізі навчання основ демократії.

Я мав можливість наочно переконатися, що за організацією та ілюстрацією ефективних педагогічних стратегій у навчанні основ демократії досконалим є проект «Європейський вимір в освіті України», за яким другий рік поспіль проводять навчальний семінар-тренінг у німецькому місті Бад-Урах. Організований спільно асоціаціями керівників шкіл України і Києва та Німецьким Європейським центром під керівництвом доктора Карлхайнца Дюерра тижневий семінар відкриває для учасників набір форм і методів, нескладних в організації, та дієвих за наслідками. Скажімо, у змішаних групах (учні і вчителі) під час проведення гри-симуляції «Прийняття рішень у Парламенті Європи» керівниками груп були учні, і така зміна ролей дала можливість дітям виявити навики лідерства, а головне, закріпила важливу думку про те, що всі члени демократичного суспільства мають право брати участь у його житті, а також, щоб їх вислухали. Стиль навчання, орієнтований на співпрацю, засвідчив, окрім високої ефективності, ще й психологічну комфортність усіх без винятку учасників.

За наслідками роботи семінару-тренінгу я дійшов певного висновку: підхід і програми, які обирають для навчання основ демократії для кожного суспільства і для кожної школи, – унікальні, і якщо десь не викладають предмет «Громадянська освіта», це не означає, що вона відсутня, свого часу Майдан проілюстрував це наочно.

Бо насправді поняття громадянської освіти виходить за рамки шкільного навчально-виховного процесу, поширюється на всі сфери діяльності людини. Вплив школи на формування особистості – ніщо порівняно з реальним життям. Уроки справжньої демократії починаються за дверима навчального закладу і наше завдання дати дітям усебічне розуміння демократичних процесів у суспільстві.

У Німеччині ми відвідали одну специфічну школу, щось на кшталт підготовчих курсів з відривом від виробництва для молоді віком від 17 до 23 років. Так от, найбільше мене вразило те, як учні реагували на розповідь викладача, на відповіді однокласників, гостей – вони аплодували кожному виступу, виявляючи повагу до доповідача, їм було справді цікаво почути чужу думку. Мабуть, це і є найбільший вияв громадянської освіченості: вміти говорити і слухати.

Що стосується нашого навчального закладу, то свого часу в основу концепції розвитку гімназії було покладено фундаментальну цінність – людину і її гідність. З огляду на це формується така обстановка, яка відповідно до рівня розвитку дитини передбачає максимальну незалежність дій і відповідальність за них. Ми намагаємося навчити дітей з раннього віку думати самостійно, відчувати відповідальність за інших, формувати клімат взаємодовіри і співробітництва.

Авторитарна обстановка у школі і класі, коли акцент робиться на слухняності, виконанні конкретних графіків і планів, навряд чи сприятиме громадянській освіченості учнів. Антагонізм або ієрархічний розподіл між учителями й адміністрацією здатні лише послабити демократичну атмосферу у школі і дати негативний досвід учням. Як і будь-яке демократичне суспільство, школа має працювати в рамках правил, котрі всі розуміють і підтримують. Тому важливо стимулювати громадське управління школою, залучати до цього процесу батьків, учнівське самоврядування, шкільні ради та ради піклувальників. Водночас зовсім не обов'язково, щоб усі учасники управління перебували у стані спокою, домовленостей і компромісів. Важливо, щоб відчувалася певна боротьба, своєрідне переважування шальок терезів у той чи інший бік, але головне таки прагнути рівноваги. Слід це прийняти як правила гри у широкому розумінні слова, адже... все наше життя – гра.

Автор: Олександр КОВАЛЬЧУК

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Зеленський не планує візит на саміт НАТО у грудні – не передбачено форматом Сьогодні, 18 вересня

Міністр Пристайко вже дав згоду на формулу Штайнмаєра на зустрічі 2 вересня Сьогодні, 18 вересня

Фаріон: «Слуги» будуть валити все, що пов'язане з ростом українського духу Сьогодні, 18 вересня

ЄС профінансував ремонт дитсадків і лікарень у Маріуполі, Мелітополі та Приморську Вчора, 17 вересня

Новини 17 вересня: касові апарати, арешт нерухомості "Кузні на Рибальському", ринок землі Вчора, 17 вересня

Став відомий склад нової делегації України в ПАРЄ Вчора, 17 вересня

Лагард стане головою Європейського центробанку Вчора, 17 вересня

ЄС очікує невідкладного розслідування серії нападів на Гонтареву Вчора, 17 вересня

Мирошниченко про вибори у Києві: Банкова страхується, створюючи нові важелі впливу на виконавчу владу Вчора, 17 вересня

Генасамблея ООН внесла питання України у порядок денний: хто голосував проти 16 вересня