№22, листопад 2006

Кому прибутки око печуть?Кому прибутки око печуть?

Проектом закону про держбюджет-2007 передбачено призупинити заборону на приватизацію підприємств поліграфії. От у списку на продаж і опинився лідер галузі

Столична адреса: вулиця Маршала Гречка, 13, значиться нині у вихідних даних майже 100 вітчизняних друкованих періодичних видань. Саме тут розташоване відкрите акціонерне товариство «Видавництво «Київська правда», в цехах якого й з'являються на світ наші улюблені газети та журнали, зокрема й парламентські часописи «Віче» та «Голос України».

Колектив видавництва, а це понад 300 висококваліфікованих працівників, активно задіяний і в реалізації Національної програми «Українська книга»: підприємство масовим тиражем уже видало 21 видання. Це, зокрема, збірка віршів і поем Лесі Українки «Горить моє серце», перший історичний роман П. Куліша «Чорна Рада», роман В. Барки «Жовтий князь» (про голодомор в Україні 1933 року), перший том роману-епопеї «Волинь» Уласа Самчука, збірки творів С. Руданського, Б. Антонича, М. Вороного, М. Рильського, бібліографічні покажчики «Тої слави козацької повік не забудем», «Іван Дзюба – талант і доля» та інші.

Високоякісна продукція видавництва має великий попит серед читачів. Адже пересічний українець, як відомо, навіть у нинішній складний час живе не хлібом єдиним, він потребує духовного збагачення.

Маючи сучасну досить потужну виробничу базу та високопрофесійні кадри, ВАТ «Видавництво «Київська правда» працює стабільно й прибутково. Наприклад, тільки нинішнього року обсяг виробництва порівняно з аналогічним періодом 2005-го збільшився майже на 24 відсотки, чистий дохід і прибуток – відповідно на 27 та 58 відсотків. Видавництво є активним платником податків і зборів: у 2004–2005 роках вони зросли майже в 1,7 разу, а нинішнього – більш як на 47 відсотків.

Ще один важливий показник економічної стабільності столичних друкарів, до речі, найкращий в Україні: з однієї гривні доходу видавництво сплачує державі 34 копійки податків і зборів. Нинішнього року колектив став переможцем Всеукраїнського національного бізнес-рейтингу «Лідер галузі», мета якого – відзначати підприємства, що ведуть максимально відкритий бізнес. Ще раніше київських друкарів внесено до «Золотої книги ділової еліти України», нагороджено орденом «За трудові досягнення» Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості «Золота фортуна», визнано першими в рейтингу «100 кращих підприємств Києва».

Тож як грім серед ясного неба була для колективу звістка про те, що видавництво, мало як не збанкрутіле, наступного року серед інших 22 споріднених підприємств виставлять на продаж. Річ у тім, що в проекті закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено призупинення норми закону, яка забороняє приватизацію окремих підприємств поліграфічної галузі.

– За умов, коли в Україні за рік випускається всього одна книжка на душу населення, тоді як у країнах Європи – 12–15, коли активно здійснюється своєрідна інформаційно-видавнича експансія з боку окремих сусідніх держав, продаж стратегічних видавничо-поліграфічних об'єктів не вирішить, а, навпаки, поглибить наявні у видавничій галузі проблеми, зажене українську книгу, українське друковане слово в ще глухіший кут, – з болем у голосі розповідає голова правління ВАТ «Видавництво «Київська правда» Іван Ковба. – Наміри виставити на продаж наше видавництво, інші підприємства, що працюють ефективно й мають велике стратегічне значення, на моє глибоке переконання, не спричинені якимись економічними обставинами, а, найпевніше, мають політичний чи інший кон'юнктурний характер. До того ж це суперечить п. 1.1.9 Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями, котрим передбачено: «Не включати до переліку об'єктів приватизації стратегічно важливі для економіки та безпеки держави підприємства, які працюють ефективно...».

Інформаційно-видавнича галузь – важлива складова національної культури, ідеології, духовності – через свої особливості не в усьому може підпорядковуватися жорстким і навіть жорстоким законам нинішнього нецивілізованого ринку та тим тіньовим оборудкам, що відбулися й досі відбуваються в сфері приватизації.

Зазвичай нові господарі викуплених приміщень, швидко розібравшись, що видавничий бізнес є малоприбутковим (а об'єкти видавничої сфери розміщені переважно в центральних або близьких до центру місцях), переорієнтувались на більш прибуткову діяльність.

Саме тому сьогодні Україна залишилася без однієї з найважливіших складових видавничої справи – мережі книгорозповсюдження, через що книговидавнича галузь, попри ухвалення Закону «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні», продовжує перебувати в глибокій кризі.

Після приватизації зникли добре відомі у видавничих колах Київська книжкова фабрика й Київська друкарня наукової книги. Така сама доля чекає Харківську книжкову фабрику імені Фрунзе, АТ «Книга» та деякі інші приватизовані поліграфічні підприємства.

Відверто дивує черговий поспішний намір продати об'єкти видавничої сфери без відповідного обговорення та узгодження, що йде врозріз з інтересами колективів. Бо знову знехтувано права великого загону трудівників галузі – видавців, поліграфістів, книгорозповсюджувачів, розумом і руками яких створено значні матеріальні цінності, що вкотре породило нездорові настрої як у нашому, так і в інших колективах.

При цьому знову ж таки порушено згадану Генеральну угоду, п. 2 якої містить застереження: «Не допускати внесення законопроектів та прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів, які зачіпають соціально-економічні та трудові інтереси працівників без проведення діалогу».

Звичайно, правління, профком видавництва згодні з тим, що форма власності об'єктів видавничої сфери має реформуватись. Але здійснювати це слід не похапцем, нашвидкуруч, не всіх разом, а диференційовано, виважено й поетапно, після проведення необхідного аналізу стану справ, обміну думками та відповідних погоджень з усіма зацікавленими сторонами, в тому числі з профспілками, щоб не завдати нової шкоди інформаційно-видавничій галузі, а зрештою, інформаційній безпеці держави.

Коментарі до сказаного зайві. Прикро, що комусь на державному рівні надто хочеться розбагатіти за рахунок ще нерозкрадених приміщень видавництв, за рахунок газет, журналів, книгодрукування, за рахунок знищення інформаційного простору держави, позбавлення прав громадян на інформацію. Від цього стає моторошно на душі. А все просто: комусь прибутки видавництва око печуть.

Автор: Віктор КОРНІЮК

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня