передплата Українською | In English

№22, листопад 2009

Оперативне обслуговування об’єктів і галузей економіки підрозділами Державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) МВС України

Поділитися:

Визначаючи поняття та з’ясовуючи зміст оперативного обслуговування, необхідно насамперед відповісти на запитання: чому вид діяльності, що розглядається, називається «обслуговування»?

Професор Б. Богданов зазначає: вивчення становища, що склалося на підприємстві, в установі, організації (галузі господарства), спостереження за ним мають на меті забезпечення (обслуговування) інтересів апарату служби боротьби з розкраданням соціалістичної власності (таку назву мала ДСБЕЗ за часів СРСР. – Прим. авт.). Суть їх зводиться до того, щоб оперативно, тобто вчасно та якісно, відреагувати на отриману інформацію про підготовку чи скоєння злочинів, наявність сприятливих для цього умов і т. ін. [3].

Така позиція потребує спростування: оскільки «обслуговувати» означає «працювати, задовольняючи чиїсь потреби», то апарати підрозділів ДСБЕЗ, забезпечуючи власні інтереси, фактично здійснюватимуть, за такої постановки питання, «самообслуговування».

Уживати термін «обслуговування» у такому розумінні дещо недоцільно, бо це не сприяє єдності поглядів у підходах до його визначення галузевими оперативними службами.

А. Капітанський вважає: необхідно ґрунтуватися на тому, що правоохоронна підсистема, як і економічна, політична, культурна (перелік можна розширити чи обмежити за потреби розгляду тих чи інших аспектів життя суспільства), є складовою суспільної системи, що розглядається як найскладніша. Вона проявляється залежно від потреб суспільства. У ній відбиваються способи ефективного використання можливостей системи для задоволення суспільних потреб шляхом організації відповідної роботи (у цьому разі потреб у захисті життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань) [4]. Отже, ідеться про реалізацію в межах конкретних територій вимог основних нормативних документів із питань правопорядку та законності, тобто про соціальне обслуговування, що є головною функцією органів внутрішніх справ.

Оскільки оперативно-розшукова діяльність (ОРД) є специфічною, здійснюється переважно за допомогою негласних засобів і методів, то про діяльність оперативних підрозділів потрібно говорити як про «оперативне» обслуговування, що є своєрідною галуззю послуг соціального обслуговування, яка специфічними методами виконує завдання із забезпечення законності та правопорядку у сфері боротьби зі злочинністю. Адже ефективна організація оперативного обслуговування території (об’єктів, галузей, господарства тощо) сприяє успішній реалізації принципу соціальної справедливості у специфічній галузі правовідносин, оскільки дає змогу максимально забезпечити вчасність, повноту й об’єктивність розслідування; невідворотність покарання; якнайповніше відшкодування завданої державі та громадянам шкоди; виявлення латентних злочинів і притягнення до відповідальності осіб, які їх учинили.

Оперативне обслуговування має тактичні й організаційні особливості.

Тактичний аспект оперативного обслуговування розкривається в інформаційному забезпеченні правоохоронних органів.

Деякі автори під терміном «оперативне обслуговування» розуміють організацію негласної роботи на закріпленій території, об’єктах, серед криміногенних категорій осіб та у місцях реалізації викраденого. Такого попереднього висновку можна дійти, проаналізувавши позицію професора О. Лекаря, коли під оперативним обслуговуванням об’єктів та галузей народного господарства апаратами ДСБЕЗ слід розуміти систему оперативно-розшукових та інших заходів, що здійснюються там, де вчиняються чи можуть вчинятися замасковані злочини, що посягають на державне майно, з метою їх вчасного виявлення, запобігання чи розкриття, встановлення всіх осіб, причетних до таких злочинів, та забезпечення можливості притягнення їх до передбаченої законом відповідальності [5]. Оперативне обслуговування будується на негласній поінформованості підрозділів ДСБЕЗ, у зв’язку з цим останні повинні зосереджувати увагу на доборі, розстановці й ефективному використанні негласних співробітників у поєднанні з іншими силами, засобами та методами ОРД на попередньо виявлених і вивчених об’єктах.

Згідно з думкою автора, перевагу в інформаційному забезпеченні оперативного обслуговування потрібно надавати інформації негласного походження.

Такої само думки про визначення поняття оперативного обслуговування щодо діяльності підрозділів карного розшуку дотримуються В. Атмажитов та В. Іллічов, за визначенням яких оперативне обслуговування – це комплекс заходів з оптимальної розстановки сил та засобів, що забезпечують як отримання оперативно-розшукової інформації у закріплених зонах, на окремих об’єктах, серед різних категорій осіб, які становлять оперативний інтерес, так і вчасне її використання з метою ефективної боротьби зі злочинністю [1].

Однак, на мою думку, обмежуватися надходженням інформації з негласних джерел не тільки методично недоцільно, а й непрофесійно. Як зазначає А. Берлач, економічна злочинність через свою латентність і матеріальну природу залишення слідів у бухгалтерських документах може бути «приборкана» лише в разі комплексного надходження інформації [2].

Вважаємо, що оперативне обслуговування не може бути якісним, якщо воно ґрунтується тільки на інформації, що надходить від негласних співробітників. Адже без використання інших джерел та можливостей інформація, яка докладно висвітлювала б ситуацію на об’єкті або в галузі обслуговування, не може бути вичерпною, бо кожний негласний співробітник, агент діє автономно, тому його розвідувальні можливості обмежені. Не слід водночас забувати, що негласний співробітник дещо обмежений у своїх діях, важливість та обсяги надходження інформації залежать від його фізіологічних властивостей, професіоналізму, обійманої посади, соціального становища тощо. До того ж уся інформація, що надходить від кожного негласного співробітника, потребує ретельного аналізу, систематизації та перевірки. Лише в такому разі, та й то тільки певною мірою, можна говорити про об’єктивну оцінку процесів, що відбуваються на певному економічному об’єкті.

У свою чергу, М. Крестінський зазначає, що оперативне обслуговування – це система гласних і негласних заходів. Цю точку зору поділяють Г. Панфілов та В. Камиш. Я згоден із цими авторами, оскільки оперативне обслуговування є категорією ОРД, а остання згідно зі ст. 2 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» – це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

На мою думку, невиправданим є вилучення із джерел отримання оперативно значущої інформації гласних джерел та гласних заходів, що здійснюються на закріпленій території, об’єктах та лініях роботи з метою здобуття інформації про осіб, факти, місця та предмети, що становлять оперативний інтерес. Це може бути ознайомлення з діяльністю об’єктів господарювання, з’ясування стану збереження на них майна, отримання відомостей про господарську діяльність суб’єкта господарювання від податкової адміністрації тощо. Оперативний працівник ДСБЕЗ насамперед повинен виявляти осіб, у діях яких містяться ознаки злочину, і лише потім уживати заходів щодо його запобігання або розкриття. Тож можна дійти висновку, що ефективна діяльність співробітника ДСБЕЗ щодо виявлення, запобігання й розкриття економічних злочинів неможлива без якісно організованого інформаційного забезпечення, а особливістю боротьби зі злочинністю в сучасних умовах є  дедалі ширше використання різноманітної за своєю природою гласної інформації.

У п. 4 ст. 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року закріплено право оперативних підрозділів отримувати необхідні дані від підприємств, установ, організацій, органів державної влади чи місцевого самоврядування, громадських організацій та громадян.

Положення «Про Державну службу боротьби з економічною злочинністю» від 5 липня 1993 року визначило право оперативних підрозділів ДСБЕЗ залучати до здійснення ревізій і перевірок працівників Державної контрольно-ревізійної служби, фахівців відповідних міністерств, державних комітетів та інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ та організацій, одержувати від Національного банку та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії форм документів, довідки про банківські операції від підрозділів та організацій незалежно від форм власності, довідки і копії документів про операції і розрахунки з підприємствами, установами, організаціями.

Слід також зазначити, що джерелом інформації, яка надходить під час оперативного обслуговування, є й оперативний працівник, який діє легально. Підтверджує це розділ 2 Закону «Про міліцію», що забезпечує співробітникам ДСБЕЗ право на гласний доступ до інформації, потрібної у процесі оперативного обслуговування об’єктів та галузей економіки.

Отже, можна констатувати, що використання гласної інформації також є складовою оперативного обслуговування.

Загалом гласно та негласно здобута оперативно-розшукова інформація стає предметом аналітичної розвідки. Відомо, що протягом певного часу у складі служби діяли спеціалізовані групи, які, використовуючи методику економіко-правового аналізу, забезпечували високу ефективність роботи з виявлення криміногенних обставин, характерних для виробничої сфери, сфери обслуговування, обліку товарних і грошових операцій. Безперечно, без якісної інформаційно-аналітичної роботи підрозділи ДСБЕЗ успішно функціонувати не можуть. Тому такого роду структури обов’язково мають бути у складі оперативних підрозділів ДСБЕЗ. Однак сьогодні для успішної боротьби з економічною злочинністю кількість аналітиків у складі підрозділів ДСБЕЗ є вочевидь недостатньою, тому автори вважають ефективнішим такий підхід до вирішення цього питання: закріплення аналітичної розвідки як одного з напрямів діяльності оперативно-пошукових підрозділів. Так, відповідно до Настанови з організації й тактики роботи оперативно-пошукових підрозділів ОВС МВС РФ ця служба зобов’язана аналізувати зовнішню та внутрішню інформацію з метою виявлення негативних тенденцій злочинності,  віднайдення вірогідних причин та чинників, що ускладнюють оперативну обстановку, а також віднайдення конкретних осіб, які спроможні впливати на її подальший розвиток, та ін. Тут необхідно наголосити, що здійснений авторами аналіз повноважень підрозділів розвідки МВС Російської Федерації свідчить, що вони мають можливість здобувати, аналізувати, оцінювати, систематизувати інформацію, яка цікавить підрозділи ДСБЕЗ. До того ж остання є не фрагментарними «сирими» відомостями, а відповідно обґрунтованими аналітичними документами, що заповнюють прогалини в інформації, здобутій винятково силами підрозділів ДСБЕЗ. З огляду на це нині набуває актуальності взаємодія підрозділів ДСБЕЗ і розвідки для ефективного обслуговування спільними зусиллями об’єктів та галузей економіки.

Отже, оперативне обслуговування сьогодні – це комплекс традиційних (використання агентури, особистий пошук) і нетрадиційних (внутрішня розвідка, аналітична розвідка, розвідувально-агентурна робота) заходів, які, доповнюючи один одного, забезпечують надходження до оперативних підрозділів ДСБЕЗ інформації про економічний об’єкт або галузь економіки.

У дещо іншому аспекті оцінює оперативне обслуговування Л. Кім, вважаючи, що ця діяльність охоплює  водночас з оперативно-тактичними й організаційні заходи.

Організаційні особливості оперативного обслуговування зумовлені трансформацією форм власності в країні, розвитком підприємницької ініціативи та розширенням у зв’язку з цим кола суб’єктів, які здійснюють оперативне обслуговування відповідних об’єктів сфери економіки. Сьогодні з’явилися принципово нові елементи в оперативному обслуговуванні об’єктів та галузей економіки: ця функція зосереджена в різних оперативно-розшукових службах, передусім у Державній службі боротьби з економічною злочинністю. Водночас право здійснювати оперативне обслуговування об’єктів та галузей економіки одержали і спеціальні підрозділи боротьби з організованою злочинністю, оперативні підрозділи податкової міліції, спеціалізовані підрозділи Служби безпеки.

Тож, із точки зору організації, можна констатувати, що загалом нинішнє оперативне обслуговування – це багатосуб’єктна оперативно-розшукова функція, що пояснюється її зосередженням у різних відомствах, які уповноважені законодавцем здійснювати ОРД.

У зв’язку з цим, по-перше, особливої актуальності набуває такий елемент організації оперативного обслуговування, як взаємодія між цими органами. По-друге, зважаючи на перехід економіки України до ринкових відносин та значне поширення приватної форми власності, потребують удосконалення й організаційні заходи оперативного обслуговування в межах зазначених вище відомств.

У більшості наведених визначень неповною мірою враховується одна з найхарактерніших особливостей оперативного обслуговування території – її комплексний характер, який виявляється не лише у тому, що в процесі цієї роботи вирішуються комплексні завдання боротьби зі злочинністю (запобігання, розкриття злочинів, розшук злочинців, які переховуються, тощо), а й передусім у тому, що в ній беруть участь різні ланки системи ОВС, котрі здійснюють оперативно-розшукові функції, а також у тому, що оперативні підрозділи виконують поставлені перед ними завдання на різних рівнях (МВВС, РУВС, УВС, ГУВС, МВС) та в неоднакових умовах оперативної обстановки (поєднуючи організаційно-управлінські, організаційно-тактичні та оперативно-тактичні заходи).

Учені мають різні погляди щодо того, чи входить до складу оперативного обслуговування діяльність із виявлення й усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів, запобіганню та розкриттю злочинів, тобто профілактична.

М. Перепелиця та О. Судаков, визначаючи поняття та зміст оперативного обслуговування, зауважують, що «за межами оперативного обслуговування» залишається така тактично-організаційна форма ОРД, як оперативно-розшукова профілактика [6].

Акцентування уваги лише на пізнавальному аспекті ОРД призводить до обмеженого розуміння роботи з оперативного обслуговування. Саме по собі пізнання не відбиває сутності ОРД, найважливішим елементом якої є перетворювальна діяльність. У спеціальній літературі констатується, що оперативно-розшукова діяльність ОВС складається з двох органічно взаємопов’язаних частин: пізнавальної – пошук, збирання, аналіз та оцінка відповідної інформації; та діяльної – практична реалізація отриманої інформації. Пізнання формує знання, на підставі яких з’являються мета й мотиви людських учинків. Оперативно-розшукова інформація як продукт пізнавальної діяльності є окремим різновидом соціальної інформації, що відбиває відносини, які дають можливість розробити конструктивний комплекс завдань боротьби зі злочинністю. Водночас слід враховувати, що пізнання в процесі ОРД є не лише ретроспективним, воно також спрямоване до явищ, що відбуваються нині, а у зв’язку з проблемою запобігання злочинам – забезпечує прогнозування майбутнього. Ця особливість пізнавальної діяльності визначає своєрідність її діяльної частини і спонукає до необхідності розглядати осіб, які становлять оперативний інтерес, та умови, що призводять до вчинення злочинів, не тільки як джерело отримання інформації, а й як об’єкт впливу.

Тож вважаємо необґрунтованим і однобічним підхід до визначення змісту оперативного обслуговування, який не передбачає конструктивних заходів, спрямованих на вчасне запобігання, швидке й повне розкриття злочинів. Викладена точка зору підтверджується аналізом інших визначень оперативного обслуговування. Так, В. Пилипчук визначає оперативне обслуговування території, об’єктів та ліній роботи як систему постійно здійснюваних оперативно-розшукових заходів для отримання та реалізації інформації про осіб, факти й предмети, що становлять оперативний інтерес, але помилково відносить його до одного з напрямів діяльності карного розшуку. Оскільки  напрямами ОРД є організація розшукової роботи ОВС (розшук осіб, які вчинили злочини і переховуються від слідства та суду, безвісти зниклих), організація боротьби зі злочинами неповнолітніх, організація боротьби з організованою злочинністю і діяльність за цими напрямами реалізується в процесі оперативного обслуговування території того чи іншого регіону, вважаємо недоцільним теоретично відносити оперативне обслуговування до одного з напрямів ОРД.

Найповніше взаємозв’язок та діалектична єдність пізнавальних і конструктивних елементів ОРД, що здійснюється в процесі оперативного обслуговування, відстежуються  у визначенні Г. Панфілова, який під оперативним обслуговуванням території, об’єктів та підоблікових елементів співробітниками підрозділів карного розшуку розуміє комплекс гласних і негласних оперативно-розшукових заходів, що систематично проводяться на закріпленій території, об’єктах та лініях з метою отримання й реалізації інформації про осіб, факти, місця та предмети, які становлять оперативний інтерес. На його думку, реалізується отримана інформація шляхом проведення роботи із запобігання та розкриття злочинів, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли, а також з відшкодування шкоди, завданої внаслідок учинення злочинів.

Одним з основних видів інформації, що надходить до оперативного працівника під час оперативного обслуговування, є повідомлення про чинники, які зумовлюють учинення економічних злочинів. Як відомо, загальний зміст профілактики – виявлення та усунення причин та умов, що сприяють скоєнню злочинів. Якщо оперативний працівник у процесі оперативного обслуговування стикається з чинниками, що свідчать про появу обставин та умов для вчинення злочину, він зобов’язаний їх усунути. У такий спосіб під час оперативного обслуговування оперативні підрозділи ДСБЕЗ та інших правоохоронних структур хоча й частково, але виконують оперативно-профілактичну функцію. Попри дискусійний характер проблеми науковці розглядають оперативне обслуговування як інформаційну систему, що безперервно функціонує та має кінцевою метою вчасне запобігання, виявлення й забезпечення розкриття розкрадань й інших економічних злочинів.

