№23, грудень 2008

Здавна Київщина за магдебурзьким правом жилаЗдавна Київщина за магдебурзьким правом жила

Сьомого грудня в Україні відзначають День місцевого самоврядування. І це не випадково. Саме цього дня 1990 року було ухвалено Закон «Про місцеві ради народних депутатів
в Українській РСР та місцеве самоврядування».
Він став наріжним каменем правового забезпечення самоврядних громад. А вже 1997 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», який відповідно до Конституції визначив систему та гарантії місцевого самоврядування в нашій державі, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Про діяльність самоврядної громади столичної області на прохання редакції розповідає голова Київської обласної ради Володимир МАЙБОЖЕНКО.

 

МАЙБОЖЕНКО Володимир Володимирович народився 1965 року в місті Києві. 1998 року закінчив відділення політології філософського факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Трудову діяльність розпочав у 1985 році на посаді директора дитячого спортивного клубу «Спарта». З 1989 по 1994 рік — заступник директора сільгосппідприємства «Деталі - 99» та промислового підприємства «Обрій» у місті Вишгороді.

Пізніше працював директором промислово-торгової фірми «ДВК», керівником секретаріату Всеукраїнської громадської організації «Інтелектуальний Форум України», був заступником голови ради фонду «Україна — ХХІ століття». У квітні 2006 року обраний головою Київської обласної ради.

— Історичні джерела свідчать, що перші паростки самоврядування на Київщині з’явилися ще в XIV столітті з надбанням багатьма містами та регіонами магдебурзького права. Нині на теренах області діє 685 територіальних громад. З них 11 міських, 30 селищних і 605 сільських. До органів місцевого самоврядування обрано 12 674 депутати, які здійснюють повноваження, визначені Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» та Основним Законом держави.

У місцевих радах столичної області співпрацюють представники всіх  провідних політичних партій країни, презентовані галузі народного господарства, освіта, культура та медицина. Мають своїх представників в органах місцевого самоврядування також приватні підприємці та пенсіонери. Переважна більшість депутатського корпусу — люди середнього віку з багатим досвідом громадської роботи.

Без перебільшення скажу, що місцеве самоврядування на Київщині сьогодні має колосальний потенціал. Воно здатне і прагне до саморозвитку. І це, на мою думку, є тим важливим орієнтиром, про який ми не можемо забувати, коли говоримо про реформу територіальної організації влади. Ми всі нарешті збагнули, що потрібна така система державного управління, яка враховувала б передовсім інтереси людей, які мешкають на конкретній території.

А забезпечити це може лише розвинена і фінансово спроможна система місцевого самоврядування. Водночас вважаю, коли ми говоримо про системний розвиток місцевого самоврядування, то повинні розуміти, що він має бути насамперед спрямований на те, аби люди могли здобути освіту, мали гарантії на охорону здоров’я, були  захищені соціально.

— Володимире Володимировичу, в чому, на вашу думку, полягає проблемність втілення принципів місцевого самоврядування?

— Як на мене, то це передовсім — делегування повноважень місцевим органам влади і  їхня спроможність реалізувати надані права. Для цього має бути кадрова, ресурсна, а головне фінансово-матеріальна автономія. Думаю, що висловлю спільну думку всіх представників територіальних громад області:  ці питання є визначальними не лише для органів місцевого самоврядування, а й для стратегічного розвитку будь-якого регіону.

Ми маємо усвідомлювати, що місцеве самоврядування — це не просто форма організації влади на місцях, а найважливіший інструмент демократичного управління. Основа делегування в усьому  цивілізованому світі — принцип, згідно з яким держава не бере на себе відповідальність за питання, котрі можна успішно вирішувати на місцевому рівні.

Наприклад, це може бути укладення угод про співпрацю між органами місцевого самоврядування та місцевими державними органами виконавчої влади. В Київській області вже діє така форма співробітництва. Вона сприяє забезпеченню спільних інтересів територіальних громад і виконанню програм розвитку області на 2006—2011 роки. Угоду укладено понад рік тому і вона визначає механізми співпраці в усіх сферах діяльності: бюджетній, соціально-економічній та гуманітарній, а також у реалізації прав усіх територіальних громад.

До речі, такі угоди на Київщині запроваджено на рівні районних рад і місцевих державних адміністрацій. Крім того, маємо ще один важливий документ, яким керуємося у своїй повсякденній роботі. Це Європейська хартія місцевого самоврядування, де зазначено, що в процесі прийняття рішень, які стосуються місцевих влад, її положення є визначальними.

Відповідно до Конституції та Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» програми соціально-економічного та культурного розвитку мають затверджувати виключно ради. Отже, саме вони і зобов’язані контролювати виконання цих програм. Тобто, делегуючи виконавчим органам певні повноваження для розробки конкретних програм, ради водночас мають брати на себе відповідальність не лише за їх схвалення, а й виконання.

