Повертаємо традиції

6 грудня – День Збройних Сил України

Шостого грудня святкуємо 16-ту річницю Збройних Сил України. Дехто вважає, що вони абсолютно недієздатні, інші бачать значний прогрес у впорядкуванні структури та умовах грошового забезпечення останніми роками. Немає сумнівів у тому, що ЗСУ стали більш відкритими для суспільства. Чого варта лишень створена в Міністерстві оборони «Біла книга 2006. Оборонна політика України», яка дає змогу пересічним громадянам дізнатися невідому раніше інформацію про українську армію.

Про актуальні теми реформування Збройних Сил, оптимізацію навчального процесу, ліквідацію частини військових кафедр та відродження традицій розповів заступник начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка полковник Віктор УлІЧ.

– Коли політики говорять про реформування збройних сил, це стосується переважно скорочення чисельності військовослужбовців чи відміни загальнообов'язкового призову. Модернізація, забезпечення умов для функціонування дієздатної контрактної армії не є предметом для дискусії. Нещодавно ваш інститут святкував 74 роки від дня заснування. Чи відчуваєте ви увагу й допомогу з боку держави і які позитивні зміни відбулися останніми роками ? Чи забезпечений житлом викладацький корпус?

– Хочу сказати, що чинна Державна програма розвитку Збройних Сил України до 2011 року передбачає оптимізацію не лише чисельності, а й структури ЗСУ. Під час приведення до присяги Президентського полку в листопаді 2007 року Віктор Ющенко наголосив, що гроші для розвитку Збройних Сил не є основним питанням, адже головне – підготовка умов для професійного виконання службових обов'язків.

Реформування Збройних Сил стосується й Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ми маємо багато ідей щодо цього. З огляду на серйозне реформування гуманітарної галузі у ЗСУ продовжуємо пошук моделей виховання, за ініціативою командування Військового інституту було проведено другий науково-практичний семінар на тему: «Основні напрями формування професійних якостей фахівців гуманітарної сфери відповідно до вимог Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006–2011 роки». За підсумками заходу пропозиції направили до Генерального штабу та Департаменту гуманітарної політики МОУ для підготовки доповіді Міністру оборони.

Житлове питання болюче для всіх Збройних Сил. Найбільша кількість не забезпечених житлом саме в київському гарнізоні. У нас своєї черги немає, вона загальногарнізонна. Але тут є позитивні зміни: торік 9 наших військовослужбовців отримали житло. У Військовому інституті в черзі стоять понад 100 осіб.

– У Військовому інституті регулярно проводять семінари та конференції, працюють програми обміну студентами. Чи важко реалізовувати такі проекти і як відбувається їх фінансування?

– Міжвузівські зв'язки нашого закладу вже стали традиційними. Напрацювання в нас є, маємо що показати й можемо поділитися досвідом роботи.

Приміром, з першого вересня поточного року за сприяння апарату військового аташе Республіки Греція, який узяв на себе всі витрати, у Військовому інституті почав працювати клас із підготовки фахівців грецької мови, найкращі з яких матимуть можливість поїхати до цієї країни на стажування. Також у нас постійно діють курси іноземних мов (англійської, французької, німецької, арабської).

– За умов переходу армії на контрактну основу на базі навчальних центрів і навчальних закладів відбуватиметься підготовка й перепідготовка військовослужбовців-контрактників. Це потребує збільшення практичної складової у виховному процесі. Чи готовий Військовий інститут до цього?

– Ми працюємо навіть з випередженням. Ще торік в інституті почали працювати курси перепідготовки з двох напрямів – геоінформаційних технологій та гуманітарної сфери. Потужна база Військового інституту дає можливість проводити їх кілька разів на рік і з офіцерським складом, і з контрактниками.

– За даними віце-прем'єр-міністра України Олександра Кузьмука, Державна програма розвитку Збройних Сил на 2007–2011 роки передбачає, що у 2007 роцi має бути 42,5 тисячі контрактникiв, у 2008 – 55, а в 2010 – 90 тисяч. Натомість з початку 2007 року на вiйськову службу за контрактом було прийнято тiльки 4931 особу, а звiльнено за цей перiод 3260. Виходить, немає кого перепідготовляти?

– Узагалі, контрактником має бути підготовлена людина, з певною базовою освітою й відповідними навичками. Групи психологічного відбору звертатимуть увагу саме на людей, для яких перепідготовка відразу, може, й не потрібна. Але, зважаючи на постійний розвиток і вдосконалення техніки, без навчальних центрів не обійтися. Військовий інститут готовий виконати будь-які завдання, поставлені Міністром оборони. Завдяки інтеграції інституту в Київський національний університет імені Тараса Шевченка, досвідченому професорсько-викладацькому складу маємо всі можливості для цього.

– Наскільки ефективні за нинішніх умов військові кафедри? Останнім часом відбувається так звана оптимізація, коли ці підрозділи в складі багатьох вузів ліквідують.

– Першочергова мета військової кафедри – якісно підготувати офіцера запасу. Якби в нашій державі працював інститут резервістів, де раз на три-п'ять років вони підвищували б військову кваліфікацію, це було б ефективно. Але наразі держава коштів для цього не має. Сьогодні напевно в Україні є вже більш як мільйон офіцерів запасу і це тоді, коли чисельність Збройних Сил становить 140–150 тисяч осіб. Тому Міністр оборони прийняв рішення оптимізувати систему підготовки, і нині Військовий інститут готує офіцерів запасу з 14 вищих навчальних закладів Києва, де кафедри було закрито.

– Чи поліпшилось у зв'язку з цим фінансування матеріально-технічної бази інституту? Студенти, які навчаються у Військовому інституті один раз на тиждень, скаржаться на відсутність практичної складової у навчальному процесі. За перший рік навчання вони лише тричі(!) вистрілили з пістолета Макарова...

– На військовій кафедрі якогось маленького вузу ви, напевно, не вистрілили б жодного разу. А ми маємо відповідні навчальні плани, поновили поїздки до навчального центру «Десна», де за місяць ви настріляєтеся, накрокуєтеся, і, я впевнений, рівень військової підготовки вас задовольнить. Проте чи буде набір студентів на навчання наступного року, поки що невідомо. Відповідна директива нам ще не надходила.

– А куди влаштовуються на роботу випускники Військового інституту?

– Ми чітко виконуємо державне замовлення – в інституті створено постійно діючу комісію з розподілення випускників, у складі якої й замовники з Міністерства оборони, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Державної прикордонної служби, Внутрішніх військ. У нас ще не було випадку, щоб хтось залишився без розподілення на офіцерські посади.

– Як мені відомо, ви брали участь в обговоренні плану заходів святкування 16-ї річниці Збройних Сил України. Чи можете розповісти докладніше?

– Справді, брав участь у нараді робочої групи з підготовки такого заходу. Цьогоріч трохи змінили формат святкування – прийнято рішення відійти від стандарту – спочатку врочисті збори, потім концерт, затим офіцерський бал. У Центральному будинку офіцерів Міністр оборони нагородить кращих військовослужбовців гарнізону. А на урочистості захисники Вітчизни прийдуть із дружинами. На балі, як і належить, будуть танці. Маємо намір повернути втрачені традиції. На Заході досі навчаються їздити верхи, фехтувати й танцювати.

До речі, наші військовослужбовці торік брали участь у такому балі в Королівській військовій академії Бельгії, де танцювали всі запрошені гості з 20 країн Європи.

– А курсанти вчаться танцювати у Військовому інституті?

– Безперечно, але тільки в художній самодіяльності. Для цього в університеті є всі можливості. До речі, наша викладачка-майор Оксана Андрійченко стала лауреатом конкурсу бальних танців «Танці з викладачами».

Розмову вів Олексій Сищук.