За що воювали українці?

22 червня 1941 року о 3 годині 30 хвилин фашистська Німеччина без оголошення війни здійснила напад на Радянський Союз. У складі її військ налічувалось 190 дивізій, що становило 5,5 млн. солдатів і офіцерів. У лавах Радянської армії на початку війни перебувало близько 5,4 млн. чол.

Сучасні історики беруть під сумнів панівну в радянській історичній науці тезу, ніби одна з головних невдач радянських військ на початку війни, це – неочікуваність нападу. Версія ця належить «батькові всіх народів» Йосипу Сталіну. Як відомо з документальних матеріалів, радянське керівництво регулярно інформували про підготовку Німеччини до війни. Військові частини, що першими прийняли бої на кордоні, виявили героїзм та надзвичайну витримку. Радянська армія в перші дні війни зазнала шалених втрат зброї, тисяч танків, гармат, мінометів, складів боєприпасів, які знаходились практично на кордоні й були захоплені ворогом. Мали місце і прорахунки командування.

Давно підраховано втрати техніки та зброї, людські втрати. Але чи вдасться колись вирахувати глибину того нещастя, яке принесла війна не тільки народові України, а й людям усієї Європи, усього світу?

Що означала війна для українців? Де «свої», а де «чужинці»? Чи палав патріотизмом українець, котрого за якихось сім-вісім років до цього радянський режим прирік на голодну смерть, перед очима котрого пронеслись жахи політичних репресій? Як захищати велику радянську батьківщину, що відібрала в тебе землю, свободу, а заразом і право на життя?

В. Б.