Тиха українська ніч

(та сало варто позаховувати)
Дострокові вибори мали б відрізнятися від звичайних деяким пожвавленням – все-таки позаштатна ситуація. Натомість вони виявилися спокійним, не сказати б рутинним, процесом: часте голосування вже не збуджує виборця, як бувало раніше, коли це траплялося раз на чотири роки. До того ж усе й так зрозуміло, головна розстановка сил наче й не повинна змінитися. Відсоток – туди, відсоток – сюди, жодних несподіванок...

Зоряний спокій

Тож очікувати, що штаби основних конкурентів являтимуть собою щось на кшталт компактних футбольних стадіонів, переповнених емоціями тифозі, не доводилося. Але щоб так мовчазно й неілюмінативно!.. Ні тобі наметів із гучномовцями, ні школярів і студентів із прапорцями на вудочках.

У «регіоналів», як завжди, на першому периметрі грудьми зустрічала охорона й, прочинивши залізні ворота лише настільки, аби протиснувся не дуже вгодований журналіст, пускала до другого – уже в приміщенні кінотеатру «Зоряний». Прес-служба партії, яка реєструвала журналістів на вході, виявилася кепсько поінформованою щодо подій у штабі: брифінг, що мав початися о 23.00, закінчився о 22.00, і ніхто про це – ні сном ні духом. Усередині акредитовані тележурналісти намагалися відзняти матеріал бодай із кимсь, хто відомий електоратові з телевізора, але на 23 годину 30 вересня брендові «регіонали» були відсутні.

 Натомість у штабі НУ–НС життя хоч і не вирувало, та все ж обіцяні виступи перших осіб відбулися більш-менш за графіком. Юрій Луценко, відповідаючи на запитання журналістів про назву майбутньої коаліції, зімпровізував на ходу: «Уряд народної довіри й надії на краще життя». Нічогенька назва, але задовга. Після виступу пан Луценко відбув до штабу БЮТ, щоб привітати Юлію Тимошенко з попередніми результатами голосування.

 На нинішніх виборах Юлія Володимирівна, політик із гламурним смаком, обрала для своєї партії відповідне місце святкування – готель «Huyatt». Пройтися червоною доріжкою, «як у Каннах», не відмовляв собі ніхто. Очікуючи тривалих перевірок (бо ж п'ятизірковий готель, а не кінотеатр «Зоряний»), ми приготували всі можливі перепустки й акредитації... Пропускали після оголошення назви видання й прізвища, знайшовши його у списку.

 І тут ми нарешті відчули: вибори – це все-таки свято! Ось де, як з'ясувалося, всі – у Юлії. І вона, гостинна господиня, потурбувалася про прийом гостей: полуниця, малина й ананаси з шампанським зустрічали на вході. А далі – китайська кухня з ресторанних нетрів. Від такої їжі люди (журналісти) стають добрі та веселі й, піднімаючи келихи з охолодженим шампанським за здоров'я переможниці, бажають їй продуктивно прем'єрствувати на благо країни.

До речі, у штабі Партії регіонів води можна було ковтнути, лише купивши в буфеті кінотеатру «Зоряний». Так само в НУ–НСі: ні води, ні кави, без котрої працювати вночі вміють не всі. Тільки духовна їжа – виступ групи «Мандри», на який журналісти реагували досить мляво. Ми ж особисто хлопцям аплодували. За те, що співають опівночі перед не вельми готовою до релаксу публікою, але вочевидь стараються.

 Як і передрікали політологи, вибори 30 вересня не позначилися жодними гучними скандалами або порушеннями: електорат набуває професіоналізму. Передвиборна агітація не вирізнялася талановитими ходами політтехнологів: геніальних знахідок виборець не побачив. Хіба що самі переможці... Тому й післявиборний процес обіцяє бути захопливим.

Екзит-поли й настрій

Великий шкіряний диван, на якому можна було б перепочити, залишився на столичній Турівській вулиці, 13 – постійній адресі центрального виборчого штабу БЮТу, а він увесь на чолі з керівником Олександром Турчиновим перебрався до п'ятизіркового готелю «Хайят». Холи й конференц-зали готелю аж промінилися світлом, теплом і радістю. По вінця було оптимізму та гумору.

 Уже в перші хвилини після офіційного завершення виборчих протиборств Олександр Турчинов твердо заявив про перемогу демократичних сил. Керівник штабу не наголосив, що БЮТ неодмінно набере заповітні 226 голосів, але все засвідчувало: чільний політик вірить у це. Бютівці без нервозності, майже спокійно чекали перших повідомлень з електоральних фронтів. Без надриву жартували Олександр Абдуллін і Богдан Губський, Григорій Немиря та його друзі-іноземці.

 Довгоочікуване розшифрування екзит-полів зустріли бурхливими оплесками. Дані досліджень пророкували беззаперечні досягнення БЮТу в боротьбі за перше місце, однак, як випливало з цифр, до остаточної перемоги було ще далеко. Це першим відчув Олександр Турчинов. І замислився, спохмурнів. Найбільше його вразили відсотки, що їх набирали комуністи, а також імовірні неабиякі здобутки Блоку Володимира Литвина й соціалістів. Вироблена стратегія дій якщо й не ламалася, то потребувала значних коректив. Уже й мови не могло бути про входження до парламенту лише трьох провідних сил. На обрії вималювалися нові конфігурації, труднощі, перепони. Стало зрозумілим, що першого жовтня (так дехто обіцяв раніше) не розпочнеться формування коаліції, тим більше – уряду.

