передплата Українською | In English

№7, квітень 2010

Мішель Платіні: «Якщо не буде Києва, не буде й України»Мішель Платіні: «Якщо не буде Києва, не буде й України»

Поділитися:

Новини, пов’язані з підготовкою до Євро-2012, ширяють одна за одною зі швидкістю світла. Зміст їх здебільшого стосується копирсання у грошовому мішку держави й ментального «роздовбайства».

 

Розподіл грошового пирога

Минулого місяця Кабмін зафіксував цифру держвитрат на підготовку до Євро-2012: 1,05 млрд. гривень. Ця сума має бути виділена із залишку коштів стабілізаційного фонду (станом на 1 січня), а якщо їх бракуватиме – з надходжень від розміщення державних цінних паперів. Отже, кому і скільки (у млн. грн.):

Міністерству транспорту та зв’язку – 453,98; Міністерству у справах сім’ї, молоді та спорту – 436,77; Державному комітету телебачення й радіомовлення – 34,08; Мінфіну – 19,965; Мінекономіки – 31,6; Міністерству з питань житлово-комунального господарства – 21; МВС – 3,07; СБУ – 6; МНС – 17,7; МОЗ – 27,8; Міністерству освіти і науки – 3,438.

Мінрегіонбуду – 945 тис. грн., Мінкульттуризму – 434 тисячі.

Нові керівні кадри української частини чемпіонату поступово занурюються в суть справ і намагаються довести, що коней на переправі часом усе-таки треба міняти. А ще чекають Платіні, який час від часу лякає нас погрозами на кшталт «будете такими неслухняними, заберемо іграшку». Наприкінці березня в Брюсселі президент УЄФА сказав, як відрізав: «Якщо в Євро-2012 не братиме участь Київ, то чемпіонат узагалі не прийде в Україну». Візит Платіні до нашої країни 7–8 квітня присвячений переважно Донецьку. (У перший день буде охоплений іще і Львів, у другий – Харків та Київ.) Головний ревізор давно бажає переконатися, що й помпезний стадіон Донбас-Арена не розвалився, й аеропорт разом із готелями та міською інфраструктурою дадуть Платіні можливість деякий час спати спокійно.

Утім, чом би йому не спати? Президенту, як завжди, покажуть усе «в найкращому вигляді». Брудної білизни не демонструватимуть. Приміром, навряд чи повідають про спорудження готелів до футбольного турніру в заповідних зонах столиці – на Жуковому острові та в урочищі «Верблюд». Кому й чому саме там знадобилося будувати двоповерхівки до Євро-2012? Міська адміністрація Києва поводиться у своєму дусі: стверджує, що вже ніхто нічого тут не переглядатиме, земля виділена давно та законно (хто б сумнівався!..). Ще парочка риторичних запитань: що забули фанати футболу в зелених хащах, де й досі живуть рідкісні тварини та птахи? Чи варто позбавляти життя заповідних істот заради хоч там якого грандіозного чемпіонату?

Так само «нічого страшного» не відбувається на набережній Дніпра, де вирок про ліквідацію отримав старовинний паровий млин – пам’ятка промислової архітектури, зведена колись коштом благодійника Лазаря Бродського. На місці сторічної споруди також виросте готель до Євро-2012. Весела втіха для стурбованих долею київської старовини: в майбутніх апартаментах обов’язково відтворять елементи будівлі, що почила в Бозі. Слава дизайнерській креативності, що спроможна схрестити фешенебельні інтер’єри з паровим млином!

Мабуть, комусь рефлексії романтиків, котрі переймаються долею пташок і пам’яток, видаються кумедними. Адже це все ніщо на тлі великих зобов’язань: лише цього року Київ пообіцяв увести в експлуатацію аж 74 готелі. А загалом до Євро-2012 сподівається мати 7 тисяч 300 номерів і до того ж десь розселити близько 250 тисяч уболівальників. Як для міста зі слабенькими уявленнями про розвинене готельне господарство – завдання надприродне.

Певне, поруч із таким поняттям, як престиж держави, геть усе видається дріб’язковим. Окрім, звісно, Євро-2012. Щоправда, очі скептика вбачають у тому принагідно гіперболізованому престижі щось подібне до костюма, скажімо, від Бріоні, який натягнули на простакуватого мужичка, не готового до карколомних метаморфоз.

Львівські замальовки про підготовку до турніру – доволі цікава глава футбольного буму. Недарма новий віце-прем’єр з питань підготовки до Євро-2012 Борис Колесніков одразу після призначення вирушив із загоном міністрів саме в західну гарячу точку. (На момент виходу журналу в світ відвідини чиновником Львова стають регулярними.) Тоді там «заварилася» кримінальна справа за фактом розкрадання бюджетних коштів, що їх попередньо адресували чемпіонатові. А ще заморозилося будівництво стадіону. Столична делегація виявила 60-денне відставання в його спорудженні, поновила процес, зробила висновки щодо можливої заміни генпідрядника та значного збільшення робітників на будмайданчику. Загалом, пригрозила залізним кулаком. У нас без нього – нікуди.

А в НСК у столиці захопилися грою в пірамідки. Хоча складання колон для навісу «Олімпійського» виявилося справою недитячою та не такою моторною, як здавалося спочатку. Тобто конвеєр у встановленні важелезних паль – поки що видовище майбутнього. Тим часом чимало киян готові ночами не спати, коли металеві махини з Дніпропетровська сунутимуть столичними вулицями. Сутінкові оплески та клацання фотоапаратів іще не один місяць супроводжуватимуть від околиці до НСК велетенські тягачі з опорами для покриття. Тож споглядання за перевезенням 25-метрових 30-тонних балок само по собі перетвориться на спорт.

Автор: Ольга КРАСОВСЬКА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата