№7, квітень 2006

Формування правового механізму взаємодії України з Радою Європи та Євросоюзом

Важливим для правової системи України на нинішньому етапі її розвитку є формування конституційно-правового механізму взаємодії правової системи нашої держави з правовими системами Ради Європи та Євросоюзу, який фіксував би конституційно-правові засоби, що забезпечують узгодження міжнародного та національного права. Конституція України визнає міжнародні договори складовою частиною національної системи законодавства. Проте відсутність чітких положень про пріоритет норм і принципів міжнародного права, неузгодженість положень щодо співвідношення міжнародного та національного права в чинній системі законодавства породжує юридичні колізії, знижує ефективність правозастосування. Так, неузгоджені положення ІІ розділу та ст. 9 Конституції України; низка законопроектів не містить положень стосовно основних принципів взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України, які не включено й у Конституцію України.

Правовий механізм взаємодії Ради Європи та України мав би передбачати такі правові засоби, зокрема процедури:

1) основні принципи такої взаємодії, що засновані на положенні про пріоритет загальновизнаних принципів і норм міжнародного права: верховенства права Ради Європи в разі виникнення колізій; взаємопов'язаності та взаємодоповнюваності права Ради Європи та України; співробітництва, добросовісного виконання зобов'язань перед Радою Європи, захисту прав людини;

2) визначення та законодавче закріплення автономних сфер регулювання; зокрема сфера правового регулювання Ради Європи визначається її цілями, а України – завданнями української держави. При цьому міжнародні договори, що є частиною національного законодавства, мають пряму дію, а в разі колізій – пріоритет щодо інших джерел права;

3) визначення правових засобів взаємодії правових систем Ради Європи та України (конвенцій, рекомендацій, резолюцій), створення нормативно-правової бази щодо впровадження правових актів Ради Європи, створення механізму реалізації їхніх положень у юридичній практиці України;

4) узгодження змісту джерел права з правовими стандартами Ради Європи (зокрема створення загальнодержавної програми, яка передбачала б характеристику та комплексну оцінку всього нормативного масиву Ради Європи, визначення пріоритетів приєднання з позицій національних інтересів та можливостей України). Складовою частиною механізму взаємодії Ради Європи та України має бути колізійно-правовий механізм, що складається із засобів запобігання та подолання колізій.

А запобігання юридичним колізіям мало б досягатися завдяки таким правовим засобам, зокрема процедурам: 1) визнанням Україною основних принципів права Ради Європи та їх упровадженням у національну систему джерел права; 2) визначенням правових стандартів Ради Європи та критеріїв співвідношення з ними нормативно-правових приписів, що містяться в національній системі джерел права; 3) врахуванням загальних і специфічних вимог під час входження нормативних приписів джерел права Ради Європи в правову систему України; 4) визначенням випадків, коли під час впровадження норм права Ради Європи є потреба у створенні спеціальних актів; 5) фіксацією положень про взаємодію права Ради Європи та України в Конституції та законах; 6) врахуванням міжнародних зобов'язань України в законопроектній діяльності; 7) прогнозуванням потенційних колізій і заходів щодо їх запобігання; 8) врахуванням правил щодо конкуруючих норм.

Подоланню юридичних колізій сприяє участь України в діяльності Ради Європи; гармонізація законодавства з нормативними положеннями джерел права Ради Європи; дотримання всіх процедур щодо дії міжнародних договорів та їх упровадження в національну правову систему; виявлення особливостей джерел права Ради Європи; використання порівняльно-правових засобів дослідження правових систем Ради Європи та України й виявлення спільного правового поля їх взаємодії; систематичність дій у цій сфері; наявність фахівців, які мають навички в цій сфері діяльності.

Правовий механізм взаємодії правових систем Євросоюзу та України повинен передбачати такі правові засоби, зокрема процедури:

1) визначення основних принципів такої взаємодії: верховенства та прямої дії права Співтовариств; впровадження норм права Співтовариств та юрисдикційної їх захищеності судовими інстанціями Євросоюзу та держав-учасниць;

2) визначення автономних сфер регулювання: у Євросоюзі це сфери зовнішньої політики та безпеки, а також юстиції та внутрішніх справ; сфера самостійного регулювання у правовій системі України буде звужуватися за рахунок розширення спільної сфери регулювання (інтеграційних відносин); важливим є виявлення пріоритетних напрямів адаптації законодавства України до нормативно-правових приписів Євросоюзу;

3) визначення правових засобів і способів взаємодії: гармонізації та уніфікації законодавства;

4) узгодження норм права Євросоюзу та України: створення переліку нормативних актів, які потребують внесення змін згідно з нормативними приписами джерел права ЄС; узгодження понять і термінів національного права та права ЄС; підготовка проектів узгоджувальних законів щодо права ЄС; підготовка юристів-спеціалістів зі знанням права Євросоюзу; запровадження експертизи проектів нормативно-правових актів на відповідність праву ЄС.

Складовою частиною правового механізму взаємодії Євросоюзу та України є колізійно-правовий механізм. Він базується на необхідності визнання основних принципів права ЄС, гармонізації та уніфікації нормативно-правових приписів, впровадженні їх у національну систему джерел права, забезпеченості та захищеності їх Судом Співтовариств. Реформування правової системи України на підставі цих засад, створення чи уповноваження органів держави на виконання інтеграційних завдань, зближення нормативно-правових масивів Євросоюзу та України – все це сприяє запобіганню юридичним колізіям.

Для ефективності правового механізму взаємодії Ради Європи, Євросоюзу та України важливим є формування системи правових засобів і заходів, які забезпечували б інтеграційні процеси на кожній зі стадій відповідними способами. Така система заходів має включати: 1) порівняльно-правове дослідження правових систем Євросоюзу, Ради Європи та України, виявлення їх особливостей; 2) визначення оптимальних форм здійснення гармонізації та уніфікації і відповідних засобів їх здійснення; 3) визначення видів та рівнів гармонізації й уніфікації та сфер і меж їх застосування; 4) виявлення умов здійснення цих процедур; 5) створення відповідних колізійних механізмів; 6) узгодження термінології; створення словників термінів і понять.

На жаль, у національному законодавстві має місце підміна європейських правових термінів і понять, зокрема й терміна "адаптація".

Тож слід зважати на те, що адаптація є складовою частиною правової інтеграції. Адаптація (лат. – adaptatio) трактується як пристосування тих чи інших явищ до навколишнього середовища, умов існування; зміна їх форми чи змісту під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників.

У юридичному словнику "адаптація" трактується як пристосування чинних внутрішньодержавних правових норм до нових міжнародних зобов'язань без внесення будь-яких змін до його законодавства1 .

У міжнародно-правовій літературі деякі автори серед форм узгодження міжнародного та національного права називають трансформацію, а одним з її різновидів – адаптацію2. А дехто відмовляється від терміна "адаптація". Так, С. Черніченко зазначає, що "адаптація (пристосування) наявних норм внутрішньодержавного права до будь-яких положень міжнародного права не повинна розглядатися як самостійний вид трансформації, бо при цьому не відбувається змін у внутрішньодержавному законодавстві, внутрішнє право вже узгоджено з міжнародним і вже забезпечує здійснення останнього"3 . Таке змішування, підміна термінів спостерігається й під час створення офіційних документів, які відображають інтеграційні процеси, зокрема в Україні.

Погоджуючись із тим, що сам адаптаційний процес не змінює внутрішньодержавне законодавство, водночас слід зазначити, що ці зміни забезпечуються відповідними інтеграційними способами.

Право є різновидом адаптаційних механізмів, а правова адаптація – процесом пристосування правових систем з метою зближення, досягнення узгодженої взаємодії. Одним із основних різновидів правової адаптації є нормативно-правова, що полягає у пристосуванні нормативно-правових приписів у межах відповідної (національної, міжнародної) правової системи з метою досягнення узгодженої взаємодії, адаптаційних цілей.

Що складніша система, то більша потреба у створенні ефективного адаптаційного механізму, який забезпечував би досягнення інтеграційних цілей. Водночас можливості нормативно-правової адаптації обмежені національними особливостями правового розвитку, що формуються в ході історичного розвитку національної правової системи.

Ефективність адаптаційного механізму залежить від правильного вибору, відповідних способів інтеграції, важливими серед яких є гармонізація та уніфікація.

Під гармонізацією законодавства розуміється процес цілеспрямованого зближення та узгодження нормативно-правових приписів на підставі загальних мінімальних правових вимог (стандартів), що здійснюється шляхом усунення юридичних розбіжностей (через утвердження насамперед спільних правових принципів).

Уніфікація ж законодавства має трактуватися як процес зближення законодавства шляхом встановлення чи запровадження в національні правові системи однакових (уподібнених) норм права (нормативно-правових приписів).

Адекватне застосування цих понять матиме безпосередній вплив на досконалість правового механізму взаємодії.

Необхідною умовою належного функціонування правового механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України є фіксація основних його положень у Конституції та спеціальних законах України, визначення в них співвідношення міжнародного універсального права, права Ради Європи, Євросоюзу та України. Реалізація цих засобів буде ефективніша за умови їх внесення до системи основних вихідних засад Єдиної концепції реформування правової системи України. Така концепція має охопити інституційну (законодавчі, виконавчі, судові, контрольно-наглядові органи), функційну та нормативну частини правової системи України загалом.

Вихідними положеннями концепції мають бути такі:

1) правова реформа за своєю сутністю є реформою національної правової системи України;

2) правова реформа має визначатися як комплекс юридичних та інших заходів, спрямованих на формування чи трансформацію структури правової системи з метою забезпечення належного рівня її функціонування та розвитку відповідно до основних цілей;

3) реформування правової системи повинно відбуватися паралельно з реформуванням економічної, політичної та інших підсистем соціальної системи українського суспільства;

4) реформування сучасної правової системи України має відбуватися відповідно до основних стратегічних напрямів розвитку України, зокрема її правової інтеграції з європейськими міждержавними правовими системами;

5) відповідно до структурних частин правової системи (інституційної, функційної, нормативної) процес реформування повинен охопити: органи держави та інших суб'єктів, що створюють, застосовують, здійснюють тлумачення та реалізацію юридичних норм; правотворчу, правозастосовчу, правотлумачну та правореалізаційну діяльність; систему права та систему законодавства (джерел права) України.

Основними шляхами здійснення правової реформи можна вважати:

– реформування державного апарату через зміну його функцій, повноважень відповідних органів, створення нових і ліквідацію тих органів, у функціонуванні яких відпала потреба; підвищення вимог до професійної культури, державних службовців; формування правової бази щодо статусу та порядку діяльності низки державних органів;

– підвищення ефективності правотворчої, правозастосувальної діяльності відповідних суб'єктів; визначення критеріїв оцінки їхньої діяльності;

– реформування системи права шляхом визначення в ній місця та ролі міжнародно-правових принципів і норм, на основі яких сформувати основні принципи права України, сутність і напрями правового регулювання, побудову оптимальної системи права;

– структурування системи права шляхом визначення в ній за предметним (галузевим) критерієм необхідності, місця та значущості наявних правових інститутів, галузей права й створення нових, а також встановлення критеріїв поділу на публічне та приватне право; визначення основних джерел права України (та можливості появи в ній нових), встановлення ієрархічних та інших зв'язків між ними;

– визнання засадничим принципу пріоритетності загальновизнаних норм і принципів права для державної програми законодавчих робіт;

– створення кодифікованих і консолідованих актів, які охопили б основні галузі (сфери) правового регулювання, зменшили кількість підзаконних актів і змінюваність нормативно-правових актів України;

– визначення основних засобів і процедури приведення правової системи України, особливо її нормативної частини, у відповідність з міжнародними, зокрема європейськими, правовими стандартами.

Концепція правової реформи в Україні повинна містити вихідні положення щодо формування правового механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України. Основи такої взаємодії мають визначатися нормами Конституції та Закону України "Про міжнародні договори України".

Джерела

1 Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1998. – VI. – С. 8–9.

2 Черниченко С.В. Личность и международное право. – М.: Международные отношения, 1974. – с. 49 – 53.

3 Черниченко С.В. Теория международного права: В 2-х т. – М.: НИМП, 1999. – Т. 1: Современные теоретические проблемы. – С. 162.

Автор: Людмила ЛУЦЬ

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Парламент Греції не зміг оголосити вотум недовіри уряду Сьогодні, 29 березня

Молдова не підтверджує дані про проліт ракет своєю територією під час удару РФ по Україні Сьогодні, 29 березня

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня