– Мені кави, будь ласка. – І'm sorry, what?..

або Іноземна мова як умова політичного комфорту

«Говорила мені мама: вчи, синку, іноземну мову!..» Схожу фразу частіше доводиться чути від людей переважно літніх. Тих, які «завдяки» радянській чи залізній, чи-то сталевій стіні десятиліттями асоціювали закордон лише з жувальними гумками, мільйонерами-рвачами, тотальною загрозою з боку НАТО, проституцією, бомжами та акціями протесту.

На планеті – близько 7 тисяч мов. З них майже тисяча – африканські, до 700 – папуаські. Точну кількість лінгвісти назвати не можуть. Більш як по 2 тисячі мов – в Азії та Африці. Це становить близько 60 відсотків від загальної кількості мов. Трохи більш як тисяча мов – у зоні Тихого океану. Це – 19 відсотків. Тисяча мов – в Америці, що становить 15 відсотків. Лише 225 мов існує у Європі. Це три відсотки від загальної кількості мов, що існують сьогодні у світі.

На Землі найпоширенішими є лише 40 мов. Ними спілкується близько 66 відсотків населення планети. Сім мов називають «світовими».

Кількість осіб, що володіють найпоширенішими мовами у світі становить: китайською (мандарин) – 1 мільярд 75 мільйонів, англійською – 514 мільйонів, іспанською – 425 мільйонів, російською – 275 мільйонів, арабською – 256 мільйонів, бенгальською – 215 мільйонів, португальською – 194 мільйони, малайсько-індонезійською – 176 мільйонів та французькою – 129 мільйонів.

Наприклад, у ООН лише 6 офіційних мов: англійська, французька, арабська, китайська, російська та іспанська. Офіційними в ЄС є всі 27 мов його країн-членів. Нещодавно болгарська та румунська набули такого самого офіційного статусу. Однак зрозуміло, попри декларативне рівноправ'я мов Євросоюзу з розширенням його кордонів дедалі помітнішою стає так звана європейська двомовність. У роботі більшості інстанцій, за винятком офіційних заходів, фактично використовують переважно англійську та французьку мови. Будь-якими іншими послуговуються залежно від ситуації чи події.

У Раді Європи, де Україна членствує вже 12 років, ситуація схожа. Офіційними мовами там незмінно залишаються французька та англійська. Усі документи, прес-релізи тощо поширюються переважно цими мовами. Однак під час сесійних засідань ПАРЄ перекладачі-синхроністи перекладають депутатські спічі десь дев'ятьма мовами. У тому числі російською, яка останніх років із чотири впевнено заволодіває документацією та офіціозом Ради Європи. У кулуарах представники делегацій пострадянських держав спілкуються поміж собою також російською.

Верховна Рада України V скликання створила 12 міжнародних делегацій: Національну парламентську групу в Міжпарламентському Союзі, Українську частину Комітету з парламентського співробітництва між Україною та ЄС, а також 10 постійних делегацій, зокрема, у ПАРЄ, ОБСЄ, ОЧЕС, НАТО, МА СНД, МА ГУАМ, МА ЄВРАЗЕС. Функціонувала також 81 депутатська група з міжпарламентських зв'язків із зарубіжними країнами.

Якщо в будь-якій кав'ярні України – від буфету Верховної Ради до найвіддаленішої забігайлівки зразка тих часів (хоча таких із причини високої конкуренції майже не залишилося), ви попросите рідною мовою зробити вам каву, її обов'язково зроблять. Ідеться не про якість напою. Але її вам зварять. А якщо ви замовите тією самою мовою каву у Європі, чекати доведеться довго. Напій не подадуть не тому, що не захочуть. Вас просто не зрозуміють!

Згадав про каву не випадково. Сам був свідком, як років зо два тому один із постійних представників парламенту України у Раді Європи не міг замовити напій у буфеті Палацу Європи. Євро був повний гаманець, а от як сказати, людина не знала. На щастя, підійшов його колега, для якого англійська мова тривалий час була рідною. Він не дав депутатові червоніти. Побутовий приклад із реального політичного життя. Тож депутат просто каву не міг замовити. Що тоді говорити про загальнозрозумілий виступ у сесійній залі ПАРЄ? Про спілкування в кулуарах, де, як відомо, вирішуються найважливіші питання? Про інтерв'ю іноземним журналістам? Про звичайні походи крамницями чи бутиками? Проте там хоч грішми можна «засвітити» і пальцем показати на обрану річ. А що робити на нелюдних прийомах? На переговорах у вузьких колах? Перекладачів на всіх не вистачить. Приміром, нашу делегацію в ПАРЄ з 12 осіб супроводжують лише два офіційні перекладачі. Та й не дуже часто справжні відверті розмови виникнуть тоді, коли між особами стоїть перекладач. Навушниками для синхронного перекладу на немасових політичних «тусовках» також ніхто не забезпечить, бо це смішно. Удавати німого?..

Висновок: іноземну мову знати необхідно. Тим паче, якщо політик прагне не лише «побачити Париж та померти», а й ефективно працювати у євроінституціях.

Директор Бюро інформації Ради Європи в Україні Олександр ПАВЛІЧЕНКО добре володіє французькою. Якби було навпаки, свою посаду він ніколи не обійняв би. Знання мови для працівників таких представництв є однією з головних умов. Володіння мовою, власне, й визначило певний період його життя:

– Кожна іноземна мова – ще один світ. Якщо людина володіє хоча б однією іноземною мовою, вона – своя у тому, іншому, світі.

Тому порада лише одна – що більше є можливостей вивчати мову, то більше їх необхідно реалізовувати.

Майже кожен з українських парламентаріїв входить як мінімум до п'ятьох-шістьох груп ВР України з міжпарламентських зв'язків з іноземними державами. Тож, логічно, вони повинні знати хоч якусь із мов так званої першої категорії. Приміром, народний депутат України п’ятого скликання  Олександр ГОЛУБ членствував у Міжпарламентській асамблеї України та Польщі та ще у шістьох групах ВР із міжпарламентських зв'язків. Одначе, на його переконання, важлива не так мова, а що саме людина може сказати:

– Багато залежить від України – якою вона буде державою, щоб люди з інших країн хотіли вивчати нашу мову, розуміти її і спілкуватися нею з нами. Цікавий приклад Франції: ті французи, із якими я принаймні зустрічався: політики, парламентарії, журналісти – наголошують на своєму небажанні спілкуватися англійською. Можливо, вони її й знають. Але небажання спілкуватися цією мовою в них досить чітко виражене.

Деякі люди мають хист від природи опанувати п'ять чи шість мов. Не всі це можуть. Однак та людина, яка думає про перспективу в політиці, все-таки повинна працювати над собою.

Працівник Посольства Франції в Україні, перекладач Кирило ДУШКО просто зобов'язаний знати і постійно розвивати знання французької. Адже перекладає розмови посла Франції з найвищими державними очільниками України. Як офіційні, протокольні, так і розмови, що називається, «у вузьких колах». Справа не з легких. Адже навіть від того, з яким обличчям перекладеш сказане, залежить його сприйняття іншою стороною. Не може перекладач говорити із сумом тоді, як політик жартує, застосовує гру слів.

Можливо, якби геть усі політики знали б кілька мов, то інтерпретації з іноземної були б просто не потрібні? Тоді це загрожувало б і перекладацькому складу певною незатребуваністю?

– Вочевидь, необхідність знати мови невпинно зростає в сучасному світі, – каже Кирило Душко. – Із залученням України до глобалізаційних процесів володіння іноземними мовами стає необхідною складовою не лише успішної професійної кар'єри, а й розвитку особистості. Цитуючи класика, «скільки мов ти знаєш, стільки разів ти – Людина».

Голова парламентського комітету у закордонних справах народний депутат України п’ятого скликання Віталій ШИБКО наприкінці минулого року очолив українську парламентську делегацію у ПАРЄ. До того часу був її членом, брав активну участь у роботі сесій. Він також почувається комфортно в будь-яких «закутках» РЄ, бо знає мову – англійську.

– Знати іноземну мову не просто важливо, це – необхідно. Інакше не знаєш, з ким і про що говорити? Але якщо маєш таку можливість, то можеш не лише бути присутнім на певному офіційному зібранні чи заході. І там не лише використовувати послуги перекладача, а й брати участь у так званих тусовках. Бо багато в чому головна думка формується саме там.  Утім, хочу сказати, що всі без винятку українські парламентарії знають російську мову. А вона – серед тих, яка, зокрема, в Раді Європи досить поширена і є там офіційною.

Керівник депутатської групи ВР України з міжпарламентських зв'язків із Французькою Республікою народний депутат України  п’ятого скликання Андрій ШКІЛЬ аж ніяк не применшує потенцій іноземної мови забезпечити політикові комфорт у різних ситуаціях. Але парламентарій не вважає, що ці мовні знання автоматично мають усюди відкривати такій людині «зелений коридор»:

– Я, приміром, знаю більшість слов'янських мов. Але не вважаю їх іноземними у сенсі користі, яку вони мені можуть дати як політикові. Є світові мови – англійська, французька, німецька, іспанська. Це – чотири головні. Можна ще говорити про арабську мову, адже значна частина країн світу нею розмовляє. Ось що я вкладаю у поняття «іноземні мови» для українського політика.

Факт неволодіння мовою – абсолютно недоречний для українського політика. Але, на превеликий жаль, українська школа – вища чи середня – не мала можливості дати належний рівень освіти, щоб людина володіла іноземною мовою. Тому доводиться потім вивчати її спеціально. Що і я особисто робив. Навіть сьогодні вдосконалюю свою англійську.

Але найважливішим недоліком є брак знань. Тому я противник того, щоб розглядати мову як перепустку до якого-небудь іншого світу, крім світу мови спілкування. Вважаю, що перекладачів багато. Але фахівців, ще й таких, які володіють іноземною мовою, мало.

P. S. 21 березня Верховна Рада України рекордною кількістю (426) голосів проголосувала за нового міністра закордонних справ. Ним став 33-річний економіст Арсеній Яценюк. Коментуючи його призначення, дипломат із світовим ім'ям та вагою Геннадій Удовенко сказав приблизно таке: нічого, мовляв, що Яценюк молодий і не має досвіду роботи на таких посадах. Але він має багато позитивів. Приміром, блискуче володіє англійською. Тому вже не почуватиметься німим серед своїх колег.

Автор: Сергій ДОЙКО