передплата Українською | In English

№3, лютий 2014

Народний депутат України Оксана КАЛЕТНИК: «Владі потрібні прозорість і діалог»Народний депутат України Оксана КАЛЕТНИК: «Владі потрібні прозорість і діалог»

Поділитися:

В інтерв'ю «Вічу» Перший заступник Голови Комітету з питань бюджету розповіла, чого варто очікувати від головного фінансового документа країни, як закритість урядових органів заважає системним змінам в економіці України, а також про тактику влади й опозиції, які чудово знають ахіллесову п'яту одна одної.

– Як політична нестабільність вплинула на процес підготовки й розгляду бюджету в парламенті?

– Топтання на місці, тобто тривале неухвалення бюджету Верховною Радою, яке ми спостерігали, – це проблема внутрішньої безвідповідальності. Бюджет відображає наші плани й очікування, уміння в матеріальному світі планувати майбутні кроки навіть за складної політичної ситуації. Прикро, що ми живемо «на авось», думаємо, ніби наявні проблеми самі собою розсмокчуться. Невміння ставити цілі як для себе особисто, так і для країни й попри все їх досягати призводить до того, що ми не маємо жодного результату й життя розпоряджається за нас.

У сучасній Україні немає культури діалогу, коли ми не просто сідаємо за стіл переговорів, а йдемо на поступки для задоволення спільних інтересів. Так само й обговорення проекту бюджету було дуже політизованим. Якщо депутати думали насамперед про свої виборчі округи, то розпорядники бюджетних коштів –міністерства й відомства, сформовані за принципом політичного квотування, – про відстоювання виключно своїх інтересів як найпріоритетніших.

Нині в суспільстві домінує позиція: давайте поміняємо одних політиків на інших. Але такий підхід не спрацює, якщо ми не змінимо саму систему влади, принципи управління. За час роботи в бюджетному комітеті я зробила висновок : влада й опозиція чудово розуміють, де знаходиться ахіллесова п'ята одна одної. Їхня тактика в уряді – закріпитися, зачинити всі двері й не розповідати, хто що там робить. Відкритість означатиме, на їхню думку, більші нападки й критику противників, коли жодних аргументів і пояснення логіки дій Кабміну ніхто не захоче чути.

Тактика опозиції – розхитувати ситуацію й смикати за потрібні ниточки, а коли влада завалиться, спробувати швидко застрибнути на її місце. Оскільки в кабмінівському кріслі пощастить сидіти недовго, думають не про стратегію роботи, а як швидко щось повитягувати. Ось цю логіку поведінки й слід міняти, адже всі розуміють: у такій чехарді шансів зробити якісні зміни немає.

– Як оцінюєте реалістичність основних макропоказників, закладених у бюджеті­2014?

– Якщо проаналізувати тенденції попередніх років, ми побачимо, що уряд регулярно планує велике зростання ВВП, і хоча фактичні цифри виявляються меншими за прогнозовані, зростання все одно є. На
2013 рік ми розраховували на ВВП у розмірі 1,57 трильйона гривень, а отримали десь 1,45 трильйона. На 2014 рік заплановано вже
1,65 трильйона – це дуже великий стрибок, тобто ВВП має зрости в реальному виразі не менш як на 10 відсотків, а не на 3, як передбачено в держбюджеті. При цьому розмір нашого зведеного кошторису становитиме 34 відсотки від ВВП, а в країнах із лояльним фіскальним режимом цей показник – 20–25 відсотків.

На практиці це означає, що уряд запланував зростання податкового пресингу. Це «прекрасний» спосіб погасити бажання підприємців розвиватися, створювати робочі місця, виходити на нові ринки. Влада чомусь перебуває в ілюзіях: якщо теперішніх притиснемо, на їхньому місці з'явиться новий бізнес. Але, дивлячись на такі тренди, наступні стають обережніші, роблять висновок: стабільності не буде, а владі не можна вірити. Замість довгострокових проектів приходять короткострокові, а це завжди спекулятивний капітал. У результаті ми бачимо відсутність справді системних змін в економіці, зростання тенденцій, коли бізнес намагається прогресувати в конкуренції за адмінресурс. Чому ж у нас така системна корупція? Бо які умови даємо, такі результати й отримуємо. Скажімо, бюджетом­2014 призупинено норми Податкового кодексу зі зменшення ставки ПДВ, до 2015 року відкладено зниження ставки податку на прибуток підприємств. Я виступала критиком таких непослідовних дій, адже з реальним сектором економіки необхідно поводитися акуратно.

