Багаж поліщуків

Чорнобильська біда жорстоко перекроїла на свій розсуд долю кожної родини поліщуків, повністю зруйнувала створений і відпрацьований роками народногосподарський механізм району, позбавивши майбутнього колись квітучий куточок України.

І з таким невтішним багажем залишився Поліський район, який на Київщині зазнав найбільше лиха від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Але людина сильніша навіть за атомний смерч. Особливо тоді, коли нею рухає любов – до родини, до рідної батьківської хати, до землі, в якій покоїться вічним сном не одне покоління предків. Ось так і мої земляки, навіть у надзвичайно складних умовах сьогодення, важко, але самовіддано, з року в рік засівають ниву життя. І зеленіє ця невмируща нива поряд із страшно забрудненою радіоактивними відходами зоною відчуження. Тому так вражає всіх, хто приїздить до нас у район, сила життєствердного духу поліщуків.

І образа крає душу, коли деякі можновладці характеризують нас "як один із занедбаніших районів області, в якому люди роками не чули доброго слова, де людей примушували жити в суцільній брехні, де панував духовний занепад, де все потрібно розпочинати з нуля...".

Не можна на догоду політичним амбіціям перекреслювати всю історію Поліського району, 80-річчя якого ми нещодавно святкували. Не можна ображати й паплюжити всіх без винятку керівників, трудові колективи, що в надзвичайно складних умовах щоденно трудяться на цій землі.

Гуртом, разом з усіма територіальними громадами, сільськими головами, керівниками підприємств, трудовими колективами останнім часом у районі зроблено немало. Згідно з чорнобильською будівельною програмою газифіковано всі населені пункти, прокладено дороги з твердим покриттям, у 27 селах введено в дію системи водозабезпечення і збудовано дві станції знезалізнення води. У центральних селах побудовано нові ФАПи, магазини. Останнім часом з'явилися нові школи у Володарці та Залишанах. У селі Вовчків – будинок-інтернат для 50 дітей із неблагополучних багатодітних сімей, у Красятичах – два котеджі для лікарів та триповерховий 18-квартирний житловий будинок. За рахунок місцевого бюджету реконструйовано і введено в дію два клуби в селах Стещино та Млачівка, збудовано господарським способом клуб у Зеленій Поляні. Більшість шкіл обзавелись автономними міні-котельнями. А це не лише зручність і надійність теплозабезпечення, а й економія чималих державних коштів, левову частку яких "з'їдають" енергоносії.

Справжньою окрасою нового райцентру Красятичі стали парк відпочинку та районний музей. Однак радість завжди крокує поруч зі смутком. Зведений Меморіал відселеним селам у Чорнобильській зоні скорботно нагадує живим і ненародженим про ціну людської самовпевненості й зарозумілості. А ще – сільські кладовища, хоча й доглянуті, однак німотно волаючі до людей розкинутими хрестовиннями чорних хрестів. Але живим – жити, і при в'їзді до того чи іншого села подорожнього стрічає оригінальний знак із зображенням прапора та герба сільської ради.

Страшна за своїми наслідками на все живе випромінююча радіація, але стократ жахливіша руйнація людської душі. Мова не лише про ті брудні й розтлінні потоки "культурного" бруду, що виливаються на нас з екранів телевізорів чи деяких газетних шпальт. Підтинають крила навіть найбільшим оптимістам життєва неправда і політична гра. І запобігти психологічному, духовному чорнобилю покликані так звані соціальні центри.

Особлива наша турбота про дітей. Прагнемо зробити все можливе, аби вони не почувалися обділеними. Для обдарованих на базі Володарської школи створено районну музичну школу, придбано необхідні музичні інструменти. Майже всі школи комп'ютеризовано. Бібліотеки і клуби регулярно отримують нові книжки, спортивні секції і гуртки – спортінвентар.

Без минулого не може бути майбутнього. Тому районна влада знайшла кошти на видання книжки з історії району "Біль наш і гордість – Полісся". Бо пам'ять, родинна, історична, – це те, що робить нас людьми, а народ – гордою і цивілізованою нацією.

А скільки талантів серед наших жителів ми відкрили, організовуючи проведення в кожній сільській раді фестивалів народної творчості! 2001 рік – "Грай, гармонь", 2002-й – "Творчість поліських родин", 2003-й – "Добра тобі, мій рідний краю!", 2004-й – до 190-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка "Шевченко в нашім домі, в нашім серці", 2005-й – до 60-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні "Пісня, обпалена війною".

Лихо, життєві випробування згуртовують людей, добрих і щедрих роблять добрішими і щедрішими. Так поширилась у нас традиція збирати серед населення для пацієнтів районної лікарні овочі, фрукти, консервацію. Свого часу це була ідея В. Мотрича – колишнього голови райдержадміністрації, районної ради. На його долю випали чи не найважчі роки керування районом, але душевна теплота, добрі справи Василя Івановича ще довго нагадуватимуть нам про нього.

Соціальний захист населення, над яким спільними зусиллями щоденно працювали і працюють районна рада, райдержадміністрація, органи місцевого самоврядування, став у районі одним із головних напрямів діяльності. Соціальні працівники обслуговують 293 пенсіонерів – одиноких непрацездатних жителів району. Щороку традиційно організовуємо місячники милосердя з нагоди новорічно-різдвяних та великодніх свят. У ці дні особлива увага – пільговій категорії населення. Організовуємо вітання, надаємо посильну матеріальну допомогу ветеранам війни, праці, солдатським вдовам, багатодітним матерям. Для самотніх громадян похилого віку заготовляємо картоплю, консервацію. Сільські ради забезпечують їх дровами на зиму.

Щороку імена кращих людей заносяться до Почесної книги Поліського району. Багато матеріалів про наших славних земляків-поліщуків зібрано в новому районному історико-краєзнавчому музеї. Усе це є великим моральним стимулом у нелегкому повсякденному житті, живить почуття патріотизму, збагачує духовно, пробуджує благородство душі.

Ось так, у будні і свята, поодинці й усім миром, свідомі свого призначення на прабатьківській святій і грішній землі, ми прагнемо зберегти майбутнє нашої малої батьківщини. Бо розуміємо: збережемо і відродимо її – збережемо і відродимо й нашу велику Батьківщину. Так і буде, якщо йтимемо з повагою до людей, з любов'ю до Поліського краю, з вірою у краще майбутнє нашої держави.

Автор: Людмила КІНДРАТЕНКО