Тут доцільно звернутися до визначення Б. Богданова, який тлумачить оперативне обслуговування як систему здійснюваних ОВС заходів із метою вчасного реагування на негативні причини вчинення злочинів, що сприяють їх умовам, запобіганню, припиненню та забезпеченню розкриття розкрадань державного майна й інших зловживань [3].

Отже, змістовими елементами поняття оперативного обслуговування є:

– система заходів, спрямованих на отримання інформації;

– отримання інформації з гласних та негласних джерел;

– безперервність здійснення належних заходів;

– організаційний, тактичний та оперативно-розшуковий характер заходів;

– визначеність території чи об’єктів обслуговування;

– кінцева мета – запобігання злочинній діяльності, розкриття та розслідування злочинів.

Отже, можна дійти такого висновку: оперативне обслуговування – це система постійно здійснюваних організаційних, тактичних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на отримання (з гласних та негласних джерел) об’єктивної, вірогідної, реальної інформації про стан функціонування об’єкта (осіб та факти, що становлять оперативний інтерес), яка використовується з метою запобігання злочинній діяльності, розкриття та розслідування злочинів. Зазначимо, що оперативне обслуговування – це не звичне поняття, якому можна дати закінчене, логічно правильне визначення.

Воно може розкриватись у нових термінах і з нових сторін, наповнених соціально-політичним змістом. Однак, на нашу думку, жодне з найвдаліших визначень не відтворює його антиномічної природи. У цьому контексті оперативне обслуговування слід розглядати як тимчасовий спосіб організації, притаманний суспільству, яке розвивається на основі внутрішніх суперечностей, тобто суспільній системі, що містить у собі історично зумовлені диспропорції, такі, як соціальна нерівність, злочинність тощо.

 

Джерела

1. Атмажитов В. М., Илличев В. А. Организация оперативного обслуживания по линии УР – важное направление повышения уровня раскрытия преступлений // Теория и практика раскрытия преступлений оперативно-розыскными аппаратами ОВД. – М.: Академия МВД СССР, 1986. – С. 24.

2. Берлач А. І. Зміст та особливості оперативного обслуговування фінансової діяльності суб’єктів сільгоспвиробництва // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України (Ч. 2). – К., 2002. – № 2. – С. 80–90.

3. Богданов Б. Е. Основы организации оперативного обслуживания аппаратами БХСС объектов и отраслей народного хозяйства. – М.: Академия МВД СССР, 1979. – 173 с.

4. Капітанський А. І. Сутність та поняття оперативного обслуговування // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України (Ч. 2). – 2002. – № 3. – С. 93–105.

5. Лекарь А. Г. К вопросу о сущности оперативного обслуживания. – М., 1981. – С. 43.

6. Перепелиця М.  М., Судаков О. Е. Інститут оперативного обслуговування, його суть та значення для вирішення завдань оперативно-розшукової діяльності у сучасних умовах // Актуальні питання ОРД та боротьби з організованою злочинністю. – Львів, 1997. – Вип. 6. – С. 50–60.

Автор: Олександр Ільницький

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Уряд перепризначив голову Держаудитслужби на новий 5-річний термін Сьогодні, 19 квітня

Глава МЗС Латвії за те, щоб знову заявити про перспективу членства в НАТО для України Сьогодні, 19 квітня

Від завтра, 19 квітня, розпочнеться прийом заявок на отримання "карантинних" 8 тисяч Вчора, 18 квітня

Посол закликав Німеччину допомогти Україні якнайшвидше вступити в НАТО Вчора, 18 квітня

"Укрнафта" за минулий рік отримала чистий прибуток у 4,3 мільярда 17 квітня

Росія пригрозила депортувати 150 тисяч нелегальних мігрантів з України 16 квітня

Новини 16 квітня: продаж Приватбанку, акції Tesla та Facebook на українській біржі 16 квітня

Зеленський розповів про підсумки переговорів із Макроном та Меркель 16 квітня

ЄС аналізує ситуацію з обмеженням Росією свободи судноплавства біля Криму 16 квітня

Прокуратура і фіскали проводять 85 обшуків в учасників конвертцентрів 16 квітня