передплата Українською | In English

№10, травень 2008

Красу одвічну бережутьКрасу одвічну бережуть

Поділитися:

Нікому не спадало на думку полічити, скільки гектарів зелених насаджень припадає на кожного працівника «Київзеленбуду»? Повідомляємо: понад 13 (!) на кожного.

 

ЯВОРОВСЬКИЙ ПЕТРО ПЕТРОВИЧ,
генеральний директор Київського комунального об’єднання «Київзеленбуд»

Народився 1948 року.
У 1971 році з відзнакою закінчив лісогосподарський факультет Української сільськогосподарської академії.
Трудовий шлях розпочав із посади інженера Українського державного проектно-вишукувального інституту «Укрдіпроліс» (до 1991 року — Київської філії Всесоюзного проектно-вишукувального інституту «Союздіпролісгосп»), завершивши роботу в цьому закладі на посаді головного інженера.
У 1992 році запрошений у Київське комунальне об’єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на посаду начальника виробничого відділу.
1997 року призначений головним інженером, 1998-го — першим заступником генерального директора. З 2001 року працює генеральним директором цієї організації.
Петро Петрович нагороджений орденом «За трудові заслуги» IV ступеня (2006), за високу національну гідність, патріотизм та активну участь у розбудові Української держави отримав почесне звання «Лицар Вітчизни» та «Золотий Хрест» честі і звитяги (2007), лауреат Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна» (2007).

Враховуючи, до слова, й адміністративний апарат цього столичного об’єднання. І в тому, що наше рідне місто, попри страшну хаотичну забудову, засилля транспортних засобів усе-таки ще не перетворилося на кам’яні джунглі, величезна заслуга зеленбудівців і, зокрема, їхнього генерального директора, заслуженого працівника сфери послуг України, кандидата сільськогосподарських наук Петра ЯВОРОВСЬКОГО, котрого вітаємо з славним ювілеєм — 60-річчям.

Комунальне об’єднання «Київзеленбуд» (близько 3 тис. працівників) виконує роботи з озеленення та утримання зелених насаджень загального користування сельбищної частини м. Києва (понад 7 тис. га) та його міських лісів (34 тис. га).

 Під безпосереднім керівництвом Петра Петровича проведено реконструкцію київських парків: «Вічної Слави», ім. Т. Г. Шевченка, »Хрещатик», «Міського саду», «Молодіжного», «Перемоги», «Партизанської Слави» (1-ї черги), висаджено велику кількість дерев на дніпровських схилах, проведено озеленення території, прилеглої до реконструйованого залізничного вокзалу, організовано й проведено міські виставки квітів (2001—2007 рр.).

 На запитання щодо проблем галузі Петро Яворовський відповів: виховання в людей усвідомлення того, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять; залучення місцевим самоврядуванням коштів бізнес-структур, розміщених у зелених зонах, до фінансування робіт з озеленення; екологічне виховання підростаючого покоління.

На думку Петра Петровича, лише муніципальні міські служби зеленого господарства здатні забезпечити належний рівень благоустрою та безпечного утримання зелених насаджень загального користування, а для того, щоб Україна стала європейською державою, потрібні: відродження важкої і легкої промисловості; збільшення бюджетного фінансування фундаментальних і прикладних наукових досліджень, підготовка молодих учених; підвищення рівня освіти; створення таких економічних умов, за яких українцям не треба було б виїжджати за кордон на заробітки.


 

24 ТРАВНЯ – ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДЕНЬ ПАРКІВ

«Зелень» проти зелені

Чи потрібно нагадувати, що впродовж багатьох десятиліть столиця України з цілковитим правом пишалася назвою – «місто-сад»? А покоління людей старшого й середнього віку ще добре пам’ятають слова видатного американського художника Рокуелла Кента, широко розтиражовані радянською, зокрема українською, пресою: «Я бачив багато парків у містах, але місто в парку бачу вперше». Боюся, якщо форсований наступ на зелені «легені» столиці й надалі триватиме такими темпами, як нині, то вже незабаром справдиться сумне пророцтво колеги-журналіста з російськомовної київської газети: «Здесь будет город-ад».

Наші градоначальники вельми полюбляють називати Київ європейським містом, водночас чимало роблячи для того, аби відкинути його за лаштунки цивілізації. Ми аж ніяк не наближаємося до останньої, коли на мальовничих (завдяки ландшафту й зелені) територіях створюємо потворні кам’яні «мішки». Та в тій таки Західній Європі і влада, і самі жителі дбайливо бережуть кожен кущик, деревце! Ми можемо похвалитися тим само? Прогуляйтеся київськими парками наприкінці вихідних або святкових днів. Мало не на кожнім кроці надибуватимете на купи сміття та випалені до чорноти після шашличних розваг відпочивальників острівці землі. Замислимося, чи набагато кращі такі «шанувальники» природи від столичної влади, котру залюбки шпетять на всі заставки? Ну, та-а-к, масштаби дещо різні… А результат?

Старий Світ, починаючи з 1999-го, щороку 24 травня відзначає Європейський день парків, приурочений до дня створення в Швеції першого з дев’яти Європейських Національних парків (1909 р.). У найрізноманітніших видрукуваних українських календарях не вдалося відшукати згадки про цю дату. Мабуть, їхні укладачі страшенні реалісти: мовляв, до Європи нам, як до Місяця пішки. Гадаєте, вони мають рацію?..

Н. С.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №5/2016 №5
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата