№1, січень 2011
Коли мрії нашого дитинства стають справою нашого життя? Якщо цьому світлому покликові дитячої душі ніхто не перешкоджає. Саме так сталося зі львівською дизайнеркою Інною Івасюк. Вона ще в п’ятирічному віці створила собі ляльку, яка сьогодні вибудовує її долю.
А все починалося, як і в ровесниць, що полюбляють бавитися ляльками. Маленька Інна гостювала в бабусі на Хмельниччині, де саморобні ляльки з ганчірок, загорнені в картаті хустки, подоляни називають маґодзами. Поскладає, бувало, Інночка на санчата два, а то й три кольорові згорточки та й везе своїх діток кататися. А бабуся Оля бачить це й жартує: «Таки Інна випросить у Бога братика чи сестричку». Лялька-маґодза, вважали в народі, приносить поповнення в родину.
– Хоч як це дивно, так і сталося. У мене народився братик Віталій, він молодший на шість років і нині здобуває фах дизайнера з художнього металу, – розповідає Інна Івасюк.
Інна закінчила Львівську академію мистецтв, факультет моделювання одягу.
Вважає, що їй пощастило з викладачами з фаху, серед яких Світлана Ярич, Оксана Миронович, Галина Зубченко. Але, отримавши диплом, протягом кількох років працювала на підприємстві, де виготовлення серійних речей майже не залишало місця для творчості. Тоді й з’явилося хобі… перші ляльки-маґодзи. Помітивши, як радіють знайомі та друзі, коли вона дарує їм свою маґодзу, вирішила створити власну творчу майстерню. Маґодза дає людям радість, то чому б не тішити цим навколишній світ?!
Інна переконана: без любові нічого не можна створити. Вона робить те, до чого в неї лежить душа. І маґодза за це її винагороджує. Чи не завдяки позитивній енергії маґодзи Інні щастить на зустрічі з цікавими людьми?
Маґодза вже сама обирає, на яку виставку їй поїхати: чи то на етнофестиваль у Сургут, де живуть українці, що скучили за домом, чи до Любліна на ярмарок, де її майстриня може поспілкуватися із сусідами-поляками, чи на Дні української культури на Монмартрі, чи провести кілька днів у галереї «Зелена канапа».
Перша звернула увагу на маґодзу професор Львівської академії мистецтв Зеновія Шульга. Знана майстриня, яка колись вишивала костюми для учасників найвідоміших українських національних хорових колективів та ансамблів і стала лауреатом Шевченківської премії, вона запросила Інну з її маґодзами на першу виставку. І зворушливо-відкриті, дещо іронічні та наївні обличчя маґодз сподобались і запам’яталися відвідувачам. Типажем для маґодзи стали мешканці Буковини, саме там Інна жила з батьками на хуторі Гряда. Їй була до вподоби пристрасть буковинців до барвистого одягу, намиста, бісеру, квітів, атласу, шовку. Та й сама мальовнича природа цього квітучого краю спонукала дівчину до вибору майбутнього фаху дизайнера одягу.
– І хоча назва «маґодза» походить з Поділля, проте мої ляльки ввібрали культуру буковинців. У родині мого батька були вродливі жінки, вони цінували гарний одяг і приділяли йому неабияку увагу. Про це свідчать чимало старих світлин. Одяг маґодзи теж вишуканий. Іноді я навіть собі відмовляю в чомусь, а для неї купую відрізи від Роберто Каваллі, натуральні екотканини. Експериментую із зачісками та аксесуарами, надихаючись елементами стилю, притаманного молодіжним субкультурам. Часто у фольк-одязі використовую вишивку, змодельовану на комп’ютері. Нові дизайнерські технології надихають, дають простір для польоту фантазії, – розповідає Інна Івасюк.
Останнім часом маґодза у Львові навіть почала моду диктувати. На відкриття персональної виставки Інни Івасюк до галереї «Зелена канапа» завітала дружина міського голови Львова Катерина Садова й побачила на маґодзі трояндовий капелюшок, що їй дуже сподобався й вона замовила Інні подібний. Під час святкування Дня Львова на пані Катерині був чарівний капелюшок, на який звернули увагу багато жінок.
Маґодза вже сама обирає собі й господарів, серед яких – співак Павло Табаков, режисер Роман Віктюк, дружина посла Японії, дизайнер Кензо Такада (на знімку). А то й вирушає в Канаду, Голландію, Німеччину, Америку, Польщу. На її вподобання та смаки впливає «модний хуліган», відомий дизайнер Жан-Жак де Кастельбажак, який особливо цінує гумор. Відтак з’явилися маґодзи, які створили жартівливі образи «Жертви моди» або «Байкерів», «Першої леді» чи «Бюргера». Ляльки часто набувають портретної схожості з тими чи іншими людьми, що виявляють бажання поіронізувати над собою. Інна творить ляльки-портрети, хоча це досить нелегко, адже маґодза вже має свій власний образ. Образ, що приносить позитивні емоції, приваблює цікавих людей, які стали для Інни порадниками й друзями.
Перша звернула увагу на маґодзу професор Львівської академії мистецтв Зеновія Шульга. Знана майстриня, яка колись вишивала костюми для учасників найвідоміших українських національних хорових колективів та ансамблів і стала лауреатом Шевченківської премії, вона запросила Інну з її маґодзами на першу виставку. І зворушливо-від-
криті, дещо іронічні
та наївні обличчя маґодз сподобались і запам’яталися відвідувачам. Типажем для маґодзи стали мешканці Буковини, саме там Інна жила з батьками на хуторі Гряда. Їй була до вподоби пристрасть буковинців до барвистого одягу, намиста, бісеру, квітів, атласу, шовку. Та й сама мальовнича природа цього квітучого краю спонукала дівчину до вибору майбутнього фаху дизайнера одягу.
– І хоча назва «маґодза» походить з Поділля, проте мої ляльки ввібрали культуру буковинців. У родині мого батька були вродливі жінки, вони цінували гарний одяг і приділяли йому неабияку увагу. Про це свідчать чимало старих світлин. Одяг маґодзи теж вишуканий. Іноді я навіть собі відмовляю в чомусь, а для неї купую відрізи від Роберто Каваллі, натуральні екотканини. Експериментую із зачісками та аксесуарами, надихаючись елементами стилю, притаманного молодіжним субкультурам. Часто у фольк-одязі використовую вишивку, змодельовану на комп’ютері. Нові дизайнерські технології надихають, дають простір для польоту фантазії, – розповідає Інна Івасюк.
Останнім часом маґодза у
Львові навіть почала моду диктувати. На відкриття персональної виставки Інни Івасюк до галереї «Зелена канапа» завітала дружина міського голови Львова Катерина Садова й побачила на маґодзі трояндовий капелюшок, що їй дуже сподобався й вона замовила
Інні подібний. Під час святкування Дня Львова на пані Катерині був чарівний капелюшок, на який звернули увагу багато жінок.
Маґодза вже сама обирає собі й господарів, серед яких – співак Павло Табаков, режисер Роман Віктюк, дружина по-
сла Японії, дизай-нер Кензо Такада. А то й вирушає в Канаду, Голландію, Німеччину, Америку, Польщу. На її вподобання та смаки впливає «модний хуліган», відомий дизайнер Жан-Жак де Кастельбажак, який особливо цінує гумор. Відтак з’явилися маґодзи, які створили жартівливі образи «Жертви моди» або «Байкерів», «Першої леді» чи «Бюргера». Ляльки часто набувають портретної схожості з тими чи іншими людьми, що виявляють бажання поіронізувати над собою. Інна творить ляльки-портрети, хоча це досить нелегко, адже маґодза вже має свій власний образ. Образ, що приносить позитивні емоції, приваблює цікавих людей, які стали для Інни порадниками й друзями.
Автор: Лариса ПЕТРОВА
Архів журналу Віче
№4 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Кулеба після удару по Чернігову просить партнерів про додаткові системи ППО
Держдеп США перерахував причини, чому не захищають небо України так, як Ізраїлю
Запчастини для китайських мінітракторів DW
ПАРЄ підтримала вступ Косова до організації переконливою більшістю голосів
Білий дім пом’якшив позицію щодо окремих пакетів допомоги Україні та Ізраїлю
ПАРЄ підтримала вилучення заморожених активів Росії на користь України
У Румунії заявили, що серед біженців з України були російські шпигуни
Україна проситиме скликати Раду Україна-НАТО для вирішення проблеми ППО
Президент Чехії: Ініціатива з пошуку снарядів для України набирає обертів
Зеленський про брак західної підтримки: Трипільську ТЕС знищили, бо у нас залишилось 0 ракет