Зрозуміло: щоб прийняти бюджет, треба схилити на свій бік певну кількість гравців, які беруть участь у підготовці й розгляді документа. Це закінчується нереальним збільшенням видатків головного фінансового документа країни.

Показник дефіциту цього бюджету – майже 71,6 мільярда гривень, або 4,3 відсотка від ВВП – є одним із найбільших за часів незалежності України. Якщо економіка України не здобуде «шалених» перемог і не досягне запланованих у макропрогнозі показників зростання, уряду все­таки доведеться повернутися до вирішення питання структурних змін у видатках бюджету. Незайвим буде нагадати, що, згідно зі статтею 54 Бюджетного кодексу, невиконання плану доходів більш як на 15 відсотків означатиме перегляд державного кошторису – згортання закладених «хотілок».

– За рахунок чого планується наповнювати дохідну частину бюджету?

– Найбільший приріст доходів держбюджету очікується за такими показниками: додаткові надходження від збору за використання природних ресурсів – на 0,57 мільярда, податку на доходи фізичних осіб – на 0,27 мільярда, ПДВ – на 41,4 мільярда, екологічного податку – на 1,97 мільярда, акцизу – на 3,9 мільярда, митних зборів – на 1,39 мільярда, а також збору за використання радіочастотного ресурсу – на 3,04 мільярда.

Водночас Міністерство доходів і зборів розуміє: стагнація економіки призводить до того, що реальні доходи підприємств знижуються. Тому в держбюджеті закладено зменшення податку на прибуток підприємств на 8,3 мільярда гривень.

– Фінансування яких галузей викликає у вас найбільше занепокоєння?

– Насамперед аграрно­промислового комплексу, який усі вважають стратегічною галуззю України. З одного боку, для АПК ухвалений державний кошторис є бюджетом розвитку. Наприклад, підтримку тваринництва збільшено порівняно з 2013 роком на 250 мільйонів гривень до 900 мільйонів. А з другого – треба говорити про відсутність реальної ефективності такої допомоги внаслідок непрозорого інструменту виділення й розподілу коштів.

Скажімо, у нас є 1,5­відсотковий збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. За рік цього збору надходить близько
1,2 мільярда гривень. Здавалося б, усе просто: є незаплутаний механізм, окрема «тумбочка» на конкретні чітко визначені потреби, заради яких цей податок збирався, отже, має бути результат. А фактично усі зібрані кошти держава скидає із спеціального у загальний фонд, аби в потрібний момент латати бюджетні дірки.

У 2013 році уряд на потреби розвитку виноградарства, садівництва та хмелярства виділив лише
100 мільйонів гривень. І то їх отримають лише ті, хто знав «входи й виходи» в Кабінеті Міністрів. У такому заплутаному середовищі результату ми не матимемо.

– Чи передбачає бюджет кошти на відшкодовування зернового ПДВ?

– Зернове лобі активно боролося, щоб продавці зерна за кордон могли претендувати на повернення ПДВ. На мою думку, від цього слід відмовитися. Якщо поговорити з потужними гравцями на аграрному ринку, стане зрозуміло: від недбайливих хазяїв, які малюють собі начебто недоотримані кошти і стають у чергу на компенсацію, страждає не тільки державна скарбниця, а й учасники ринку, які конкурують виключно в прозорій площині.

– Які стимули, на ваш погляд, створено для зростання економіки, зокрема розвитку промислового сектору, й чи будуть вони працювати?

– Без розвитку промисловості мрії, що ми колись будемо розвиненою державою – це утопія. Маємо брати приклад із Туреччини, яка відстояла свій внутрішній ринок і не допустила засилля китайських чи інших товарів, які сама може виробляти. А далі – питання до структури національної економіки України : в яких сферах ми є конкурентними у відкритому світі. В контексті зовнішньоекономічного вибору України вважаю оптимальним шлях у Європу через Росію. Річ у тім, що перед десятим класом варто було би закінчити перший і наступні. Так, спочатку є сенс співпрацювати з північним сусідом – наші підприємства мають досвід роботи й перспективи розвитку на цих ринках. Після цього ми готові до складнішої практики відносин із Євросоюзом.