Безперечно, стратегію розвитку місцевого самоврядування мають розробляти фахівці, але  визначення тактики впровадження — і це цілком логічно — за представницькими органами, котрі знають, як і що треба робити для ефективного розвитку територіальної громади. Вважаю, що виконавчі органи мають узгоджувати свої дії з депутатами місцевих рад, бо лише їм довірили свої  інтереси  виборці.

Представницькі органи  обирає громада, а це не лише дає великі права, а й покладає обов’язки, потребує високого професіоналізму. Звичайно, трапляється, коли окремі сільські голови, отримавши печатку й ключі, не звітують перед громадою, не обстоюють її інтересів. Але загалом це нетипово для  місцевого самоврядування нашого краю. Обласна рада дбає про зростання фахового рівня  керівників територіальних громад. Регулярно проводимо семінари, наради, конкурси на кращого посадовця органів місцевого самоврядування.

Так, нещодавно нами спільно з Управлінням по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Верховної Ради України проведено навчання керівників рад Київщини. З ініціативи Броварської районної ради  Інститутом підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України відкрито «Школу муніципального управління і розвитку». Сподіваємося, що саме тут новообрані депутати здобудуть належні знання, які допоможуть їм у справі подальшого розвитку місцевого самоврядування.

— Одним із ключових питань діяльності органів місцевого самоврядування є формування місцевих бюджетів. Які, на ваш погляд, є шляхи створення розгалуженої системи їх наповнення?

— Серед найважливіших — питання матеріально-фінансового характеру, які необхідно вирішувати під час реформування місцевого самоврядування. На мою думку, наповнення місцевих бюджетів має відбуватися насамперед за рахунок сплати податків підприємницькими структурами, що діють на відповідній території, де вони зареєстровані.

Ще одним джерелом наповнення місцевого бюджету мають стати створені комунальні підприємства районної, селищної чи сільської власності, які давали б надходження до бюджету. Це, до прикладу, може бути орендна плата за надання приміщень або заснування спільних господарських суб’єктів. Важливим є і створення позабюджетних фондів місцевого розвитку для інвестиційної діяльності. Такі фонди в області вже діють практично в кожному районі.

— Досить актуальним для місцевих громад сьогодні є питання використання землі та розпорядження нею.

— У цій сфері, я переконаний, є доцільним  запровадження конкурсної системи виділення земельних ділянок. Основне завдання органів місцевого самоврядування полягає в тому, аби земля мала справжнього господаря: поля не заростали бур’янами, хлібороби отримували високі врожаї. І право власності на землю в жодному разі не може шкодити інтересам окремої громади чи суспільства загалом, погіршувати екологічну ситуацію, а тим більше природні якості землі.

Сьогодні суб’єктами земельних відносин є не лише громадяни чи юридичні особи, а й органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельне законодавство України забезпечує право і на землю, і на її раціональне використання. Законодавчими актами передбачено невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними  громадами своїх прав щодо володіння, користування й розпорядження землею.

Самоврядування — це форма реалізації прав громадян на території, де вони мешкають. Люди, хоч би де вони жили — у селі чи місті, повинні мати право самостійно розв’язувати нагальні проблеми в межах повноважень, законодавчо закріплених за місцевими громадами. Виконавчими ж органами місцевого самоврядування, що презентують спільні інтереси, є, звісно, ради. У селах і селищах, районах і областях вони мають свою компетенцію, дія якої поширюється на закріплених  за ними територіях.

Певно, що нинішня система організації влади на місцевому рівні потребує вдосконалення з урахуванням загальноприйнятих європейських принципів. Передовсім необхідно здійснити деякі конституційні зміни, аби унормувати співвідношення повноважень місцевого самоврядування по вертикалі — від села до області. Адже лише так, на мою думку, можна забезпечити гарантований розвиток територій, позбавити їх від дотаційності.

Територіальна організація влади в Україні має насамперед забезпечувати проведення ефективної державної регіональної політики. Для досягнення цієї мети, я переконаний, необхідно чітко перерозподілити повноваження. Місцевому самоврядуванню не обійтися без ефективних механізмів співробітництва між органами державної виконавчої влади та представницькою владою на місцях.

Дуже сподіваюся, що настане час, коли всі політичні сили, депутати всіх рівнів, громадські організації й об’єднання, всі громадяни України стануть на захист конституційних норм і гарантій, обстоюватимуть інтереси та права територіальних громад, щоб забезпечити ефективний розвиток і функціонування місцевого самоврядування.

— Володимире Володимировичу, щиро вітаємо вас особисто, всю самоврядну громаду Київщини з Днем місцевого самоврядування. Хай здійсняться всі ваші задуми.

— Щиро вдячний колективу парламентського часопису і бажаю великих тиражів. Адже саме «Віче» є трибуною для самоврядних громад України.

 

Розмову вів Анатолій ДУПЛЯК.

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Вчора, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Вчора, 28 березня