 Та попри несподіванки загальна атмосфера радості залишилася. Троянди очікували Юлію Тимошенко. Коли вона з'явилася після голосування в рідному Дніпропетровську на дільниці № 2 виборчого округу № 28, всі ще раз переконалися: оптимізм і віра в перемогу аж ніяк не безпідставні. Лідер однойменного блоку чітко оприлюднила цілу низку чітких месиджів: перемога демократичних сил очевидна; домовленості з «Нашою Україною – Народною самообороною» зберігаються; Головою Верховної Ради стане її представник; парламентська опозиція повинна мати всі права, щоб контролювати владу. Не залишилася поза увагою й заява про можливість фальсифікацій. Саме про них пізніше неодноразово вів мову Олександр Турчинов.

Усі телевізійні канали аналізували феномен бютівців: блок здобув набагато більше прихильників, аніж на виборах 2006 року, відібравши голоси не лише в свого союзника Юрія Луценка, а й у суперників, зокрема, на Сході в Партії регіонів. Радість від цього не затьмарювало навіть те, що не було видно Олександра Турчинова. Лише втаємничені знали, що він уже обмірковував судові позови з вимогою перерахувати голоси на окремих дільницях. Потрійний паралельний підрахунок голосів, який вів БЮТ, засвідчував значні фальсифікації. Вони, як була впевнена Юлія Тимошенко, не зруйнують здобутків блоку, та все ж треба було встановити істину.

 Ніхто ще не знав, що її не вдасться добитися ні першого, ні навіть другого-третього жовтня. Ніхто також не міг дати твердої гарантії, якою буде коаліція, чи довго вона протримається і чи не накладе вирішального відбитку на творення нової Верховної Ради України спокуслива перспектива близьких президентських виборів.

«Ліві справи»

У штабі КПУ в день виборів прес-конференцій не планувалося, як і будь-яких офіційних заяв чи повідомлень для представників ЗМІ. Проте в партійному офісі відчувалось якесь занепокоєння. Деякі журналісти схилялися до думки, що серйозного удару комуністам напередодні виборів завдала Партія регіонів, запустивши на телебаченні несподівану для колишніх союзників по парламентській коаліції рекламну агітку. З екранів телевізорів Віктор Янукович у колі ветеранів Великої Вітчизняної війни розповідав багатомільйонній телеаудиторії України, як очолюваний ним уряд піклується про тих, хто здобув перемогу у двобої з фашизмом. Раз по раз телеоператор показував крупним планом то лідера регіонів, то профіль генералісімуса Сталіна на ювілейних ветеранських медалях.

Чимало політологів розцінили таку піар-акцію ПР як безпосереднє посягання на електоральне поле комуністів.

Хай там як, а керманичі КПУ, що була складовою провладної коаліції, мали серйозні підстави для хвилювань.

У штабі Соціалістичної партії України оселився дух тривоги: закиди про входження соціалістів до складу коаліції у Верховній Раді 5-го скликання та до проурядової більшості здатні вдарити по іміджу. Тож у день виборів СПУ серйозно переймалася тим, як віддадуть за неї свої голоси селяни, лікарі, вчителі, пенсіонери, інтереси, котрих партія ще донедавна так активно захищала, чи не буде викривлено їхнє волевиявлення.

Коли стрілки годинника добігли 22 години й було оголошено результати національного екзит-полу-2007, стало зрозумілим: те, що, як кажуть, можна попові, дякові – зась. Результати попередніх опитувань засвідчили, що КПУ попри електоральний скепсис набрала 5,1 відсотка голосів виборців, а ось СПУ – тільки 2,5. Щоправда, Олександр Мороз заявив: «Прохідний бар'єр СПУ подолала, й головне завдання тепер – це підрахунок голосів і правильне оформлення протоколів з виборчих дільниць». Водночас лідер соціалістів зізнався, що в разі непроходження СПУ до парламенту він віддасть перевагу літературній праці, можливо, протягом року напише книгу, і відверто додав: «Я багато чого знаю й можу розповісти...»

«Усім потрібен Литвин»

З ким блокуватиметься Блок Литвина, увійшовши до парламенту? Такі запитання не раз ставили Володимиру Литвину під час багатьох передвиборних теледебатів, прес-конференцій, «круглих столів». Прямих відповідей лідер блоку уникав, посилаючись на реальну загрозу фальсифікації результатів народного волевиявлення.

Звичайно, коли стали відомі результати національного екзит-полу, в штабі Блоку Литвина були безмежно раді. Журналісти вкотре хотіли почути, з ким блокуватиметься Блок Литвина. На що заступник керівника штабу Олександр Осадчук відверто сказав: «Якщо нам подадуть руку і підтримають наші програмні засади, ми готові блокуватися будь із ким». Крім того, він дав чітко зрозуміти, що Блок Литвина під час формування коаліції однозначно виступатиме проти продажу землі.

Тож із ким буде Блок Литвина? Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає, що в новому парламенті, найпевніше, БЮТ і НУ–НС створять «помаранчеву» коаліцію, до якої, можливо, приєднається Блок Литвина. А ось директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко припускає, що в разі проходження до Верховної Ради 6-го скликання Блок Литвина може мати так звану золоту акцію і впливати на формат майбутньої коаліції. У розмові з кореспондентом «Віча» він зазначив: «Імовірно, що Литвин буде потрібен Партії регіонів, але може бути потрібним і «помаранчевим». Та гадаю, що для останніх він не буде надійним партнером і з ним буде досить складно вести перемовини».

І все-таки, як бачимо, Литвин потрібен усім. То кому віддасть перевагу «золотоакційний» блок заради плідної роботи Верховної Ради 6-го скликання?

Підготували нічний репортаж кореспонденти
Віктор КорнІюк, Катерина БалабуЄва,
Микола СлавИнський, Світлана Горобець (фото),
Микола БІлокопитов (фото).