Якщо говорити про закладені в бюджеті­2014 стимули для розвитку вітчизняної економіки, то, здавалося б, державний кошторис містить обґрунтовані програми, спрямовані на підтримку АПК, вугільної та енергетичної галузей, малого та середнього бізнесу. Але проблемою є вкрай низька прозорість таких програм, ефективність цього державного інструментарію в конкурентному полі, де змагаються не шляхом адмінресурсу, коли бізнес мусить наввипередки шукати потрібні урядові двері.

Виділяючи мільярдні кошти, держава з запасом передбачає стимули у вигляді гарантійних зобов'язань і прямого кредитування галузей. Чому в підсумку ці кошти йдуть, переважно, на закриття тарифної різниці, а не модернізацію й підвищення конкурентоспроможності – питання не лише до тих, хто веде господарську діяльність – відомих бізнес­груп тощо, а й, власне, до профільних органів влади.

Наприклад, термін дії державних програм розвитку становить 5–7 років. За підсумками бюджетного року слід проаналізувати їхню ефективність і, в разі необхідності, внести відповідні корективи. Чи відбувається це на практиці? Як представник Комітету з питань бюджету я цього не знаю через ту ж таки закритість урядових органів. Так само виникають обґрунтовані сумніви в бажанні влади розповісти й обговорити з народними депутатами плюси та мінуси програмно­цільового методу бюджетного планування.

– Чого слід очікувати в соціальній сфері порівняно з держбюджетом 2013 року?

– На продовження так званого експерименту – реформи системи охорони здоров’я в пілотних регіонах (Вінницька, Дніпропетровська, Донецька області та Київ) передбачено 0,7 мільярда гривень, із яких 0,3 мільярда – на підвищення зарплатні медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу.

Наша фракція виступає за зупинення цієї непродуманої реформи. Вважаємо, що слід переглянути визначені цілі, бо їх мають розуміти не тільки теоретики в столиці, а й практики на місцях. Давайте спочатку з'ясуємо, якою є та якою буде інфраструктура охорони здоров'я – чисельність амбулаторій і медичних закладів, кількість сімейних лікарів тощо.

Розмір пенсій збільшиться до кінця року на 8 відсотків. Для цього в бюджеті Пенсійного фонду передбачено 87,4 мільярда гривень, що на 4,1 мільярда більше за показник минулого року. Чи достатньо цих коштів? Звичайно, ні, адже демографічна ситуація в країні не покращується.

– Фракція Компартії наполягла, щоб бюджет­2014 не зупиняв дію соціальних пільг, на виплату яких немає коштів. На що ви розраховуєте?

– Ми маємо називати речі своїми іменами. Справді, є близько 15 законодавчих актів, які передбачають різноманітні пільги на загальну суму близько 170 мільярдів гривень. Прикінцевими положеннями бюджету­2013 норми і положення соціальних статей законів «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про соціальний захист дітей війни», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та інших законодавчих актів застосовувалися «виходячи з наявних фінансових ресурсів» держбюджету та Пенсійного фонду. Інакше кажучи, гроші дамо, але в порядку живої черги й лише тим, кому вистачить. У результаті склалася ситуація, коли в селі на одній вулиці хтось отримав доплати як діти війни, а хтось ні. Пропонуєш звертатися до суду, а людина каже: там вже справу виграла й усе одно не отримую коштів.

Тому прибрати обмеження на виплати – це справедлива вимога Компартії. За великим рахунком, ми публічно «виштовхуємо» цю проблему на поле уряду, який має сказати: або ми знаходимо кошти, або перестаємо загравати з населенням. Постійно завуальовувати свою неможливість платити – це поведінка страуса.

– Як ви охарактеризували б позитиви й негативи головного фінансового документа країни для місцевих бюджетів?

– Із позитивів: обсяг державного фонду регіонального розвитку становить майже 3,5 мільярда гривень (у 2013 році – близько 1 мільярда). Зверну увагу й на те, що ці кошти розподілятимуться за рішенням нашого Комітету з питань бюджету. Тобто передбачається активна участь депутатського корпусу в тому, які проекти й на яких територіях отримають фінансування. Пропоную долучитися до цього обговорення й громадам на місцях.

На жаль, у бюджеті­2014 не вдалося відстояти запровадження диференційованого коефіцієнта вирівнювання альфа, який стимулював би владу в регіонах збільшувати доходи. Нині уряд більше зацікавлений у ручному регулюванні цієї формули.  

Розмову вів Олексій СИЩУК.
Фото Миколи БІЛОКОПИТОВА.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата