Хто ще не записався в козаки?

Напередодні Водохреща в Севастополі було похмуро й вогко. Крізь густі хмари ледь-ледь пробивалися промені сонця. Цього дня городяни щиро дивувалися, ставши свідками незвичайного видовища: сонце осявало лише бані Володимирського собору в Херсонесі, а все інше було витримано в сірих тонах.

Проте наступного ранку природа вже дарувала людям по-справжньому весняний настрій. Щедро, по-кримському, світило сонце. Море, втомлене бурями й недавньою негодою, вилискувало сріблом. Хтось із місцевих жителів дійшов висновку: «Це козаки привезли тепло».

Під звуки церковних дзвонів севастопольці й гості міста рушили до храму. З-поміж святково вбраних людей вирізнялися українські реєстрові козаки в гарній формі. (Вони за багаторічною традицією завжди приїздять сюди з усіх регіонів України саме на Водохреще.) Як заведено, відстояли службу, запалили свічки, помолилися Богові.

Тут, у стародавньому місті, в урочистій обстановці щороку відбувається посвята в козаки. Севастопольці неодноразово спостерігали за цією подією, але, як з’ясувалося, цього разу бажаючих довідатися про давній ритуал було набагато більше, ніж у минулі роки. Інтерес до козацтва демонструють дорослі й діти. І навіть люди поважного віку.

Українських реєстрових козаків глибоко шанують у народі, бо вони вже неоднораз доводили, що є людьми слова. Козак сказав, козак зробив. Добропорядні й високоморальні, вони ці чесноти намагаються виховувати і в інших, проповідують беззастережну любов до свого народу та своєї Батьківщини. Їм і сьогодні не чуже поняття честі. Козаки переконані: все це забезпечить міцний фундамент здорового суспільства та благополуччя суверенної держави.

У справжнього козака все має бути в порядку: і дім, і душа. Тому в усі часи військо очолювала людина, здатна залишити в історії своє світле ім’я та добрий слід. Згадаймо видатного українського гетьмана Богдана Хмельницького. Чудова освіта, глибокий розум, порядність. Учасник багатьох воєн і козацьких повстань 20—30-х років XVII століття, він завжди пам’ятав про історичну відповідальність перед рідним народом. Так само самовіддано служили Вітчизні відомі козацькі полководці Петро Сагайдачний, Северин Наливайко, Іван Мазепа та інші.

Сьогодні Всеукраїнську організацію «Українське реєстрове козацтво» (УРК) очолює потомственний козак, гетьман Анатолій Іванович ШЕВЧЕНКО.

Він — ректор Державного університету інформатики та штучного інтелекту, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, доктор богослов’я, професор. А. Шевченко є також очільником Всеукраїнської партії духовності й патріотизму. У її лавах нині понад 70 тисяч козаків. Найчисленнішими є донецька, миколаївська, львівська та кримська обласні організації.

Уся діяльність українських реєстрових козаків спрямована на сприяння розвитку України як суверенної, самостійної, незалежної, демократичної та правової держави. На тверде переконання Анатолія Івановича, досягти цього можна лише через духовність і патріотизм.

— Іншого шляху немає, — підкреслює він.

Рух козацтва сприяв появі в Україні нових каплиць і храмів, розгортанню великої патріотично-виховної роботи з молоддю, збільшенню кількості бажаючих стати членами УРК, розширенню та зміцненню міжнародних зв’язків. Козаки сьогодні є в Канаді, США, Австралії, Великобританії. Їх усіх єднають високі почуття патріотизму й любові до українського народу.

Севастополь, куди на Водохреще приїжджають реєстрові козаки з усієї України, — благодатний ґрунт для відродження патріотичних традицій нашого народу. Тут кожна п’ядь землі полита кров’ю мужніх захисників міста, кожен камінь знає, якою нелегкою ціною завойовувався мир.

Українське реєстрове козацтво приділяє велику увагу патріотичному вихованню моряків Військово-морських сил України (ВМСУ). Це й безпосередні зустрічі з вояками, і цікаві лекції про славну історію козацтва. Усе спрямовано на відродження й утвердження високої духовності військовослужбовців, піднесення їхнього патріотизму. Козаки не на словах, а на ділі допомагають українському флоту. І цього разу приїхали до моряків не з порожніми руками. Привезли сучасну комп’ютерну техніку, що допоможе підвищити боєздатність усіх підрозділів і забезпечити їхню хорошу, якісну роботу.

У Анатолія Шевченка був прямий телевізійний ефір у славному місті, під час якого севастопольці могли поставити йому чимало запитань. Їх, зокрема, цікавило, чому козаки воліють хреститися в зрілому віці.

— Коли людина робить це усвідомлено, — відповів гетьман, — вона бере на себе відповідальність за свій учинок і розуміє, наскільки це серйозно. І це визначає все її подальше життя.

Оцінили севастопольці й мудрий вислів про те, що свобода справжнього козака ніколи не обмежує свободу інших людей.

Чи братимуть козаки участь у майбутніх виборах? Відповідь була позитивною.

— Ми збираємося обстоювати ідею єднання слов’янських народів, сприятимемо розвитку України як суверенної держави, — відзначив Анатолій Іванович.

Поза сумнівом, саме завдяки козакам, їхньому надихаючому прикладу серед севастопольців рік у рік стає дедалі більше загартованих людей, тих, котрі вже не бояться входити в холодну зимову воду. До речі, її температура в морі на Водохреще була аж ніяк не лагідна: плюс 8—9 градусів. Сміливо пірнувши, очільник реєстровиків особистим прикладом не лише довів, що козаки — народ безстрашний, а й продемонстрував свою чудову фізичну форму. Услід за гетьманом і його «військом» морські запливи, щоправда, на коротенькі дистанції, виконало чимало севастопольців.

Того дня на пляжі в Херсонесі зібралося так багато людей, що й яблуку ніде було впасти. З особливим інтересом за зимовим купанням козаків спостерігали севастопольські хлопчики. Один із них довго вмовляв бабусю дозволити і йому поплавати. Урешті-решт таки вмовив. Пірнувши, повернувся на берег щасливий і радісний. Не поспішав, поглядаючи на старших, перевдягатися в сухе. «Та ти, юначе, справжній козак!» — підбадьорив сміливця широкоплечий реєстровик, котрий також щойно вийшов з моря. Очі хлопчика світилися гордістю. 

Фото Дмитра СЕРДЮКА, Федора ФОМІНА.

Автор: Лучія ПУЗИКОВА